Рішення

від 22.06.2018 по справі 910/3681/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.06.2018Справа №  910/3681/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовомПублічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Комунхоз" простягнення 25 711,77 дол. США, що еквівалентно 718 504, 28 грн              Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" (далі – Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Комунхоз" (далі – Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 25 711, 77 дол. США. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як позичальник в порушення умов договору відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-880/3 від 07.07.2018 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого має прострочену заборгованість перед позивачем. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комунхоз" про стягнення заборгованості у розмірі 25 711, 77 дол. США залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 16.04.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03187, місто   Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 20-а. Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт № 0103043609487 із відміткою про повернення у зв'язку з тим, що відповідач не знаходиться за даною адресою. В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.04.2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: 07.07.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-880/3 (далі – договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі – кредит). Загальними зборами акціонерів 09.03.2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) банку на Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК". Відповідно до п. 1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (далі – транш), зі сплатою 14% річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 55   000, 00 дол. США. Згідно договорів про внесення змін та доповнень до договору, процентна ставка становить 14,5% річних. Кредит вважається наданим в момент (день) списання суми кредиту (траншів кредиту) з позичкового рахунку, зазначеного в п. 2.1 договору, на підставі письмової заяви позичальника (п 2.2 договору). Пунктом 2.3 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, в останній робочій день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році. При розрахунку враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок відкритий в Шевченківському відділенні Київської філії АКБ "УКРСОЦБАНК". У випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на неробочій день кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочій день кредитора (п. 2.4 договору). Пунктом 2.12 договору передбачено, що у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) за його використання, погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за комісіями; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за комісіями; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів; штрафи. Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором (п. 7.3 договору). На виконання вимог кредитного договору на підставі вищевказаної заявки, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 55 000, 00 дол. США, що підтверджується копією заяви на отримання кредиту юридичної особи. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Внаслідок невиконання умов кредитного договору, у відповідача утворилась заборгованість по процентами за користування кредитними коштами у сумі 25 711, 77 дол. США. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Як встановлено судом, банк взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 55 000, 00 дол. США, що підтверджується що підтверджується копією заяви на отримання кредиту юридичної особи. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).       Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором, в наслідок чого у останнього утворилася заборгованість за процентами в сумі 25 711, 77 дол. США. Крім того, на виконання умов договору, відповідачу було направлено вимогу про усунення порушень № 657 від 07.02.2018 року, але станом на дату подання позовної заяви вимога не була виконана. Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по нарахованим процентам, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 247, 252 ГПК України, суд, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Комунхоз" (03187, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 20-А, ідентифікаційний код 33226396) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість за відсотками в сумі 25 711, 77 дол. США, що еквівалентно 718 504, 28 грн, а також 10 417, 86 грн судового збору. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.06. 2018 року. Суддя                                                                                                             Ю.О. Підченко