Рішення

від 19.06.2018 по справі 922/873/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р.Справа № 922/873/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Холодногірському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради, м. Харків про стягнення 59398,37 грн. за участю представників:

позивача - Гроссу Г.В.

відповідача - Бабак О.В.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Холодногірському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань, яка складає 59398,37 грн. Також, згідно позову позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 11, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, та вказує, що між сторонами було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2995 від 01.02.2003, станом на 02.04.2018 заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію, що утворилася за період з 01.01.2012 по 01.01.2013, складає 59398,37 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 03.05.2018 о 12:00.

Представник відповідача 02.05.2018 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 11450), який судом долучено до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що відповідачем прийняті на себе фінансові зобов'язання за договором були виконані.

У підготовчому засіданні 03.05.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 21.05.2018 о 12:00.

Представник позивача 11.05.2018 надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№ 13296), яка судом долучена до матеріалів справи. У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача просив суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку по справі та відновити пропущений строк позовної давності по справі на стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за спірний період.

17.05.2018 представник відповідача надав до суду заяву про застосування строків позовної давності (вх.№ 14421).

У підготовчому засіданні 21.05.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 31.05.2018 о 10:30.

Представник відповідача 29.05.2018 надав до суду письмові заперечення (вх.№ 15491), в яких просив суд визнати неповажними причини пропуску позовної давності, застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.05.2018 було закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті на 05.06.2018 о 10:00.

У судовому засіданні 05.06.2018 судом була постановлена ухвала про оголошення перерви на 19.06.2018 о 12-55.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав пропуску позивачем строку позовної давності на подання позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 лютого 2003 року між Комунальним підприємством Харківські теплові мережі (енергопостачальна організація) та Комітетом у справах сім'ї, молоді, фізкультури та спорту Ленінської районної ради (на теперішній час - Комітет у справах сім'ї, молоді та спорту по Холодногірському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради) - споживач, було укладено договір № 2995 про постачання теплової енергії (надалі - договір), за яким енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У п.2.1. вказаного договору було зазначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; технологічні потреби відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря по мірі необхідності.

Пунктом 3.2. договору перелічено обов'язки споживача теплової енергії. Так, споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.п.3.2.1., 3.2.2. п.3.2.)

В свою чергу енергопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування тепловою енергією, обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також додатком 3 до договору (п.п.4.1.3., 4.1.4. п.4.1.). А також енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п.п. 4.2.1. п.4.2.).

У додатках 1 до договору були визначені обсяги теплової енергії, яка поставляється за договором споживачу, а у додатках 2 до договору були визначені схеми теплотраси, що перебуває на балансі споживача.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатами якого підписується акт (в 3-х примірниках) на вівідпуск-получення теплової енергії (п.6.1., 6.2. договору).

Сторони у п.6.3. договору домовились, що споживач сплачує вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді теплової енергії протягом 5 днів після одержання рахунку безпосередньо від представника КП "ХТС" або 7 днів після відправлення його поштою

У п.6.5., 6.6. договору сторони дійшли згоди, що споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

01 серпня 2005 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору постачання теплової енергії № 2995 від 01.02.2003, згідно якої пункти 5.3. та 5.5. договору були викладені в іншій редакції.

15 лютого 2012 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору постачання теплової енергії № 2995 від 01.02.2003 (надалі - додаткова угода до договору).

Пунктом 2 додаткової угоди до договору було визначено, що вартість теплової енергії, що постачається споживачу на період з 01.01.2012 по 31.12.2012, відповідно до тарифів, діючих на момент підписання угоди, в коштовному вираженні складає 31095,83 грн., ПДВ - 6219,17 грн., усього - 37315,00 грн.

Згідно п.3 додаткової угоди до договору вартість споживання теплової енергії коригується в разі зміни розміру тарифів та фактичного обсягу спожитої теплової енергії.

Пунктом 7 додаткової угоди до договору п. 10.1. договору було викладено у іншій редакції, а саме: "Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012".

У п.8 додаткової угоди до договору сторонами було визначено, що згідно ч.3 ст. 631 ЦК України, умови цього договору поширюються на відносини, які виникли між сторонами до укладання цього договору, а саме з 01.01.2012.

