Рішення

від 20.06.2018 по справі 911/592/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/592/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промтех"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПЛАНБУД"

про стягнення боргу в сумі 64 390,28 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №48 від 15.05.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промтех" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПЛАНБУД" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 64 390,28 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №309 від 02.10.2012 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем у період з червня 2016 року до жовтня 2016 року, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 64 390,28 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промтех" залишено без руху, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

05 квітня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 06.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16 травня 2018 року.

16 травня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2018 року підготовче засідання відкладено на 30 травня 2018 року.

30 травня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

У засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 30.05.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20 червня 2018 року.

20 червня 2018 року в судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 06.04.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

02 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Промтех" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПЛАНБУД" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №309 (далі - договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати у встановлений у договорі термін у власність відповідача металопродукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п 2.4 договору, при здійсненні поставки на умовах відстрочення платежу, оплата за відвантажений товар здійснюється протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки цього товару.

Відповідно до п. 2.6 договору, товар переходить у власність відповідача з моменту його навантаження у транспортний засіб. Усі ризики втрати або пошкодження товару переходять до відповідача з моменту навантаження товару в транспортний засіб.

Пунктом 2.8 договору встановлено, що при передачі товару позивач передає відповідачу по одному примірнику наступних документів: видаткова накладна; податкова накладна; рахунок - фактура.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у рахунках - фактурах.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що відповідач оплачує 100% вартості товару, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах до даного договору.

Згідно з п. 3.4 договору, після закінчення терміну дії договору сторони здійснюють звірку розрахунків і оформлюють акт звірки не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем закінчення терміну дії даного договору. У випадку наявності заборгованості відповідача перед позивачем відповідач зобов'язується оплатити таку заборгованість у строк 10 днів з моменту підписання акту звірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за період з червня 2016 року до жовтня 2016 року, на загальну суму 124 094,44 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №ПТ00007132 від 21.06.2016 року на загальну суму 12 276,42 грн., №ПТ00007133 від 21.06.2016 року на загальну суму 40 567,79 грн., №ПТ00007134 від 21.06.2016 року на загальну суму 64 390,28 грн., №ПТ00008780 від 25.07.2016 року на загальну суму 4 483,01 грн., №ПТ00012189 від 03.10.2016 року на загальну суму 2 376,94 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, поставлений позивачем, у період з червня 2016 року до жовтня 2016 року, оплатив частково, а саме в сумі 59 704,16 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 12.03.2018 року з вимогою оплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію від 12.03.2018 року не надав, заборгованість не оплатив.

Проте, як вбачається з матеріалів справи між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2016 року до 03.10.2016 року.

Так, відповідач фактично визнав факт існування заборгованості перед позивачем за цей період.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 64 390,28 грн. боргу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 64 390,28 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промтех" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПЛАНБУД" про стягнення боргу в сумі 64 390,28 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПЛАНБУД" (09109, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сквирське Шосе, будинок 178, ідентифікаційний код 34688382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промтех" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Київська, будинок 76-А, ідентифікаційний код 23581436) 64 390,28 грн. (шістдесят чотири тисячі триста дев'яносто грн. 28 коп.) боргу; 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 25.06.2018 року.

Суддя С. Грабець