Рішення

від 25.06.2018 по справі 904/1419/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600 E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2018м. ДніпроСправа № 904/1419/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м.Кам'янське до Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА АПТЕКА", м.Кам'янське про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 69 303,02 грн. Суддя  Красота О.І. Без участі представників сторін. СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинська центральна аптека" і просить суд стягнути заборгованість в сумі 47 932,57 грн. - основного боргу, 17 443,87 грн. - інфляційні витрати, 3 926,58 грн. - 3% річних та судовий збір. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором оренди №15-0165-01 від 21.01.2015р. в частині оплати орендних та експлуатаційних послуг.      Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. 23.05.2018р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд надати Відповідачу можливість сплатити заборгованість в розмірі 47  932,57 грн. до 01.01.2019 рівними частинами протягом 6 місяців, а в частині стягнення з Відповідача 17 443,87 грн. інфляційні витрати та 3 926,58 грн. 3% річних – відмовити. 05.06.2018р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв'язку з тим, що грошове зобов'язання, що виникло на підставі Договору оренди від 22.01.2015р. припинилось, та, водночас, з'явилось нове, на підставі угоди від 30.04.2016р., до угоди доданий графік погашення заборгованості, строк для виплат по якому закінчується у серпні 2018р. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський  суд, - ВСТАНОВИВ: 21.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-Позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинська центральна аптека" (далі-Відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 15-0165-01 (а.с.28). Відповідно до розділу 1 Договору, з метою підвищення ефективності використання майна і досягнення найкращих результатів господарської діяльності, орендодавець передає в оперативну оренду орендарю майно – не житлове приміщення, площею 27,7 кв.м. в будівлі поліклініки на передзаводській площі, розміщене за адресою: пр. Леніна, 1, яке увійшло до статутного капіталу орендодавця. Об'єкт оренди використовується орендарем за наступним призначенням – для розміщення аптечного пункту. Майно переходить в користування орендареві одночасно з підписанням акту прийому-передачі в оренду. Відповідно до акту прийому передачі (а.с.31) Відповідач отримав в оренду не житлове приміщення, площею 27,7 кв.м. в будівлі поліклініки на передзаводській площі, розміщене за адресою: пр. Леніна,1. Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015р. включно, але сторони прийшли до згоди, що умови договору поширюються на відносини, які виникли між сторонами до моменту заключення договору, а саме з 01.01.2015р. Майно передається в оренду за актом прийому-передачі з 01.01.2015р. до 31.12.2015р. включно (п.7.1 Договору). Згідно з пунктом 3.1 Договору, орендна плата встановлюється орендарем в сумі 3  324,00 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ 554,00 грн.), і коригується на індекс інфляції попереднього місяця, починаючи з першого місяця дії договору. Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата – платіж, який орендар сплачує незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку, наданого орендодавцем. Позивачем виставлені Відповідачу рахунки на оплату орендної плати: - № 17608/0 від 31.12.2015р. на суму 2  203,81 грн.; - № 17581/0 від 30.11.2015р. на суму 4  776,98 грн.; - № 17532/0 від 30.10.2015р. на суму 4  839,90 грн.; - № 9933/0 від 30.09.2015р. на суму 4  731,08 грн.; - № 9899/0 від 31.08.2015р. на суму 4  769,23 грн.; - № 9818/0 від 31.07.2015р. на суму 4  817,41 грн.; - № 9799/0 від 30.06.2015р. на суму 4  798,22 грн.; - № 9724/0 від 29.05.2015р. на суму 4  694,94 грн.; - № 9705/0 від 29.04.2015р. на суму 2  252,57 грн.; - № 9508/0 від 29.01.2015р. на суму 2 219,24 грн.; - № 9581/0 від 29.02.2015р. на суму 2  239,21 грн. Сторонами підписані акти надання послуг з оренди: - № 70 від 31.12.2015р. на суму 2  203,81 грн.; - № 64 від 30.11.2015р. на суму 4  776,98 грн.; - № 58 від 30.10.2015р. на суму 4  839,90 грн.; - № 52 від 30.09.2015р. на суму 4  731,08 грн.; - № 46 від 31.08.2015р. на суму 4  769,23 грн.; - № 40 від 31.07.2015р. на суму 4  817,41 грн.; - № 34 від 30.06.2015р. на суму 4  798,22 грн.; - № 28 від 29.05.2015р. на суму 4  694,94 грн.; - № 21 від 29.04.2015р. на суму 2  252,57 грн.; - № 03 від 29.01.2015р. на суму 2 219,24 грн.; - № 09 від 29.02.2015р. на суму 2  239,21 грн. Оплата вартості експлуатаційних послуг складає 730,86 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ 121,81 грн.) і сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі наданого орендодавцем рахунку (п.3.5 Договору).   Позивачем надані Відповідачу експлуатаційні послуги, що підтверджується актами надання послуг: - № 73 від 31.12.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 67 від 30.11.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 55 від 30.09.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 49 від 31.08.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 43 від 31.07.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 37 від 30.06.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 31 від 29.05.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 24 від 29.04.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 06 від 29.01.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 12 від 29.02.2015р. на суму 1  099,86 грн. Позивачем виставлені Відповідачу рахунки на оплату експлуатаційних послуг: - № 2363/0 від 31.12.