Рішення

від 19.06.2018 по справі 910/2936/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2018Справа № 910/2936/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового

засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Національної академії медичних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель"

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Ольга Андріївна

третя особа 3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України

про витребування майна

Представники учасників процесу:

від прокуратури: Вакулюк Д.С.

від позивача: Лук`яненко О.В.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: Василівська В.Є.

вільний слухач: ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Національної академії медичних наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель" про витребування майна, у якому позивач просить витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель" на користь держави в особі Національної академії медичних наук України нежилу будівлю (літ. Б) загальною площею 782,7 кв.м. по вул. Бульварно-Кудрявській, 27 у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, право власності незаконно перейшло до відповідача в обхід встановленої законодавством процедури та за відсутності належних рішень уповноважених органів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.04.2018.

04.04.2018 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 заяву керівника Київської місцевої прокуратури № 10 про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 відкладено підготовче засідання у справі №910/2936/18 на 15.05.2018; залучено до участі у справі № 910/2936/18 третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць Ольгу Андріївну, Фонд державного майна України.

14.05.2018 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

14.05.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи 3 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 продовжено підготовче провадження у справі №910/2936/18 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі №910/2936/18 на 31.05.2018.

29.05.2018 від позивача надійшли письмові пояснення.

31.05.2018 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли письмові пояснення.

31.05.2018 від Фонду державного майна України надійшли письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи. У поданих письмових поясненнях фонд зазначив, що інформація щодо укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14.07.2005 у Фонді відсутня, будь-яких дозволів стосовно переходу права власності та права користування спірним майном на користь третіх осіб Фонд не видавав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2936/18 до судового розгляду по суті на 19.06.2018.

У судовому засіданні 19.06.2018 прокурор, позивач та третя особа 3 підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб 1, 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалами суду від 19.03.2018, 19.04.2018, 15.05.2018, 31.05.2018, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент відправлення кореспонденції.

Ухвала суду від 19.04.2018 отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103046560241, інші ухвали повернені на адресу суду із зазначенням інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача, оскільки відповідач у встановлені строки не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Належне повідомлення судом про розгляд справи третьої особи 1 - ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями оголошень про виклик осіб у судове засідання, які були опубліковані на офіційному сайті Господарського суду міста Києва.

В судовому засіданні 19.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2002 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 354-р "Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (надалі - розпорядження) вирішено питання щодо утворення за участю держави та приватних інвесторів Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і зберігання аутологічної крові та її компонентів у формі закритого акціонерного товариства, та зобов'язано Фонд державного майна України виступити з боку держави співзасновником Науково-виробничого комплексу.

На виконання зазначеного розпорядження згідно з наказом Фонду від 21.01.2003 № 84 Щодо створення ЗАТ Банк крові , Фонд виступив засновником ЗАТ Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів .

Листом № 3.22-10/1892 від 15.10.2002р. Міністерство охорони здоров'я України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 354-р, повідомило Фонд державного майна України, що не заперечує щодо створення Науково-виробничого комплексу у формі закритого акціонерного товариства та визначення недержавним співзасновником закритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедтранс" з 49% пакетом акцій. Державні корпоративні права складають 51%. Також, у додатку до вказаного листа Міністерство охорони здоров'я України повідомило перелік майна, право користування на яке передається до статутного фонду ЗАТ "Банк крові" та яке перебуває на балансі Академії медичних наук України, до якого включені зокрема адміністративний корпус (прибудоване приміщення клінічного корпусу) по вул. Воровського, 27 в м. Києві загальною площею 758 кв. м.

