Рішення

від 20.06.2018 по справі 922/851/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р.Справа № 922/851/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастаро", м. Харків про стягнення 21960138,93 грн. за участю представників:

позивача - Овсепян А.Г.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастаро" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 21960138,93 грн. заборгованості. Також, згідно позову позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 329402,08 грн. судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем не були виконані свої зобов'язання за договорами поставки нафтопродуктів № НП-0235 від 27.02.2016, № НП-0244 від 28.02.2016 та № НП-0262 від 29.02.2016 в частині проведення розрахунків за отриманий товар (нафтопродукти).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 25.04.2018 о 12:00.

25.04.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 15.05.2018 о 11:00.

15.05.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 29.05.2018 о 10:45.

Ухвалою суду від 29.05.2018 було закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті на 04.06.2018 о 12:30.

У судовому засіданні 04.06.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи на 20.06.2018 о 10:15.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки представника суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Також, відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Згідно з ч.9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" є учасником договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997, що укладений з Компанією "Моментум Ентерпрайзис Лтд."

Згідно з пунктом 3 додатку № 4 до договору № 999/97 про спільну діяльність ПАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу (філії) - Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" є Управляючим спільною діяльністю.

У лютому 2016 року між НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", як відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997 (постачальник) було укладено з ТОВ "Бастаро" (покупець) три договори поставки нафтопродуктів, а саме:

- договір № НП-0235 від 27.02.2016;

- договір № НП-0244 від 28.02.2016;

- договір № НП-0262 від 29.02.2016.

За умовами цих договорів покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, а постачальник зобов'язувався передати у власність покупця нафтопродукти згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договорів номенклатура, кількість, ціна нафтопродуктів (товару) визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Між сторонами були укладені наступні додаткові угоди:

- додаткова угода № 1 від 27.02.2016 до договору № НП-0235 від 27.02.2016;

- додаткова угода № 1 від 28.02.2016 до договору № НП-0244 від 28.02.2016;

- додаткова угода № 1 від 29.02.2016 до договору № НП-0262 від 29.02.2016, якими сторони узгодили умови та строк поставки, номенклатуру, кількість та ціну нафтопродуктів (товару).

Пунктом 2.1.1 договорів була передбачена передача нафтопродуктів покупцю згідно умов, визначених в додаткових угодах, з обов'язковим складанням актів прийому-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів поставки нафтопродуктів між сторонами були складені наступні акти приймання-передачі нафтопродуктів:

- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0235 від 27.02.2016 на загальну суму 8000400,00 грн.;

- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0244 від 28.02.2016 на загальну суму 8000400,00 грн.;

- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0262 від 29.02.2016 на загальну суму 6720336,00 грн.

Таким чином, протягом лютого 2016 року постачальником було передано покупцю нафтопродуктів на загальну суму 22721136,00 грн.

Відповідно до протоколу обшуку від 24.10.2017 вищезазначені договори з додатковими угодами до них та бухгалтерські документи, складені на їх виконання, були вилучені у позивача слідчими Генеральної прокуратури України.

Порядок розрахунків за поставлені нафтопродукти був передбачений п. 5.1 договорів. Згідно з ним покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31.12.2016.

З банківської виписки ПриватБанк по рахунку позивача за період з 20.04.2016 по 20.04.2016 вбачається, відповідачем по договору № НП-0235 від 27.02.2016 було здійснено 20.04.2016 часткову оплату товару на загальну суму 760997,07 грн., неоплаченим за даним договором залишився товар на суму 7239402,93 грн.

Згідно позову позивач вказує, що по договорах № НП - 0244 від 28.02.2016 на загальну суму поставки 8000400,00 грн. та № НП - 0262 від 29.02.2016 на загальну суму поставки 6720336,00 грн. відповідачем не здійснено жодної оплати.

Станом на 30.09.2016 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків на суму 21960138,93 грн.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми заборгованості у розмірі 21960138,93 грн. за вищевказаними договорами.

Позивачем 12.07.2017 за вих. № 08-2949 на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою провести оплату заборгованості у сумі 21960138,93грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем було отримано дану претензію 24.07.2017 за адресою місцезнаходження юридичної особи: 61033, м. Харків, вул. Сагайдачного, буд. 28, офіс 1.

Проте, як вказує позивач, будь-якої відповіді ТОВ "Бастаро" не надало, оплату заборгованості не здійснило. На дату подання позовної заяви відповідач свій обов'язок щодо повної оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим сума заборгованості складає 21960138,93 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачем в порушення умов договорів поставки нафтопродуктів не сплачено вартість отриманого товару на загальну суму 21960138,93 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 21960138,93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 329402,08 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастаро" (61033, м. Харків, вул. Сагайдачного, буд. 28, офіс 1, ідентифікаційний код 39684995) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (36000, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, ідентифікаційний код 22525915) 21960138,93 грн. заборгованості та 329402,08 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (36000, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, ідентифікаційний код 22525915).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастаро" (61033, м. Харків, вул. Сагайдачного, буд. 28, офіс 1, ідентифікаційний код 39684995).

Повне рішення складено 25.06.2018 р.

Суддя А.М. Буракова