Ухвала

від 31.05.2018 по справі 522/20586/16-к,1-кс/522/4875/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/585/18

Номер справи місцевого суду: 522/20586/16-к,1-кс/522/4875/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2017 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22016160000000366 від 25.10.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205; ч.2 ст. 364 КК України, -

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні №22016160000000366 від 25.10.2016 року та накладені арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та зупинення видаткових операцій з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунку: № НОМЕР_1 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса МФО 328704.

Слідчий суддя, відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 3 ч.2, ч.3, ч.6, ч.7 ст. 170 КПК України, прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

На дану ухвалу власник коштів, на які накладено арешт ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого по арешт майна.

В обґрунтування вимог про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт вказує, що після того як він не зміг скористатися своїм рахунком, він звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» за роз`яснення та йому пояснили, що на його рахунок накладено арешт. Копію ухвали про накладення арешту він отримав 03 травня 2017 року засобами електронного зв`язку.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що слідчий суддя в ухвалі не зазначив яке відношення особистий рахунок ОСОБА_5 № НОМЕР_1 має до ОСОБА_7 або до рахунків та підприємств, які він використовував, а лише з невідомих мотивів констатував, що кошти на вказаному рахунку можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні. Також, апелянт вказує, що з ухвали не зрозуміло чи з`ясував слідчий суддя кому саме належить даний рахунок та відповідно і на чиї саме кошти слідчий пропонував накласти арешт. Крім того, в ухвалі слідчого судді ані в описовій частині, ані в резолютивній не зазначено ОСОБА_5 , як особу, якій належить майно, на яке накладений арешт.

ОСОБА_5 та прокурор були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, однак в судове засідання не з`явились. Про причину неявки не повідомили, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їх участі та згідно з ч.4 ст.107 КПК України не здійснювати технічну фіксацію апеляційного розгляду.

Дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи клопотання, колегія суддів доходить висновків про таке.

Відповідно до вимог ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді бло постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно матеріалів справи ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси було постановлено без виклику ОСОБА_5 . Інформація про отримання останнім її копії у матеріалах справи відсутня.

Відповідно до листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 27 квітня 2017 року копія вказаної ухвали ОСОБА_5 направлялась банком у кінці квітня 2017 року з відповіддю на його запит (а. с. 73).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про важливість підстав пропущення ОСОБА_5 строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та необхідність поновлення ОСОБА_5 строку на її апеляційне оскарження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною першою статті 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Частиною третьою статті 172 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Так, слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч.2, ч. 3 ст.171 КПК України, зокрема, у клопотанні не вказано: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; завдану кримінальним правопорушенням шкоду, а також не зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Крім того, у клопотанні взагалі не обґрунтовано, доказом яких саме обставин можуть бути гроші та інші цінності, що надходять та вже знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса МФО 328704, на який слідчий просить накласти арешт, а також не зазначено, якими саме доказами підтверджуються твердження слідчого про те, що зазначене майно використовувалось для досягнення злочинної мети особами, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в ухвалі не зазначив документи, які підтверджують право власності ОСОБА_7 , чи будь-якої іншої особи, на гроші та інші цінності, що надходять та вже знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса МФО 328704.

Так само не зазначено, яке відношення особистий рахунок ОСОБА_5 № НОМЕР_1 має до ОСОБА_7 або до рахунків та підприємств, які він використовував.

Встановлений апеляційним судом факт невідповідності вимогам закону клопотання слідчого, яке слідчий суддя районного суду, маючи таку можливість, не повернув органу досудового розслідування, а прийняв його до розгляду та, більш того, безпідставно задовольнив, на переконання апеляційного суду, унеможливлює розгляд даного клопотання слідчого по суті.

Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, клопотання слідчого було розглянуто неповно та однобічно, внаслідок чого слідчий суддя дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно, не мотивував своє рішення та в ухвалі не зазначив, чим саме зумовлена необхідність арешту майна та якими конкретно доказами вона підтверджується. Вищевикладені порушення є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За наявних недоліків клопотання та долучених матеріалів слідчий суддя взагалі не мав можливості повно, всебічно та об`єктивно розглянути його, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно з підстав, викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, враховуючи вищезазначені порушення, допущені під час оформлення клопотання та додаткових матеріалів, є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з вищевказаними вимогами кримінального процесуального Закону та Конвенції.

На переконання апеляційного суду, слідчі судді та суди апеляційної інстанції не повинні формально підходити до розгляду таких клопотань та приймати рішення про задоволення невмотивованих клопотань слідчого, які не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає за необхідне її частково задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч. 3 ст.172 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 399, 404, 405, 407,409,412,419,422,424,532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2017 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22016160000000366 від 25.10.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205; ч.2 ст. 364 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні №22016160000000366 від 25.10.2016 року та накладені арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та зупинення видаткових операцій з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунку: № НОМЕР_1 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса МФО 328704 повернути прокурору відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_8 для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин з дня отримання ним копії ухвали апеляційного суду Одеської області.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4