Передача права користування зазначеним державним майном строком на 10 років була оформлена актами приймання-передачі між ЗАТ Банк крові - з однієї сторони, та Академією медичних наук України (акт від 24.01.2003), Науковим центром радіаційної медицини АМН України (акт від 11.02.2003) та Інститутом травматології та ортопедії АМН України (акт від 06.08.2003) - з іншої сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у справі № 910/10042/13, яке набрало законної сили, визнано частково недійсними установчі документи ЗАТ Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів в частині встановлення строку користування, в тому числі і спірним майном.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об'єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" передбачено, що Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно інформації з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі Державної установи Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України , суб'єкт управління - Національна академія медичних наук України, нерухоме майно по вул. Бульварно-Кудрявській (Воровського), 27 у м. Києві, загальною площею 4933,8 кв.м. включено до переліку об'єктів державної власності за інвентарним номером № 101310018.

Зазначене нерухоме майно складається з головного лікувального корпусу (літера Б), загальною площею 4151,1 кв.м. та спірного нерухомого майна, площею 782,7 кв.м., що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах і технічним паспортом БТІ.

Таким чином, нерухоме майно, а саме нежила будівля (літ. Б) загальною площею 782,7 кв.м. по вул. Бульварно-Кудрявській, 27 у м. Києві є державним майном, належить Національній академії медичних наук України на праві господарського відання та обліковується на балансі Державної установи Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України .

Проте, в ході досудового розслідування кримінального провадження №42015100100000271 від 26.10.2015 встановлено, що нежитлове приміщення по вул. Бульварно-Кудрявській, 27, загальною площею 782,7 кв.м., що належить державі в особі Національної академії медичних наук України, вибуло з її володіння без волі власника.

За інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на нежилу будівлю (літ. Б), загальною площею 782,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель".

Підставою виникнення права власності стали документи про внесення вказаного майна в якості внеску до статутного капіталу відповідача ОСОБА_2, зокрема протокол загальних зборів учасників ТОВ "Центр Архітектури "Штейнгель" № 2 від 07.02.2017, Акт приймання-передачі нежилої будівлі до статутного капіталу товариства від 07.02.2017.

При цьому, як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2. право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано 26.12.2016 на підставі договору купівлі-продажу нежилої будівлі, серія та номер 1186, виданий 14.07.2005, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О.А.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що з відповіді Київського державного нотаріального архіву № 245/01-21 від 26.01.2018 вбачається про відсутність записів про посвідчення договору купілі-продажу нерухомого майна від 14.07.2005, а також відсутній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по вул. Бульварно-Кудрявська, 27. Крім того, з листа Фонду державного майна України від 19.01.2018 № 10-57-1192 вбачається, що вказаний держаний орган не надавав дозволів на відчуження спірного майна на користь третіх осіб.

Таким чином, прокурор зазначає, що у даному випадку право власності на майно, яке належить державі незаконно перейшло до відповідача в обхід встановленої законодавством процедури та за відсутності належних рішень уповноважених органів державної влади, а неукладений договір купівлі-продажу не є правовою підставою для набуття права власності на майно.

Враховуючи викладене прокурор просить суд в інтересах держави в особі Національної академії медичних наук України витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель" на користь держави в особі Національної академії медичних наук України нежилу будівлю (літ. Б) загальною площею 782,7 кв.м. по вул. Бульварно-Кудрявській, 27 у м. Києві.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що подання даного позову саме прокурором було зумовлене порушенням інтересів держави, а саме незаконного вибуття нерухомого майна з державної власності, а Національна академія медичних наук України не вживає заходів щодо повернення спірного майна в державну власність, з огляду на що Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 10 правомірно звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Національної академії медичних наук України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ст. 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності , управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Як встановлено судом, згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежилу будівлю (літ. Б), загальною площею 782,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель". Підставою виникнення у ТОВ "Центр Архітектури "Штейнгель" та реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості, у відповідності до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Центр Архітектури "Штейнгель" № 2 від 07.02.2017 та Акт приймання-передачі нежилої будівлі до статутного капіталу товариства від 07.02.2017, видавник якого - учасник ОСОБА_2

Як вбачається із відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на нежилу будівлю (літ. Б), загальною площею 782,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежилої будівлі серія та номер 1186, виданий 14.07.2005, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О.А.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до п. 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671 (далі - Положення), (чинного станом на 14.07.2005), державній реєстрації підлягають такі правочини, зокрема, договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням (п. 6 Положення).

