Постанова

від 20.06.2018 по справі 815/7246/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/7246/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, ухвалену у відкритому судовому засіданні о 10:25 в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Одесаагрогаз" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати нечинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004142201 від 15.12.2014 року про стягнення з ТОВ "Об`єднання Одесаагрогаз" платежів на загальну суму 252858 грн., а саме: за основним платежем - 168572 грн., за штрафними санкціями - 84286 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області був складений Акт документальної невиїзної позапланової перевірки від 10.12.2014 року за № 2270/15-21-22-01/13891526, у якому відображено, що перевіркою TOB "Об'єднання Одесаагрогаз" встановлено, що фактично ніяких товарів (робіт, послуг) від TOB "ЕСКО ТРЕЙН" не одержувало та операції носили безтоварний характер. В результаті це призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 168572 грн., у тому числі за серпень 2014 року - 168572 грн. На підставі вищевказаного Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004142201 від 15.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на загальну суму 252858 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки № 2270/15-21-22-01/13891526 правомірне та відповідає вимогам діючого законодавства.

Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2015 р. було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.11.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Одесаагрогаз" подано заяву за підписом представника позивача Бикова Д.Ю. про відмову від позову у зв'язку з повним погашенням заборгованості перед бюджетом в рамках кримінального провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" про відмову від позову задоволено. Прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" від адміністративного позову. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - визнано нечинною. Закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ №0004142201 від 15.12.2014 року.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Одесаагрогаз" задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року прийнято справу до свого провадження. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судовому засіданні 01.06.2018 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Одесаагрогаз" надав заяву про відкликання заяви про відмову від позовних вимог, просив розглянути справу по суті.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі направлення від 01.12.2014 р. №535, виданого ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області Ткачуку Ю. П. - головному державному ревізору-інспектору відділу організації супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ в Овідіопольському районі, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.11, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі №478 від 28 листопада 2014 року та постанови про призначення позапланової документальної перевірки слідчого першого відділу KP СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів м. Києві майора податкової міліції Макаренко Ю.В. від 07.11.2014 року, проведено виїзну позапланову перевірку товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з "Еско Трейн" (код ЄДРПОУ 39207206) за період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р.

За результатами перевірки складений акт ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.12.2014 № 2270/15-21-22-01/13891526, яким встановлено порушення п. 198.1, 198.3, ст.198 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 168 572 грн., у т.ч. за серпень 2014 року 168572 грн. (а/с. 42 - 49).

На підставі встановленого порушення прийнято податкове повідомлення - рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.12.14 №0004142201 (а/с. 50).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ в Овідіопольському районі не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36, 14.1.178, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до абз.1 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно до п.201.1, п.201.4 ст. 201 ПК України Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до абз.1 п.201.7, абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" уклало в період діяльності з 01.07.2014 року з TOB "Еско Трейн" (код ЄДРПОУ 39207206) договір підряду № 07/08-14 від 08.07.2014 року (а/с. 14).

Згідно умов договору підряду № 07/08-14 від 08.07.2014 року "Замовник" - TOB "Об'єднання Одесаагрогаз" доручає, а "Підрядник" TOB "Еско Трейн" приймає на себе зобов'язання силами свого персоналу і з використанням самостійно придбаних матеріалів та устаткування виконати підрядні будівельно-монтажні роботи на об'єкті: "Будівництво інженерних мереж для торгівельно-офісного центру з паркінгом по вул. Екатеринінський, 27 в м. Одеса".

В підтвердження реального виконання господарської операції та її відображення у бухгалтерському обліку підприємства суду були надані первинні документи, а саме: податкова накладна (а.с. 13); оговір підряду № 07/08-14 від 08.07.2014 року (а.с. 14-15); довідка про вартість виконаних робіт і затрати (а.с. 16, 22); ати виконаних робіт (а.с. 17-21, 23-28); виписка по рахунку (а.с. 2931, 32-33); картка рахунку (а.с. 34); зміни (доповнення) до переліку робіт (а.с. 39, 40); дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки (а.с. 41).

Як зазначено в Акті про результати виїзної позапланової перевірки для проведення перевірки правильності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарських відносинах з ТОВ Еско Трейн ТОВ Об`єднання Одесаагрогаз було надано наступні документи: договір підряду № 07/08-14 від 08.07.2014 року; акти виконаних робіт; податкові накладні; оборотно-сальдова відомість у розрізі контрагентів по бухгалтерському рахунку 631; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період; платіжні доручення по оплаті за виконані роботи (а.с. 67).

Також зазначено, що в ході проведення перевірки на підприємстві були в наявності всі завірені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ Еско Трейн .

Отже, за наявності вказаних документів ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" сформовано податковий кредит від контрагента - TOB "Еско Трейн" у розмірі 168 571,5 грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ТОВ "Еско Трейн", при наявності належно оформлених податкових накладних. Таким чином, судом встановлено наявність руху активів, підтверджений первинними документами відображеними в бухгалтерському обліку, що є безперечним доказом реальності проведених господарських операцій.

Щодо посилань податкового органу у акті перевірки на наявність у Єдиному реєстрі досудових розслідувань матеріалів за № 32014100010000249 від 10.10.2014 р. за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, у відношенні невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної діяльності створили ТОВ "Еско Трейн", як на довід не встановлення реальності господарської операції у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 6 та 7 ст. 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаного зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Сам факт наявності вироку стосовно контрагенту позивача, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами, оскільки вирок суду не містить відомостей про відсутність господарських операцій між позивачем і контрагентами, то таке рішення не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення товариством вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.

Необхідно зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 27.02.18 р. у справі № 802/1853/16-а.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було надано відповідну первинну документацію на підтвердження господарських операцій з контрагентами, які підтверджують факт реальних господарських відносин з контрагентами.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням наданих до суду доказів, судом встановлено наявність руху активів, підтверджений первинними документами відображеними в бухгалтерському обліку, що є безперечним доказом реальності проведених господарських операцій ТОВ Об`єднання Одесаагрогаз .

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.06.2018 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик