Рішення

від 12.06.2018 по справі 910/1732/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р.Справа № 910/1732/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальнісю "Агромаркет "Фермер", м. Київ , Фермерського господарства "Скарбниця", с. Григорівка про стягнення 440 505,95 грн. за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства "Скарбниця" про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем 2 зобов'язань за Договором поставки № КП 2701/17/1 від 27.01.2017 року та складається з 239 000,00 грн. - основного боргу, 6 576,92 грн. - інфляційних втрат, 24 000,52 грн. - пені, 72 000,00 грн. - штрафу, 259 28,51 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 72 000,00 грн. - збитків. Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки № КП 2701/17/1 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" було укладено Договір поруки від 21.11.2017, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання Фермерським господарством "Скарбниця" зобов'язань з оплати отриманого товару за Договором поставки № КП 2701/17/1 від 27.01.2017 в межах суми, що не перевищує 1 000,00 грн. З огляду на викладене, позивач також просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" та Фермерського господарства "Скарбниця" заборгованість за порукою у розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1732/18; встановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

16 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" (1-й відповідач) надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 9866), в якому зазначив, що позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів звернення до нього, як до поручителя, з вимогою про виконання зобов'язання за Договором поруки, у зв'язку з цим, заявлені позивачем вимоги про стягнення з ТОВ "Агромаркет "Фермер", як з поручителя, 1 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач просив суд розглянути справу № 910/1732/18 без участі повноважного представника ТОВ "Агромаркет "Фермер".

Фермерське господарство "Скарбниця" (2-й відповідач) не скористалось наданим йому чинним законодавством правом на викладення своєї позиції у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.05.2018 підготовче провадження у справі №910/1732/18 закрито; постановлено перейти до розгляду справи по суті та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 12 червня 2018 року.

Представник позивача в судове засідання 12 червня 2018 року не з'явився, додаткових заяв, клопотань та документів в обґрунтування своєї правової позиції не надав.

Представники відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" та Фермерського господарства "Скарбниця" в судове засідання не з'явились, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка учасників справи в судове засідання, згідно приписів ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані сторонами докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, встановив таке.

27 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" (Постачальник) та Фермерським господарством "Скарбниця" (Покупець) було укладено Договір поставки № КП 2701/17/1 (далі за текстом - Договір), згідно умов п.1.1. якого у строки, зумовлені Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал (надалі - Товар або насіння), пестициди в препаративних формах (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі Товар або пестициди), на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений Договором строк, а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання. Вартість Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору.

Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар у строки, що визначені у Специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у Специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені Специфікаціями чи/або умова Договору. Товар може поставлятися покупцю, достроково, а також партіями в кількості, визначеній постачальником на свій розсуд.

Приймання товару за кількістю та якістю проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: за кількістю (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; за якістю - відповідно до якості, вказаної у документі про якість. Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі йому товару (п.п. 4.2., 4.3., 4.4. Договору).

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору поставки № КП 2701/17/1 від 27 січня 2017 року - Специфікації № 1 оплата здійснюється шляхом перерахування коштів Постачальнику у наступному порядку:

- авансовий платіж (попередня оплата) в сумі 80 000,00 грн. у строк 15.08.2017;

- оплата в сумі 236 000,00 грн. у строк 15.10.2017.

Згідно видаткової накладної № 425 від 16.05.2017, яка підписана керівниками (директорами) сторін Договору та скріплена печатками юридичних осіб, ТОВ "ЄВРОСЕМ" на виконання умов Договору здійснило передачу Товару Покупцю (Гібрид соняшника НС X 6341 (Пегас), в кількості 100 одиниць) на загальну суму 240 000,00 грн. з ПДВ. Також, було поставлено і Гібрид соняшника НС Оскар в кількості 40 одиниць на суму 76 000,00 грн. з ПДВ (однак, вказаний Товар був за взаємною згодою сторін повернутий Продавцю і зазначена сума не є спірною).

З огляду на те, що у Специфікації сторони позначили оплату двома частинами у певних сумах, можна визначити частку поставленого по кожному Товару. Враховуючи, що загальна сума поставки складала 316 000,00 грн. з ПДВ, частка Гібриду соняшника НС X 6341, в кількості 100 одиниць на загальну суму 240 000,00 грн. з ПДВ, складала 75,95 % (240000 : 3160,00 (1% від 316 000,00) = 75,95 %).

Таким чином в аванс (попередня оплата) за Гібрид соняшника НС X 6341 (Пегас), в кількості 100 одиниць складав 60 760,00 грн. (строк оплати 15.08.2017), а решта складала 179 240,00 грн. (строк оплати 15.10.2017).

Однак, позивач зазначає, що по настанню встановлених Сторонами термінів оплати Покупець договірні зобов'язання щодо здійснення 30% попередньої оплати вартості Товару (60 760,00 грн.) та 70% оплати вартості Товару (179 240,00 грн.) не виконав.

На даний час Фермерське господарство "Скарбниця" так і не здійснило оплату отриманого Товару в загальному розмірі 240 000,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цією ж статтею зазначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки. Так, згідно з частинами 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України передбачає, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Суд зазначає, що поставка товару без попередньої оплати є правом позивача, що, в свою чергу, не змінює умов договору щодо порядку розрахунків. Отже, відповідач мав належним чином виконувати умови договору щодо здійснення попередньої оплати товару та оплатити отриманого товару, відповідно до приписів ст.ст. 692, 538 ЦК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач 2 в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не надав доказів оплати отриманого за Договором поставки Товару, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на вимогу щодо стягнення 240 000,00 грн. основної заборгованості за отриману згідно видаткової накладної № 425 від 16.05.2017 продукцію.