Згідно позову позивач вказує, що відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію. Однак, відповідач свій обов'язок щодо оплати за теплову енергію виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 у розмірі 59398,37 грн., у зв'язку із чим позивач і звернувся до суду із вказаним позовом.

В підтвердження свої позовних вимог позивач посилається на акти підключення та відключення вбудованих споживачів від джерела теплової енергії, рахунки - фактури та акти звітності за показниками приладу обліку теплової енергії (том 1 а.с. 28 - 81).

Щодо наданих відповідачем копій платіжних доручень: № 38 від 28.02.2012 на суму 15806,00 грн., № 58 від 16.03.2012 на суму 4635,00 грн., № 91 від 11.04.2012 на суму 3196,00 грн., № 239 від 10.10.2012 на суму 1000,00 грн., № 268 від 09.11.2012 на суму 5543,00 грн. та № 295 від 17.12.2012 на суму 7135,00 грн., суд зазначає, що дані платіжні доручення не підтверджують факт виконання відповідачем свої фінансових зобов'язань за договором на суму 59398,37 грн., оскільки за даними платіжними дорученнями відповідачем були сплачені інші рахунки-фактури позивача, ніж ті на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що п.3 додаткової угоди до договору передбачалося коригування вартості споживання теплової енергії в разі, зокрема, фактичного обсягу спожитої теплової енергії.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 59398,37 грн. за договором за період з 01.01.2012 по 01.01.2013.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 59398,37 грн. за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 є доведеними та обґрунтованими.

Водночас, під час судового розгляду справи представником відповідача було заявлено про застосування до позовних вимог КП "Харківські теплові мережі" строків позовної давності.

Згідно ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", абзац 4 п. 1.2.: якщо відносини, які виникають між юридичними або фізичними особами з одного боку і державними та іншими органами - з іншого, мають цивільно-правовий або господарсько-правовий характер, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодуванням матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо), то у вирішенні відповідних спорів також застосовується позовна давність - загальна або спеціальна, у залежності від змісту позовних вимог.

Відповідно до п. 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини 2 статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості з відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2012 по 01.01.2013, проте, позов подано до суду лише у квітні 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Представником позивача у справі було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності, в якому останній просить визнати поважними причини такого пропуску.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, в обґрунтування поданого клопотання представник позивача зазначає, що КП "Харківські теплові мережі", як теплопостачальна організація є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Понад 86% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням. Борги споживачів за надані послуги не дозволяють КП "Харківські теплові мережі" вчасно розраховуватися за газ, електроенергію, воду, матеріали, вчасно здійснювати ремонтні роботи, заміну зношених трубопроводів. З листопада 2014 року підприємство працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217, якою затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Згідно цього порядку всі кошти, що надходять підприємству від споживачів теплової енергії на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання КП "Харківські теплові мережі", підлягають розподілу між постачальниками природного газу, теплової енергії та підприємством відповідно до нормативу перерахування коштів, затвердженого НКРЕКП. Встановлений алгоритм розподілу коштів передбачає 100% розрахунки за спожитий природний газ.

Також, представник позивача вказує, що для погашення заборгованості за послуги по теплопостачанню КП Харківські теплові мережі використовує різні форми, у тому числі і звернення до суду за захистом порушеного права. У зв'язку з величезною кількістю споживачів підприємство не має можливості відразу пред'явити позови до всіх неплатників.

Дослідивши клопотання представника позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності, суд приходить до висновку, що підстави на які посилається позивач в обґрунтування даного клопотання, в тому числі і велика кількість боржників, яка привела до пропущення позивачем даного строку, не є поважними та не є підставою для поновлення строку позовної давності.

За таких обставин суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання представника позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності відмовити.

Таким чином, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності на подання позовної заяви до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 59398,37 грн. за невиконання останнім договірних зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 2995 від 01.02.2003 за період з 01.01.2012 по 01.01.2013, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 1762,00 грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).

Відповідач: Комітет у справах сім'ї, молоді та спорту по Холодногірському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 34, кім. 1, ідентифікаційний код 25615599).

Повне рішення складено 25.06.2018 р.

Суддя А.М. Буракова