Ухвала

від 08.02.2018 по справі 760/3261/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/3261/18

1-кс/760/2318/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_5 , на підставі матеріалів досудового розслідування №32017100090000074 внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погоджене з прокурором про арешт тимчасово вилученого під час обшуку 31.01.2018 території, виробничих, адміністративних, складських, офісних та інших приміщень автозаправного комплексу за адресою: Київська обл., Васильківський район, селищна рада Дослідницька, Комплекс сервісного обслуговування, автодорога Київ-Одеса, 69км+300м, майна, а саме:

паливно-мастильні матеріали у загальному об`ємі 1,9 м3, мотивуючи свої вимоги наступним.

Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017100090000074 від 20.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.204 КК України за заявою гр. ОСОБА_6 на АЗС за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 77-А, що належить ТОВ «Люксвен Рітейл» (код ЄДР 40527818), реалізовуються паливно-мастильні матеріали, що не відповідають діючим вимогам ДСТУ відповідно до паспорту якості №918 від 05.10.2017.

Так, органом досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Люксвен Рітейл» здійснює на території м. Києва та Київської області роздрібну торгівлю пальним, серед якого А-92, А-95, А-95 преміум, ДП та Газ.

Як пояснювала слідчий, в результаті здійснення аналізу податкової звітності ТОВ «Люксвен Рітейл», яка міститься в електронно-аналітичній базі «Податковий Блок», «Єдиному реєстрі податкових накладних», електронно-аналітичної бази «Інформаційні ресурси ДПC України» та відповідає оригіналам податкових накладних, наданих засобами електронного зв`язку до ДПІ за місцями реєстрації, встановлено, що постачальники ТОВ «Люксвен Рітейл» реалізовують а адресу останнього переважно скраплений газ. Основним постачальником ТОВ «Люксвен Рітейл» паливно-мастильних матеріалів, а саме бензину, являється ТОВ «БЗТ-Україна» (код ЄДР 41076013).

За переконанням органу досудового розслідування, ТОВ «БЗТ-Україна» відображає імпорт скрапленого газу з Білорусії. Придбання та імпорт бензину у ТОВ «БЗТ-Україна» відсутнє. Вказане свідчить про той факт, що ТОВ «БЗТ-Україна» жодним чином не може реалізувати бензин.

Вищевказане за переконанням органу досудового розслідування свідчить про те, що паливно-мастильні матеріали, які є предметом реалізації ТОВ «Люксвен Рітейл», придбані незаконним шляхом. Слідчий наполягала, що службові особи ТОВ «Люксвен Рітейл» організували схему з реалізації товарно-матеріально цінностей, а саме паливномастильних матеріалів, сумнівного походження.

31.01.2018 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.01.2018 проведено обшук на автозаправній станції мережі «Lyuksven», розташованій за адресою: Київська обл., Васильківський район, селищна рада Соколівська, автозаправна станція, автодорога Київ-Одеса, 69км+900м., що надежить ТОВ «Люксвен Рітейл», під час якого вилучено паливно-мастильні матеріали у загальному об`ємі близько 1,9 м3, на який не було надано прямий дозвіл на вилучення в ухвалі, але слідчий стверджує, що вони мають важливе значення доказів у кримінальному провадженні.

Правовою підставою для задоволення даного клопотання наводив п.1 ч.2 ст.170 КПК України, зауважив, що вищенаведені паливно-мастильні матеріали є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, і в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати їх такими, що відповідають критеріям визначеним ст..98 КПК України.

В судовому засіданні детектив наполягав на необхідності накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку 31.01.2018 майно, з підстав викладених в клопотанні та просив його задовольнити.

Адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на численні порушення під час проведеного 31.01.2018 обшуку з боку органу досудового розслідування, відсутність правових підстав як на відібрання зразків палива, так і на накладення арешту на вилучене майно, адже надані під час обшуку документи свідчать про належність його походження.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України під час обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч.1 ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Також ч.5 ст.171 КПК України встановлено, що в разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Разом з цим, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173,174 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб, необхідність подальшого перебування майна під арештом.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок чого, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з цим, слідчий суддя погоджується з твердженнями адвоката в частині акцентування уваги на значному часовому проміжку з моменту надходження заяви до органу досудового розслідування та проведеного обшуку, через мінливий характер самих паливно-мастильних матеріалів, їх використання, зміни їх кількості, а тому вважає, що вилучене у майно, на яке просить накласти арешт слідчий не підпадає під визначення, передбачене ч.2 ст.167 КПК України та відповідно не може бути доказом в рамках кримінального провадження №32017100090000074 від 20.11.2017.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що матеріали поданого клопотання не містять обґрунтування та доказів того, що вилучене майно, відповідає вимогам ч.2 ст. 167 КПК України та ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідності такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст..170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

З огляду на викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено необхідності накладення арешту, а тому в задоволенні поданого клопотання слід відмовити, як необґрунтованого.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.107,170-171,309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_5 , на підставі матеріалів досудового розслідування №32017100090000074 внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, про арешт майна, відмовити.

Зобов`язати старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 негайно повернути ТОВ «Люксвен Рітейл» (код ЄДР 40527818) тимчасово вилучене 31.01.2018 майно, під час обшуку території, виробничих, адміністративних, складських, офісних та інших приміщень автозаправного комплексу за адресою: Київська обл., Васильківський район, селищна рада Дослідницька, Комплекс сервісного обслуговування, автодорога Київ-Одеса, 69км+300м, а саме:

паливно-мастильні матеріали у загальному об`ємі 1,9 м3.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її постановлення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було винесено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1