Ухвала

від 14.06.2018 по справі 761/21774/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21774/18

Провадження № 1-кс/761/14782/2018

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого з ОВС 6-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_2 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100110000160від 05.07.2016року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И В :

12.06.2018 року в провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого з ОВС 6-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_2 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100110000160від 05.07.2016року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст.212 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що в СУ ФР Офісу ВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016100110000160 від 05.07.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст.212 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що невстановлені слідством особи діючи умисно та протиправно створили ряд суб`єктів господарської діяльності, серед яких: ТОВ «ЕНПАЙС» (код ЄДРПОУ 40330460), ТОВ «Бравібеллі» (код ЄДРПОУ 37035620), ТОВ «МЕЛЛВІЛ» (код ЄДРПОУ 41639370) з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки.

Встановлено, що засновником ТОВ «МЕЛЛВІЛ» являється ОСОБА_4 розмір внеску до статутного фонду 350000.00 грн., яка повідомила про свою непричетність до діяльності.

Таким чином з метою недопущення пере реєстрування підприємства на інших осіб, виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права ТОВ «МЕЛЛВІЛ»

Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою конфіскації майна виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права у вигляді частки статутного фонду ТОВ «МЕЛЛВІЛ» (код ЄДРПОУ 41639370)ОСОБА_4 розмір внеску до статутного фонду 350000.00 грн.

Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Як убачається з витягу з ЄРДР кримінальне провадження № 32016100110000160 розслідується у зв`язку із вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.205;ч.3ст.212 КК України.

При цьому, у клопотанні порушується питання про накладення арешту на корпоративні права у вигляді частки статутного фонду ТОВ «МЕЛЛВІЛ» (код ЄДРПОУ 41639370)ОСОБА_4 розмір внеску до статутного фонду 350000.00 грн.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до положень статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчим суддею встановлено, що клопотання слідчого погоджене з прокурором не містить передбачених ст.170 КПК України правових підстав для накладення арешту на майно.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичної особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися саме в клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен гарантувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий за погодженням з прокурором, який вніс клопотання про арешт майна, не дотримався.

Так, зі змісту клопотання убачається, що метою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна.

Однак, санкцією ч. 2 ст. 205 КК України не передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, а тому з цією метою арешт на згадане майно не може бути накладено.

Також уклопотанні порушуєтьсяпитання пронакладення арештуз метоювсебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Разом з тим, не конкретизовано підставу і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Отже, слідчим у клопотанні не наведено належного обґрунтування, яке може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Тобто у клопотанні про арешт майна фактично не зазначено підстави та мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також не згадується відповідна правова підстава накладення арешту.

При цьому, на відміну від розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів, де ст. 185 КПК України передбачена можливість зміни або доповнення такого клопотання, при вирішенні питань про арешт майна та про застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження такої можливості КПК України не передбачає, а встановлює, що у випадку внесення клопотання про арешт майна без додержання вимог ст. 171 КПК України, слідчий суддя повертає його прокурору для усунення недоліків в строк, який не перевищує 72 годин.

Відповідно до положення ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Отже, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що у клопотанні слідчого погоджене з прокурором про арешт майна не зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до положень п.18 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно вимог ч.3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк у сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням наведеного, оскільки слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, клопотання підлягає поверненню прокурору із встановленням строку у сімдесят дві години для усунення наведених вище недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 26, 170, 171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого з ОВС 6-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_2 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100110000160від 05.07.2016року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст.212 КК України, повернути прокурору із встановленням строку у сімдесят дві години для усунення наведених вище недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчийсуддя ОСОБА_1