Рішення

від 20.06.2018 по справі 910/4909/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018Справа № 910/4909/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, за участі секретаря судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/4909/18

за позовом Державного публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Приватного підприємства "ТК "ТУВІЯ"

про стягнення 24 310,24 грн,-

Представники учасників справи:

від позивача: Деркач А.В. (довіреність №14/20-71-18 від 27.03.18)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", 20 квітня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного підприємства "ТК "ТУВІЯ", про стягнення заборгованості в розмірі 24 310,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2016 року між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Приватним підприємством "ТК "ТУВІЯ" було укладено договір оренди майна №638, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове оплатне користування на умовах договору нежитлове приміщення: кімната №817, загальною площею 16,8 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, вул.Мечникова, буд.16 А, 8 поверх, що перебуває на балансі орендодавця.

На думку позивача, Приватне підприємство "ТК "ТУВІЯ" неналежно виконало умови договору в частині оплати орендних платежів, в результаті чого, станом на день подання позовної заяви (20.04.2018) заборгованість Приватного підприємства "ТК "ТУВІЯ" перед Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" складає 24 310,24 грн, з яких: 20 602,49 грн - заборгованість за орендними платежами з урахуванням комунальних послуг, 2 265,98 грн - пені, 223,39 грн - 3% річних та 1 218,41 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23.05.2018.

У судове засідання, призначене на 23.05.2018 року, представник відповідача не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, заяв по суті справи у встановлений судом строк не подали.

23.05.2018 за наслідками судового засідання судом була постановлена ухвала про відкладення судового засідання на 20.06.2018.

У судове засідання 20.06.2018 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позов просив задовольнити в повному обсязі. Додатково представник позивача надав банківські виписки про рух грошових коштів на поточному рахунку позивача.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні 20.06.2018, про причини неявки останнього в судове засідання суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.06.2018 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, до суду повернулось поштове відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки за закінченням строку зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкладення судового засідання в справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 03.03.2018 Верховного Суду по справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.04.2018 та ухвалою від 23.05.2018 про відкладення розгляду справи та повідомлення про дату, час і місце судового засідання в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Приватного підприємства ТК ТУВІЯ про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.06.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг (далі - орендодавець) та Приватним підприємством ТК ТУВІЯ (далі - орендар) був укладений договір оренди №638 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1. договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове оплатне користування на умовах цього договору наступні нежитлові приміщення: кімната №817 на 8 поверсі площею - 16,8 кв.м. Коефіцієнт площ загального користування 0,5% (як це зазначено на Схемі місця розташування приміщення ).

Приймання-передача приміщення у користування орендареві проводить в дату приймання в робочий час з 09-00 до 18-00 (пункт 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1.1. договору термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання - передачі приміщення, але в будь - якому випадку на пізніше 01.09.2016 і діє до 31.12.2018 року, крім випадків, зазначених у пункті 3.1.2, відповідно до якого термін користування приміщенням припиняється: (1) у дату його закінчення; (2) раніше дати закінчення, у випадку: а. повної конструктивної загибелі приміщення до дати приймання; b. повної конструктивної загибелі приміщення після дати приймання, с. розірвання договору.

Пунктом 8.1.1. договору сторонами було погоджено, що плата за оренду нараховується з 01.09.2016 і до закінчення терміну користування, якщо тільки більш тривалий період не встановлений у цьому договорі. У випадку якщо орендар з будь - яких причин не повертає приміщення орендодавцю після закінчення терміну користування, плата за оренду нараховується до моменту фактичного повернення приміщення орендодавцеві.

Плата за оренду приміщення, за кожен місяць складається з двох частин: базова плата за оренду, додаткова плата за оренду.

(а) базова плата за оренду за перший місяць оренди приміщення загальною площею 16,8 (шістнадцять цілих і вісім десятих) метрів квадратних складає - 300,0 (триста) гривень за один квадратний метр приміщення, на місяць, в тому числі ПДВ.

(б) додаткова плата за оренду приміщення за кожен місяць є компенсацією експлуатаційних витрат орендодавця (освітлення майданчику, установлення пунктів зовнішньої охорони будинку та території, обслуговування всіх інженерних систем будинку протягом всього терміну оренди, обслуговування (мийка) фасадів, прибирання майданчику (крім приміщення) тощо), яка розраховуються орендодавцем виходячи з загального розміру експлуатаційних витрат, які несе орендодавець пропорційно до розміру площі орендованого орендарем приміщення та становить 304,20 (триста чотири) грн. 20 коп., крім того ПДВ 60, 84 (шістдесят) грн. 84 коп.

Експлуатаційні витрати не включають в себе витрати з обслуговування приміщення, які відповідно до розділу 4 та інших пунктів договору покладено на орендаря. Витрати з обслуговування приміщення, які відповідно до розділу 4 та інших пунктів договору покладено на орендаря, оплачуються останнім відповідно до пункту 8.8. договору "Додаткові витрати" (п. 8.2. договору).

