Рішення

від 21.06.2018 по справі 904/1323/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018м. ДніпроСправа № 904/1323/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвей", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт Україна", м. Дніпро

про стягнення 49633,34 грн

за відсутності у судовому засіданні представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвей" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт Україна" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення заборгованості у сумі 49633,34 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 08122017 про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів, укладеного між сторонами 08.12.2017.

Ухвалою суду від 03.04.2018 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач повністю виконав вимоги вказаної ухвали, надіславши до суду 23.04.2018 відповідні докази усунення недоліків.

Ухвалою від 24.04.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначив її розгляд на 24.05.2018.

Позивач у засіданні суду не забезпечив участі свого представника, але 24.05.2018 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності останнього, наполягаючи на повному задоволенні позову.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 03.05.2018 поштового відправлення.

Ухвала суду від 24.05.2018 про відкладення розгляду справи на 21.06.2018 вручена відповідачу 02.06.2018, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти про відстеження вручень поштової кореспонденції.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Пунктом 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Враховуючи той факт, що відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою, на яку судом завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, було направлено ухвали, які було отримано відповідачем, то суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу приписів ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи норми чинного законодавств, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Тож, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2017 між сторонами укладений договір № 08122017 на надання послуг з перевезення вантажів, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу на його замовлення послуги з перевезення вантажів по території України та в міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 2.1 договору перевезення вантажів виконується перевізником на підставі заявок, що надаються замовником. Заявка на перевезення вантажів може бути надана в усній формі, факсом або електронною поштою із зазначенням у ній всіх необхідних для перевізника відомостей.

Позивач зазначає, що ним була отримана заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Обойна (Польща) - м. Дніпро.

Перевезення вантажу здійснено транспортними засобами з напівпричепом державні номери ВО7855ВЕ/ВО4844ХТ та ВО3608ВІ/ВО9089ХХ відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 09/01/18 від 09 січня 2018 року та CMR № 10/01/18 від 10 січня 2018 року.

Вартість перевезення склала 74000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актом здачі-прийняття робіт № 6 від 26.01.2018 на суму 37000,00 грн та актом здачі-прийняття робіт № 7 від 30.01.2018 на суму 37000,00 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що підставою для розрахунків замовника з перевізником є рахунок на оплату, акт виконаних робіт, товарно-транспортна накладна CMR.

Згідно з п. 3.2 договору оплата за виконані послуги здійснюється замовником після виконання кожної послуги перевезення протягом 5 банківських днів після надання рахунку та надання документів, перелічених у п.3.3 договору.

В позовній заяві позивач зазначив. що звертався до відповідача з претензією від 01.03.2018 з метою повернення грошових коштів у сумі 44633,34 грн, але претензія залишена без відповіді та задоволення.

До стягнення позивачем заявлено суму 49633,34 грн, до якої включено 3% річних та інфляційні, але не зазначено в якій сумі та період їх нарахування, тому ухвалою суду від 24.05.2018 позивача зобов'язано надати належний розрахунок позовних вимог.

21.06.2018 на електронну адресу суду позивачем надісланий розрахунок, у якому вказано, що 3% річних розраховані за період прострочки з 30.01.2018 по 20.06.2018 та становлять 517,25 грн, інфляційні нараховані за період з лютого по квітень 2018 року на суму 1249,72 грн, сума основного боргу складає 44633,34 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли за договором про надання транспортно-експедиторського обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться у ст. 316 ГК України.

Відповідно до статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів частин 1, 2 статті 307 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ч.ч. 3, 4 ст. 909 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт наявності заборгованості за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив зобов'язання, обумовлені договором, щодо оплати отриманих послуг, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору та приписи законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 517,25 грн 3% річних за період прострочки з 30.01.2018 по 20.06.2018 та 1249,72 грн інфляційних нарахувань за період з лютого по квітень 2018 року.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку про невірно визначений позивачем період прострочення зобов'язання, оскільки прострочка за актом № 6 починається з 03.02.2018, а за актом № 7 з 07.02.2018, тому суд здійснив власний розрахунок за кожним актом наданих послуг окремо по 26.03.2018 - дату складання позовної заяви.

Позивач в надісланому до суду розрахунку кінцевою датою вказав 20.06.2018, але після позовної заяви позивач не подавав заяв про збільшення розміру вимог, не надсилав їх копії відповідачу, як того вимагає ГПК України, тому зазначений позивачем період не може бути прийнятий судом до уваги.

За розрахунком суду 3% річних становлять 297,13 грн, інфляційні 1156,97 грн, які і підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у визначених судом сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасної оплати отриманих транспортних послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи матеріали справи позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 44633,34 грн основного боргу, 297,13 грн 3% річних, 1156,97 грн інфляційних нарахувань, в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог покладаються 1636,01 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт Україна" , (м. Дніпро, вул. Фосфорна, 8; ідентифікаційний код 40467010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвей" (м. Тернопіль, вул. В. Великого, 7/230; ідентифікаційний код 39946468) 44633,34 грн основного боргу, 297,13 грн 3% річних, 1156,97 грн інфляційних нарахувань, 1636,01 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 26.06.2018.

Суддя ОСОБА_1