Рішення

від 21.05.2018 по справі 296/9771/16-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/9771/16-ц

2/296/353/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

"21" травня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого - судді Галасюка Р.А.,

секретаря судового засідання Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 в листопаді 2016 року звернулася до суду з позовом, в обгрунтування якого вказала, що відповідач ОСОБА_2 самовільно захопила та огородила парканом частину земельної ділянки площею 0,0103 га, яка знаходить в оренді та відноситься до будинку №4 по 1-му пров. Корольова в м.Житомирі, у якому разом із сусідами проживає позивач. На неодноразові письмові звернення позивача та її сусідів щодо звільнення самовільно захопленої ділянки відповідач жодним чином не реагує. Оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо користування спірною земельною ділянкою, позивач просить суд винести рішення, яким визнати дії відповідача незаконними, зобов язати її усунути самовільно захоплену земельну ділянку та привести її у задовільний стан у строк, визначений судом, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати при оформленні права на оренду земельної ділянки, судові витрати на проведення судової земельно - технічної експертизи, що разом складає 8677 грн. 98 коп., а також стягнути 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що завдана відповідачем та яка полягає у зазнанні позивачем моральних страждань внаслідок зухвалого порушення її конституційних прав.

07 грудня 2016 року ухвалою суду відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду на 07 лютого 2017 року о 14:30.

11 липня 2017 року за наслідками розгляду клопотання про призначення експертизи винесено ухвалу про призначення судової земельно - технічної експертизи.

02 листопада 2011 року на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи № 371/17 від 26 жовтня 2017 року.

Ухвалою від 08 листопада 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди прийнято до свого провадження суддею Галасюком Р.А. та призначено судове засідання на 13 лютого 2018 року об 11:30 год.

В судове засідання позивач та її представник не з явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в якій він позов підтримав та просив його задовольнити, а також не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с. 114) .

Відповідач в судове засідання повторно не з явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася судовими повістками, які двічі повернулися до суду із відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с. 107, 112).

Оскільки причина повторної неявки відповідача не підтверджена будь-якими доказами, суд вважає її не поважною, та, враховуючи клопотання представника позивача про заочний розгляд справи, а також з урахуванням положень ст.ст.223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Суд дослідив матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та встановив наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира №5 по пров. 1-му Корольова, 4 в м.Житомирі (а.с. 84).

15 квітня 2016 року позивач разом з іншими власниками будинку по пров. 1-му Корольова, 4 в м.Житомирі уклали договір оренди земельної ділянки площею 0, 0103га із орендодавцем - Житомирською міською радою - для будівництва та обслуговування вказаного вище житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 5-14). Однак, відповідач ОСОБА_2, що проживає у сусідньому будинку №4а по пров. 1-му Корольова в м.Житомирі, самовільно захопила частину вказаної земельної ділянки та огородила її парканом, чим створює перешкоди позивачці та іншим орендарям у користуванні спірною земельною ділянкою.

Позивач разом із сусідами неодноразово зверталися із колективними зверненнями до Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (а.с. 15-16, 17), виконавчого комітету Житомирської міської ради (а.с. 18) Комунального підприємства Житомирський міський центр земельних відносин (а.с. 22), писали листи ОСОБА_2 з проханнями виконати рішення міської комісії по вирішенню земельних спорів та звільнити самовільно захоплену спірну ділянку (а.с. 30, 31).

З відповідей Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (а.с. 15-16, 17) вбачається, що у ОСОБА_2 відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України.

Оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування та володіння вищевказаною земельною ділянкою, за клопотанням позивача було призначено проведення судової будівельно - технічної експертизи (а.с. 76).

Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи № 371/17 від 26 жовтня 2017 року, фактичні площа, межа, конфігурація земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Житомир, пров. 1-й Корольова, 4, кадастровий номер 1810136600:07:002:0045 не відповідає межам, площі та конфігурації земельної ділянки, що зазначена договором оренди від 15 квітня 2015 року, який виготовлено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки внатурі (на місцевості) за вищесказаною адресою. Суміжним користувачем ОСОБА_2 встановленням огорожі в сторону суміжної земельної ділянки, розташованої в м.Житомир , пров 1-й Корольова, 4, порушено межі, визначені договором оренди від 15 квітня 2015 року (а.с. 87-102).

Як вбачається з положень Земельного кодексу України, права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Разом з тим, пунктами г) і е) частини 1 статті 96 вказаного Кодексу передбачено обов'язки землекористувачів, серед яких зобов язання не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи той факт, що договір оренди землі від 15 квітня 2016 року є чинним та ніким не скасованим, у ОСОБА_2 відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну

ділянку, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, а отже, остання самовільно займає спірну земельну ділянку, чим порушує права та законні інтереси позивача та її сусідів, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Отже, у справах про відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивач має довести факт заподіяння цієї шкоди, її розмір, протиправність поведінки її заподіювача, а також причинний зв'язок між цією поведінкою та шкодою, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні цієї шкоди.

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Виходячи з положень пункту 3 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Згідно з пунктом 5 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3878 грн. 46 коп., яка полягає у відправці листів відповідачеві з метою досудового врегулювання спору та оформленням законного права позивачки на оренду спірної земельної ділянки, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також

шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Майнова шкода у сенсі частини 1 коментованої статті - це зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем завдання матеріальної шкоди відповідачем, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим суд задовольняє позов в частині стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат на проведення експертизи в сумі 4799 грн. 52 коп., оскільки ці витрати підтверджені відповідними доказами (а.с. 117).

Також відповідно до п. 3 ч. 2, ч.6 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивач в силу закону звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою м.Житомир , пров 1-й Корольова, 4, шляхом знесення незаконно встановленої огорожі в сторону суміжної земельної ділянки, розташованої в м.Житомир , пров 1-й Корольова, 4.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4799 грн. 52 коп. судових витрат, пов язаних із проведенням судової будівельно - технічної експертизи.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 352 грн. 40 коп. судового збору.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його отримання

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Cуддя Р. А. Галасюк