Рішення

від 12.06.2007 по справі 20-7/169

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/169

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"12" червня 2007 р. справа № 20-7/169

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства

          „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького”

          (99042, м. Севастополь, вул. Новикова, 11)

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський консалтінг”

          (99011, м. Севастополь, вул. Портова, 11)

          (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 25-3)

про          стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 23775,91 грн.,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - Мартинюк О.О., начальник юридичного відділу корпоративного сектору, довіреність № 2/7037 від 28.12.2006;

          - Гапон В.В., головний бухгалтер, довіреність № 2/2723 від 11.06.2007;

від відповідача:          - Белік О.І., директор, довідка управління статистики № 22-366-7807 від 28.09.2006;

Суть спору:

26.04.2007 (вх.№1133) Відкрите акціонерне товариство „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський консалтінг” про стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 23775,91 грн., з посиланням на 525, 526 Цивільного кодексу України (арк.с.3-5).

Ухвалою суду від 28.04.2007 порушено провадження у справі (арк.с.1-2).

Відповідач в відзиві на позов (вх.№16663) позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених в ньому, основні з яких полягають в тому, що 03.11.2006 платіжним дорученням № 8 ТОВ „Морський консалтинг” сплатило по рахункам № 1467, 1468, 1469, 1470 від 03.11.2006 за поставлені матеріали 180192,00грн., на зазначену суму була виписана податкова накладна № 2483; відвантаження продукції протягом місяця здійснюється по талонам без зазначення ціни; накладні за цю продукцію оформлюються в першій декаді наступного місяця; спочатку накладні на сирий вапняк були оформлені за ціною по 14,52 грн. за 1 т; про збільшення ціни на сирий вапняк до 30,00 грн. за 1 т відповідачу стало відомо при оформленні накладних наприкінці грудня 2006 року; вважає, що позивач в односторонньому порядку змінив умови договору; відповідач приймав заходи по збереженню попередньої ціни товару, але позивач на його лист не відповів; в листопаді-грудні 2006 року відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 154005,89 грн., повністю оплачена продукція відвантажена не була із-за організаційно-технічних негараздів у позивача, таким чином є заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 26186,11 грн.; просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з посиланням на статті 525, 526, 629, 640, 642 Цивільного кодексу України (арк.с.49).

В запереченнях на відзив на позов (вх.№19296) позивач вважає доводи відповідача про те, що між сторонами було укладено договір шляхом видачі податкової накладної безпідставними, так як податкова накладна є основним податковим документом по ПДВ, а не договором, порядок укладення якого передбачений статтею 181 Господарського кодексу України; посилання відповідача на те, що позивачем в односторонньому порядку змінені умови договору вважає необґрунтованими, так як за період з 01.11.2006 по 31.12.2006 сторонами підписані накладні № 1-2056 від 17.11.2006, № 1-2057 від 27.11.2007, № 1-2157 від 30.11.2006, № 1-2393 від 08.12.2006, № 1-2414 від 11.12.2006, № 1-2616 від 18.12.2006, № 1-2688 від 20.12.2006; № 1-2715 від 21.12.2006; № 1-2758 від 22.12.2006; № 1-2816 від 25.12.2006; № 1-2855 від 26.12.2006; № 1-2895 від 27.12.2006, № 1-2928 від 28.12.2006, № 1-2962 від 29.12.2006, в яких відображені найменування продукції, кількість, ціна і сума; таким чином шляхом підписання накладних сторонами були узгоджені зазначені істотні умови;  при підписанні накладних відповідач не виказував незгоду з цінами на отриману продукцію, не відмовлявся від отриманої продукції, не звертався з листом про повернення грошових коштів, сплачених ним як передплата, у зв'язку зі збільшенням цін на продукцію або корегуванню підписаних накладних або виставлених за період з 17.11.2006 по 31.12.2006 рахунків на оплату продукції; накладні підписані довіреними особами підприємства відповідача; крім того зазначені накладні були проведені в податковому обліку підприємства відповідача; обставини, викладені в відзиві про те, що за період з листопада 2006 року по грудень 2006 року відповідачем отримана продукція на суму 154005,89 грн. нічим не підтверджені (арк.с.73-76).

В судовому засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва (арк.с.69).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

За період з листопада 2006 року по грудень 2006 року позивачем передано відповідачу матеріал щебеневий фракції 3-25 мм, камінь бутовий, сирий вапняк на загальну суму 203967,91 грн. по накладним:

-          № 1-2056 від 17.11.2006 на суму 52415,48 грн.,

-          № 1-2057 від 27.11.2007 на суму 69125,81 грн.,

-          № 1-2157 від 30.11.2006 на суму 24071,36 грн.,

-          № 1-2393 від 08.12.2006 на суму 16047,00 грн.,

-          № 1-2414 від 11.12.2006 на суму 4602,00 грн.,

-          № 1-2616 від 18.12.2006 на суму 3750,00 грн.,

-          № 1-2688 від 20.12.2006 на суму 231,66 грн.,

-          № 1-2715 від 21.12.2006 на суму 1792,44 грн.,

-          № 1-2758 від 22.12.2006 на суму 405,00 грн.,

-          № 1-2816 від 25.12.2006 на суму 7755,97 грн.,

-          № 1-2855 від 26.12.2006 на суму 9035,71 грн.,

-          № 1-2895 від 27.12.2006 на суму 5982,78 грн.,

-          № 1-2928 від 28.12.2006 на суму 7871,54 грн.,

-          № 1-2962 від 29.12.2006 на суму 881,16 грн. (арк.с.25-38).