Згідно пунктів 8.3. та 8.4. договору плата за оренду сплачується на підставі рахунків орендодавця у національній валюті України. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергію, опалення, водопостачання., водовідведення, тощо) на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильників - на підставі їх показників.

У пунктах 8.6.1.1., 8.6.1.2., 8.6.1.3. та 8.6.1.5. сторони погодили, що орендар повинен перерахувати орендодавцю протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати набуття чинності договором авансом перший платіж у розмірі плати за оренду за перший місяць оренди договору; зазначений в п. 8.6.1.1. договору платіж покриває плату за оренду за перший місяць оренди. Крім того, разом з вищевказаною платою за оренду, орендар зобов'язаний перерахувати орендодавцю додаткову суму, що дорівнює 5040 (п'ять тисяч сорок) грн, в тому числі ПДВ, у якості попередньої оплати можливих збитків і додаткових витрат орендодавця, яка залишається у орендодавця до дати закінчення дії договору, якщо інше не передбачено договором чи домовленістю сторін (надалі за текстом - гарантійна сума); сторони за взаємною згодою вирішили, що гарантійна сума сплачується орендарем протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати набуття чинності договором шляхом її перерахування на поточний рахунок орендодавця; гарантійна сума може бути направлена орендодавцем (зарахована в погашення зобов'язань по її поверненню) виключно на компенсацію збитків, що виникли в орендодавця у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх грошових зобов'язань за договором, оплати додаткових витрат (у тому числі штрафів, пені, збитків), заборгованості по платі за оренду, витрат орендодавця на демонтаж поліпшень, оплату послуг зберігача майна орендаря, оплату витрат на вивезення майна орендаря та іншої заборгованості орендаря перед орендодавцем у зв'язку з договором. В такому, випадку зобов'язання орендодавця щодо повернення гарантійної суми припиняються шляхом зарахування із зустрічними зобов'язаннями орендаря щодо оплати, додаткових витрат (у тому числі штрафів, пені, збитків), заборгованості по платі за оренду, витрат орендодавця на демонтаж поліпшень, послуг зберігача майна орендаря, витрат на вивезення майна орендаря, іншої заборгованості орендаря перед орендодавцем у зв'язку з договором. Зарахування здійснюється на підставі лише заяви орендодавця, надісланої орендарю. Починаючи з другого місяця оренди, плата за оренду за кожний наступний місяць перераховується орендарем орендодавцю авансовим платежем не пізніше 10 - го числа кожного календарного, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від орендодавця.

У разі використання орендодавцем гарантійної суми або її частини (припинення зобов'язань щодо її повернення шляхом зарахування), про яку йдеться в п.п. 8.6.1.2., 8.6.1.3. орендар повинен протягом десяти банківських днів з моменту отримання повідомлення орендодавця сплатити на користь останнього суму, що забезпечує відновлення гарантійної суми до розміру місячної плати за оренду на дату платежу (п. 8.6.1.6. договору).

Відповідно до п. 8.6.2. договору всі інші платежі згідно договору здійснюються орендарем щомісячно, протягом трьох робочих днів з дати отримання рахунку орендодавця.

Згідно з п. 10. 4 договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, на користь орендодавця орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

У пункті 10. 6 договору сторони домовилися, що у випадку припинення договору через його порушення орендарем, зазначених у пункті 10.4, останній буде зобов'язаний виплатити орендодавцю крім повного відшкодування збитків, компенсацію в розмірі місячної плати за оренду.

Якщо жодна зі сторін не заявить про припинення або зміну договору за місяць до закінчення терміну користування, дія договору вважається подовженою на той самий термін і на тих же умовах, що узгоджені в договорі (п. 11.5. договору).

Всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній щодо цього договору, повинні бути зроблені в письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони послані рекомендованим листом, або телеграфом, по телетайпу, телефаксу з одночасним підтвердженням (дублюванням) змісту повідомлення рекомендованим листом, або доставлені особисто по зазначених адресах сторін (п. 12.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2016 між сторонами був підписаний акт прийому - передачі приміщення.

На виконання умов договору відповідачем було перераховано позивачу гарантійна сума в розмірі 5040,00 грн. Вказана обставина сторонами не заперечується та підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою про рух грошових коштів по рахунку позивача.

На підтвердження фактів виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату орендної плати та компенсації за комунальні послуги позивач надав суду рахунки на оплату №15695 від 05.10.2016, №16704 від 02.11.2016, №17686 від 06.12.2016, №767 від 05.01.2017, №1806 від 02.02.2017, №2898 від 02.03.2017, №3942 від 04.04.2017, №5808 від 04.05.2017, №7020 від 06.06.2017, №8072 від 03.07.2017, №9200 від 03.08.2017, №10387 від 05.09.2017, №11516 від 04.10..2017, №12660 від 03.11.2017, №13933 від 06.12.2017, №1042 від 04.01.2018, №2255 від 05.02.2018, №3558 від 02.03.2018 та №4774 від 26.03.2018. Згідно вказаних рахунків вартість комунальних разом з орендними платежами становить 20602,49 грн.