Крім того 21 листопада 2017 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань щодо оплати отриманого Товару фермерським господарством "Скарбниця" (далі - Боржник), що виникли відповідно до договору поставки № КП 2701/17/1 від 27 січня 2017 р. (далі - Основний договір), який був укладений між Кредитором та Боржником.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору поруки у відповідності до Основного договору предметом зобов'язання є 240 000 (двісті сорок тисяч) гривень. Строк виконання зобов'язання за Основним договором настає з моменту, визначеного вимогою Кредитора.

Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання - сплату основного боргу. Однак, в будь-якому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати 1 000 (однієї тисячі) гривень 00 коп. основного боргу.

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання Боржником, згідно Основного договору у сумі, що дорівнює 1000 (одній тисячі) гривень 00 коп. основного боргу (п.п. 3.1., 4.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 7.1. Договору поруки, він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту припинення дії Основного Договору, окрім випадків визначених в ст. 559 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" (відповідача 1) зумовлена тим, що відповідачем 2 порушено зобов'язання з оплати товару на суму 240 000,00 грн., що відповідно до положень Договору поруки є підставою відповідальності поручителя.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" є солідарним з Фермерським господарством "Скарбниця" боржником в межах суми 1000,00 грн.

Щодо посилання 1-го відповідача на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів звернення до нього, як до поручителя, з вимогою про виконання зобов'язання за Договором поруки, суд зазначає таке.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-53цс14. в якій зробив правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги звернення кредитора до суду у встановленому законом порядку, вимоги позивача щодо стягнення з Фермерського господарства "Скарбниця" суми основної заборгованості в розмірі 239 000,00 грн., а також солідарного стягнення з Фермерського господарства "Скарбниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" суми основної заборгованості в розмірі 1 000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з недотриманням відповідачем 2 умов Договору щодо оплати отриманого товару позивач просить стягнути з Фермерського господарства "Скарбниця" 6 576,92 грн. інфляційних втрат, 24 000,52 грн. пені, 72 000,00 грн. штрафу, 259 28,51 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 72 000,00 грн. збитків.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.4. Договору встановлено, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати вартості отриманого Товару, Покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Продавця проценти за користування чужими грошовими коштами, виходячи з 30 % річних, нарахованих на суму заборгованості.

Перевіривши нараховані позивачем суми 30% річних та втрати від інфляції, суд дійшов висновку, що відповідне нарахування 6 576,92 грн. інфляційних втрат та 25 928,51 грн. - 30% річних є арифметично правильним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій також передбачено ст. 230 Господарського кодексу України.

В пункті 7.2.3 Договору сторони погодили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань, Покупець сплачує Постачальнику пеню розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки пені та штрафу, визнав їх вірно нарахованими, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з 2-го відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 72 000,00 грн., посилаючись на п.7.1. Договору, яким передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором, сторона, що порушила зобов'язання, відшкодовує іншій стороні заподіяні цим збитки. Розмір збитків постачальника у вигляді відсоткових ставок, які відшкодовуються Покупцем, встановлюється залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, в наступних розмірах: 1) при порушенні зобов'язання на строк до 30 календарних днів - 5 % від суми порушеного зобов'язання; 2) при порушенні зобов'язання на строк від 30 до 90 календарних днів - 25 % від суми порушеного зобов'язання; 3) при порушенні зобов'язання на строк понад 90 календарних днів - 30 % від суми порушеного зобов'язання.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що поняття збитків, порядок їх стягнення регулюється ГК України та ЦК України.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки контрагента.

При цьому в ч. 2 ст. 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Тобто збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку.

Отже, умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов'язання суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення.

Раніше ч. 5 ст. 225 ГК України передбачала, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом. Однак, на час укладення договору, ч. 5 ст. 225 ГК України виключена на підставі Закону України від 07.04.2015 № 289-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів".

Суд не враховує посилання позивача на Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, які передбачають таку можливість нарахування збитків. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Питання стягнення збитків врегульовані ГК України та ЦК України, отже вказані положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Як наслідок, в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення збитків в розмірі 72 000,00 грн., які нараховані на підставі п. 7.1 Договору, слід відмовити як недоведених.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 6627,59 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 14760,00 грн (з яких 4 760,00 грн. за підготовку позову та подачу у господарський суд та до 10 000,00 грн. за представництво інтересів у господарському суді).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача не зробив відповідної заяви до закінчення судових дебатів щодо відшкодування йому судових витрат на професійну правничу допомогу, а відтак суд їх не враховує при визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає наступному стягненню:

- з відповідача 2 (ФГ "Скарбниця") - в розмірі 5 512,58 грн.;

- з солідарно з відповідачів - в розмірі 15,00 грн.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково

2. Стягнути з Фермерського господарства "Скарбниця" (адреса: 64751, Харківська область, Барвінківський район, с. Григорівка, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 35598337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (адреса: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.154-Д, код ЄДРПОУ 39007360) основну заборгованість в розмірі 239.000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 6.576,92 грн., пеню в розмірі 24.000,52 грн., штраф в розмірі 72.000,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25.928,51 грн. та судовий збір в розмірі 5.512,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" (адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василія Липківського, буд. 45, код ЄДРПОУ 39888532) та Фермерського господарства "Скарбниця" (адреса: 64751, Харківська область, Барвінківський район, с. Григорівка, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 35598337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (адреса: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.154-Д, код ЄДРПОУ 39007360) заборгованість за порукою у розмірі 1.000,00 грн. та судовий збір у розмірі 15,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення збитків в розмірі 72.000,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2018 р.

Суддя Л.В. Шарко