03.11.2006 платіжним дорученням № 8 відповідачем в рахунок отримання продукції від позивача перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 180192,00грн. (арк.с.45, 50).

Відповідачу були виставлені позивачем рахунки на оплату зазначеної вище продукції:

-          № 1-0005493 від 17.11.2006 на суму 52415,48 грн.,

-          № 1-0005549 від 27.11.2007 на суму 69125,81 грн.,

-          № 1-0005590 від 30.11.2006 на суму 24071,36 грн.,

-          № 1-0005900 від 08.12.2006 на суму 16047,00 грн.,

-          № 1-0005916 від 11.12.2006 на суму 4602,00 грн.,

-          № 1-0006661 від 18.12.2006 на суму 3750,00 грн.,

-          № 1-0006430 від 20.12.2006 на суму 231,66 грн.,

-          № 1-0006185 від 21.12.2006 на суму 1792,44 грн.,

-          № 1-0006264 від 22.12.2006 на суму 405,00 грн.,

-          № 1-0006355 від 25.12.2006 на суму 7755,97 грн.,

-          № 1-0006393 від 26.12.2006 на суму 9035,71 грн.,

-          № 1-0006484 від 27.12.2006 на суму 5982,78 грн.,

-          № 1-0006519 від 28.12.2006 на суму 7871,54 грн.,

-          № 1-0006597 від 29.12.2006 на суму 881,16 грн. (арк.с.11-24).

Товар отримано по довіреностям на ім'я Беліка Олександра Івановича:

-          серії ЯМЦ № 805252 від 08.11.2006,

-          серії ЯМЦ № 805253 від 18.11.2006,

-          серії ЯМЦ № 805254 від 28.11.2006,

-          серії ЯМЦ № 805255 від 05.12.2006,

-          серії ЯМЦ № 805256 від 15.12.2006,

-          серії ЯМЦ № 805257 від 25.12.2006,

виданим та оформленим в установленому законом порядку, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 під № 293/1318 (арк.с.39-44).

Заборгованість підтверджується також податковими накладними від 03.11.2006 та 31.12.2006 (арк.с.72).

26.03.2007 вих. № 2/1552 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити до 30.03.2007 заборгованість в сумі 23775,91 грн. за отриману продукцію (частково не оплачена продукція по рахунку № 6355 від 25.12.2006; повністю не оплачена продукція по рахункам № 6393 від 26.12.2006, № 6484 від 27.12.2006, № 6519 від 28.12.2006, № 6597 від 29.12.2006) (арк.с.9-10).

Згідно Акту звірки, наданому сторонами станом на 01.01.2007, за відомостями позивача заборгованість відповідача перед позивачем складає 23775,91 грн., за відомостями відповідача є заборгованість позивача перед відповідачем в розмірі 26645,55 грн. (арк.с.79).

Відповідач не надав суду рахунки №№ 1467-1470 від 03.11.2006 та договір б/н від 30.10.2006 або інших документів, які б підтвердили встановлення ціни та її незмінність, у зв'язку з їх відсутністю (арк.с.45).

Спір виник у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманої від позивача продукції.

Правовідносини сторін регулюються статтями 20, 175, 193 Господарського кодексу України, статтями 15, 16, 525, 526, 632, 691 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема: присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків.

Аналогічні положення містяться в статтях 15, 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Судом в судовому засіданні оглядались оригінали накладних, рахунків та довіреностей, доданих до позовної заяви, які оформлені, підписані та засвідчені печатками сторін у встановленому законом порядку (арк.с.68).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заборгованість підтверджується матеріалами справи, відповідачем не надано доказів, що підтверджують викладені в відзиві на позов обставини.

Відображення відповідачем в Акті звірки сум, що не відповідають даним первісного бухгалтерського обліку відповідача не має доказового значення.

Доводи відповідача спростовуються наданими в матеріали справи доказами та діючим законодавством України, що регулює порядок встановлення ціни згідно зі статтями 632, 691 Цивільного кодексу України. При відсутності договору, позивач вправі був здійснювати відпуск товару по ціні, яка існувала на підприємстві на день відвантаження та відпуску.

Таким чином, на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 23775,91 грн., яка підлягає стягненню.

Все вищевикладене дає суду право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 23775,91 грн., суд вважає зазначені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 20, 175, 193 Господарського кодексу України, статтями 15, 16, 525, 526, 632, 691  Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд,  –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський консалтінг” (99011, м. Севастополь, вул. Портова, 11 / 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 25-3, ідентифікаційний код 33276410, п/р № 2600801011302 в ТОВ „Кредобанк”, МФО 324913) на користь Відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” (99042, м. Севастополь, вул. Новикова, 11, ідентифікаційний код 00191906, п/р № 2600510105301 в АКБ „Юнекс” м. Київ, МФО 322539) 23775,91 грн., державне мито в сумі 237,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

14.06.2007