Рішення

від 22.06.2018 по справі 804/2060/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року Справа № 804/2060/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василівни розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Тура" (50005, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, 11, код ЄДРПОУ 32974588) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування рішення та вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Тура (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 06.12.2017 року № 01981611317 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 14 010,37 грн. з яких штрафна санкція - 7 438,82 грн., пеня - 6 571,55 грн.;

- визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2018 року № Ю-840-17/484 з єдиного соціального внеску на загальну суму 13 175,22 грн., в тому числі штрафна санкція - 6 603,67 грн., пеня - 6 571,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП Тура виконано покладений на нього обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску за лютий 2015 року - серпень 2015 року шляхом подання до банку відповідних платіжних доручень. Водночас, банком не завершено виконання даних платіжних доручень. Таким чином, за посиланням позивача, розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску та штрафні санкції за несплату останнього, нараховані у відповідності до оскаржуваного рішення, утворились саме з вини банку, що виключає відповідальність підприємства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

24 квітня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що єдиний внесок сплачено позивачем з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.12.2017 року № 01981611317 та вимогу від 13.02.2018 року №Ю-840-17/484, відповідно до вимог чинного законодавства.

23 травня 2018 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП Тура та Криворізькою філією Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит було укладено договір від 29.10.2013 року № 1729 на розрахунково-касове обслуговування (а.с. 72-75).

Відповідно до пп. 3.3.2 договору, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Відповідно до ч.1 п.16 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, ПП "Тура" за період лютий-серпень 2015 року були подані звіти про суми нарахованого ЄСВ.

На виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ПП Тура сформувало та подало до виконання Криворізькій філії Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит платіжні доручення спрямовані на перерахування до бюджету єдиного соціального внеску, а саме:

- від 04.03.2015 року № 158 на суму 178,99 грн., за лютий 2015 року (отримано банком 04.03.2015 року);

- від 04.03.2015 року № 161 на суму 1 915,24 грн., за лютий 2015 року (отримано банком 04.03.2015 року);

- від 08.04.2015 року № 167 на суму 184,30 грн., за березень 2015 року (отримано банком 08.04.2015 року);

- від 08.04.2015 року № 170 на суму 1 972,06 грн., за березень 2015 року (отримано банком 08.04.2015 року);

- від 07.05.2015 року № 176 на суму 187,29 грн., за квітень 2015 року (отримано банком 07.05.2015 року);

- від 07.05.2015 року № 179 на суму 2 003,96 грн., за квітень 2015 року (отримано банком 07.05.2015 року);

- 03.06.2015 року № 180 на суму 193,69 грн., за травень 2015 року (отримано банком 03.06.2015 року);

- 03.06.2015 року № 183 на суму 2 072,46 грн., за травень 2015 року (отримано банком 03.06.2015 року);

- від 07.07.2015 року № 199 на суму 2 068,72 грн., за червень 2015 року (отримано банком 07.07.2015 року);

- від 07.07.2015 року № 202 на суму 193,34 грн., за червень 2015 року (отримано банком 07.07.2015 року);

- від 12.08.2015 року № 205 на суму 190,80 грн., за липень 2015 року (отримано банком 12.08.2015 року);

- від 12.08.2015 року № 206 на суму 2 041,56 грн., за липень 2015 року (отримано банком 12.08.2015 року);

- від 03.09.2015 року № 209 на суму 190,80 грн., за серпень 2015 року (отримано банком 03.09.2015 року);

- від 03.09.2015 року № 210 на суму 2 041,56 грн., за серпень 2015 року (отримано банком 03.09.2015 року).

Зазначені платіжні доручення були прийняті відділенням банку, про що свідчать відмітки на платіжних дорученнях (а.с. 78-84), однак Криворізькою філією Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит не було здійснено перерахування зазначених коштів для сплати сум єдиного внеску.

06 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області, на підставі ч. 10 та. п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято рішення № 01981611317 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 14 010,37 грн. з яких штрафна санкція - 7 438,82 грн., пеня - 6 571,55 грн.

Надалі, Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області було прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2018 року № Ю-840-17/484 з єдиного соціального внеску на загальну суму 13 175,22 грн., в тому числі штрафна санкція - 6 603,67 грн., пеня - 6 571,55 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (ч. 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ).

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

При цьому, приписами ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 року № 2346-III .

Згідно п.1.30 ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 року № 2346-III платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно положень ст. 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 року № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах (п.2 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 року №453).

Приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року (справа № 804/505/16)

Таким чином, слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджено факт прийняття банком розрахункових документів позивача на виконання, а відтак платник податку не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки позивачем виконані усі передбачені законодавством умови для визнання його добросовісним платником, протилежного податковим органом не доведено.

З урахуванням викладеного, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.12.2017 року № 01981611317 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2018 року № Ю-840-17/484 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3524,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 450 від 15.03.2018 року, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Тура" (50005, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, 11, код ЄДРПОУ 32974588) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування рішення та вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 06.12.2017 року № 01981611317 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 14 010,37 грн. з яких штрафна санкція - 7 438,82 грн., пеня - 6 571,55 грн.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2018 року № Ю-840-17/484 з єдиного соціального внеску на загальну суму 13 175,22 грн., в тому числі штрафна санкція - 6 603,67 грн., пеня - 6 571,55 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Тура" (50005, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, 11, код ЄДРПОУ 32974588) судовий збір у розмірі 3 524,00 гривень (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 22 червня 2018 року.

Суддя Н.В. Боженко