23.02.2018 позивач направив відповідачу лист вих. №14/239, в якому позивач повідомив відповідача, що відмовляється від договору. Також, у вказаному листі позивач просив відповідача сплатити на його користь грошові кошти в сумі 21973,52 грн, з яких:19187,661 грн - заборгованість за орендну плату, 1578,63 грн - пеня, 1045,73 грн. сума інфляційних втрат, 161,50 грн - 3 % річних.

У подальшому, 03.04.2018 позивач направив ПП ТК ТУВІЯ лист, в якому повідомив про зарахування гарантійної суми в рахунок наявної заборгованості.

За розрахунком позивача основна заборгованість відповідача перед ним за договором станом на станом на день звернення із даним позовом до суду становить 20602,49 грн.

Доказів сплати відповідачем розрахованої позивачем заборгованості матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 20602,49 грн заборгованості за орендними платежами та вартості комунальних послуг, 2265,8 грн пені за загальний період прострочення з вересня 2016 по березень 2018 року, 1218,41 грн суми інфляційних втрат за вересень 2016 року - березень 2018 року та 223,39 грн - 3% річних за за вересень 2016 року - березень 2018 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір оренди №638 від 01.09.2016 за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору оренди та договору про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 58, 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу в користування приміщення: кімнату № 817 на 8 поверсі площею - 16, 8 кв.м., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за умовами договору відповідач, як орендар зобов'язаний: протягом 5 календарних днів від дати набуття чинності договором сплатити платіж за перший місяць та додаткову суму, які разом іменуються гарантійна сума (п. 8.6.1.1., 8.6.1.2. договору); до 10 числа кожного календарного місяця, починаючи з 2 місяця оренди сплатити на підставі рахунку від орендодавця, плату за оренду (5405,04 грн) (п. 8.6.1.5. договору); компенсувати орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергію, опалення, водопостачання, водовідведення, тощо) на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом трьох робочих днів з дати отримання рахунку (п. 8.4., 8.6.2. договору).

Отже, сторони визначили такі строки оплати за договором: щодо гарантійної суми - 5 календарних днів від дати набуття чинності договором; щодо орендних платежів - до 10 числа кожного календарного місяця на підставі рахунку; щодо компенсацій за комунальні послуги - протягом трьох робочих днів з моменту пред'явлення вимоги - рахунку на оплату.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату орендних платежів та комунальних послуг, а саме: №15695 від 05.10.2016, №16704 від 02.11.2016, №17686 від 06.12.2016, №767 від 05.01.2017, №1806 від 02.02.2017, №2898 від 02.03.2017, №3942 від 04.04.2017, №5808 від 04.05.2017, №7020 від 06.06.2017, №8072 від 03.07.2017, №9200 від 03.08.2017, №10387 від 05.09.2017, №11516 від 04.10..2017, №12660 від 03.11.2017, №13933 від 06.12.2017, №1042 від 04.01.2018, №2255 від 05.02.2018, №3558 від 02.03.2018 та №4774 від 26.03.2018. При цьому, на вказаних рахунках у лівому нижньому куті наявні відмітки про отримання вказаних рахунків.

Враховуючи, що орендна плата за договором є фіксованою та становить 5405,04 грн, з яких: 5040,00 грн - базова плата за оренду, 365, 04 грн - додаткова плата за оренду, та що п. 8.6.1.5. визначений граничний строк оплати орендної плати, суд дійшов висновку, що відповідач міг здійснювати свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів на підставі договору (без рахунку позивача), і що строк виконання вказаних зобов'язань відповідача є таким, що настав 10 числа кожного календарного місяця в період дії договору. При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що отримання відповідачем рахунків з оплати комунальних платежів є достатньою правовою підставою стверджувати, що строк викоання зобов'язання - оплата вартості комунальних платежів, є таким що настав.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 20602,49 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати орендних платежів, у відповідності до п. 8.6.1.5 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 20602,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2265,98 грн. пені, 1218,41 грн. суми інфляційних втрат за вересень 2016 року - березень 2018 року та 223,39 грн. 3 % річних за вказаний період.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, на користь орендодавця орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством (пункт 10.4 договору).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд здійснив перерахунок суми пені та дійшов висновку, що позивачем вірно розраховано суму пені та заявлено до стягнення з відповідача, у зв'язку з чим сума пені становить 2265,98 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем в розрахунку, а саме: 1218,41 грн. інфляційних врат та 223,39 грн - 3% річних.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТК "ТУВІЯ" (03062, м.Київ, просп. Перемоги,63, офіс 201, код ЄДРПОУ 39882001) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м.Київ, вул. Мечникова, 16А, код ЄДРПОУ 30401456) основну заборгованість у розмірі 20 602 (двадцять тисяч шістсот дві) грн 49 коп, пеню у розмірі 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн 98 коп, інфляційні втрати у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 41 коп, 3 % річних у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн 39 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ТК "ТУВІЯ" (03062, м.Київ, просп. Перемоги,63, офіс 201, код ЄДРПОУ 39882001) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м.Київ, вул. Мечникова, 16А, код ЄДРПОУ 30401456) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 25.06.2018

Суддя О.Є. Блажівська