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2346/0 від 30.11.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2254/0 від 30.09.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2228/0 від 31.08.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2183/0 від 31.07.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2172/0 від 30.06.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2123/0 від 29.05.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2123/0 від 29.05.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2133/0 від 29.04.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2005/0 від 29.01.2015р. на суму 1  099,86 грн.; - № 2043/0 від 29.02.2015р. на суму 1  099,86 грн. Відповідачем частково оплачені вищезазначені рахунки на оплату орендної плати та наданих експлуатаційних послуг, в наслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість розмірі 47  932,57 грн. Відповідач заборгованість у розмірі 47  932,57 грн. не сплатив, що і є причиною виникнення спору. Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного. Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.   Відповідно до статті 1 статті 900 Цивільного кодексу України, за  договором  про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати  послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України). Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 3.2 та п. 3.5 Договору, строк оплати є таким, що настав. Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло. З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 47  932,57 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, Відповідач в своїх Відзивах на позов, повністю визнає вказані вимоги Позивача. Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 3% річних за період з 15.01.2016р. по 01.04.2018р. у сумі 3  926,58 грн. та інфляційні втрати за період з 15.01.2016р. по 01.04.2018р. у сумі 17  443,87 грн. Суд, перевіривши правильність розрахунку 3% річних у сумі 3  926,58 грн.  зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено не вірно, однак є меншим ніж сума, яка розрахована судом та з цього приводу суд вважає, що вказана вимога повинна бути задоволена саме в сумі вимог Позивача у розмірі 3  926,58 грн. Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат у сумі 17  443,87 грн.  зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено не вірно, однак є меншим ніж сума, яка розрахована судом та з цього приводу суд вважає, що вказана вимога повинна бути задоволена саме в сумі вимог Позивача у розмірі 17  443,87 грн. Суд не погоджується з Відповідачем стосовно відсутності підстав стягнення з останнього 3% річних та інфляційних витрат у зв»язку з підписанням Угоди від 30.04.2016р. з додатком №1 з наступних підстав. Так, 30.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-Позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинська центральна аптека" (далі-Відповідач, боржник) було укладено Угоду сторін про визнання та погашення заборгованості (а.с.32), відповідно до якої сторони дійшли згоди про припинення дії договору № 15-0165-01 від 22.01.2015р. з 30.04.2016р. та боржник зобов'язався погасити заборгованість у розмірі 54  262,69 грн. відповідно до графіку (Додаток № 1). Сторонами було укладено Додаток № 1 «Графік погашення заборгованості» (а.с.33). З вказаної Угоди не вбачається те, що ця Угода відноситься саме до Договору оренди №15-0165-01 від 21.01.2015р., так як вказана Угода містить посилання на припинення дії договору №15-0165-01 від 22.01.2015р., який фактично не можна віднести до спірних правовідносин які склалися між сторонами. Інших пояснень з цього приводу, будь-яких виправлень Угоди з посиланням саме на договір оренди №15-0165-01 з датою 21.01.2015р. сторонами суду не надано. Відповідно до ст. 73  Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України) Відповідно до ст.. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вказувалось вище, 23.05.2018р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд надати Відповідачу можливість сплатити заборгованість в розмірі 47  932,57 грн. до 01.01.2019 рівними частинами протягом 6 місяців у зв»язку з складними економічними умовами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Крім того, в судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки. Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення, закріплено у ст.. 331 ГПК України. Заявником в обґрунтування вказаної заяви не надано на адресу суду жодного доказу стосовно праці Відповідача в складних економічних умовах. Таким чином, розглянувши вказане клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на те, що обставини на які посилається Відповідач в обґрунтування вказаної заяви, не є підставою для розстрочення виконання рішення суду. Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 174, 193, 216-218 Господарського Кодексу України, ст. ст. 509, 525-526, 530, 549, 612, 759, 762, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: Позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинська центральна аптека" (51921, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 26; ідентифікаційний код 01975838) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) – сума основного боргу у розмірі 47  932,57 грн., 3% річних у розмірі 3  926,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 17  443,87 грн. та судовий збір у розмірі 1  762,00 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня  його оголошення. Суддя                                                                                                             О.І. Красота Повне рішення складено 25.06.2018