Так, прокурором долучено до матеріалів позовної заяви копію документу під назвою договір купівлі-продажу нежилої будівлі від 14.07.2005, який містить відмітку про посвідчення його приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О.О.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України Про нотаріат , запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

В той же час, з відповіді Київського державного нотаріального архіву № 245/01-21 від 26.01.2018 вбачається, що в справі № 02-27 Реєстр для реєстрації нотаріальних дій том № 2 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць О.А. 14 липня 2005 року відсутній запис про посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. В справі № 2-04 договори відчуження дач, гаражів, садових будинків, приміщень та іншого нерухомого майна (23.06.2005 - 16.12.2005) також відсутній договір купівлі-продажу нежилої будівлі за адресою вул. Бульварно-Кудрявська (Воровського), 27.

Матеріали справи не містять ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 14.07.2005.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Статтею 11 вказаного Закону (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

В той же час, Фондом державного майна України надано інформацію про те, що спірна будівля за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська (Воровського), 27, загальною площею 782,7 кв.м. до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, не включалась, а інформація щодо укладення договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 14.07.2005 між Фондом державного майна України та ОСОБА_2 у Фонді відсутня. Крім того, Фонд державного майна зазначив, що будь-яких дозволів стосовно переходу права власності та права користування спірним майном на користь третіх осіб Фонд не надавав.

Крім того, статтею 3 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України встановлено, що Національні галузеві академії наук: надають дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук.

Матеріали справи не містять доказів надання Національною академії медичних наук України дозволу на продаж спірного майна.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та надані докази, зазначені вище фактичні обставини, на переконання суду, свідчать про не укладення та не існування договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 14.07.2005.

Доказів наявності правових підстав у ОСОБА_2 для реєстрації права власності на нежилу будівлю (літ. Б), загальною площею 782,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем та третьою особою 1 суду не надано.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виникнення у ОСОБА_2 права приватної власності на нежилу будівлю (літ. Б), загальною площею 782,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, то правові підстави передачі вказаного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Центр Архітектури "Штейнгель" згідно із протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ "Центр Архітектури "Штейнгель" від 07.02.2017 та актом приймання-передачі нежилої будівлі до статутного капіталу товариства від 07.02.2017 у ОСОБА_2 були відсутні.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 ЦК України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

За пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння (постанова Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №3-65гс12).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника - держави в особі Національної академії медичних наук України , не з його волі, оскільки будь-яких рішень про продаж спірного майна ОСОБА_2 відповідними державними органами не приймалось, спірне нерухоме майно не включалось до програм приватизації, договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежилої будівлі (літ. Б), загальною площею 782,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 не укладався та не посвідчувався нотаріусом, а будь-які докази набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно відсутні.

За таких обставин, підтверджується відсутність підстав у ОСОБА_2 здійснювати реєстрацію права на нежилу будівлю (літ. Б), загальною площею 782,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно здійснювати передачу вказаної нежилої будівлі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель".

За змістом наведеного, майно, яке вибуло з володіння власника (держави в особі Національної академії медичних наук України) на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Центр Архітектури "Штейнгель", учасником та стороною яких дійсний власник не був та відчужене особою (ОСОБА_2) яка не мала права відчужувати спірне майно, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане у зв'язку із виконанням договору купівлі-продажу та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, згідно з положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами.

З огляду на зазначені положення законодавства та враховуючи те, що нежила будівля (літ. Б), загальною площею 782,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 вибула з власності держави поза волею власника, і набута у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель" від особи (ОСОБА_2) яка не мала права її відчужувати, існують всі правові підстави для його витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю ""Центр Архітектури "Штейнгель" на користь держави в особі Національної академії медичних наук України.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель" на користь держави в особі Національної академії медичних наук України нежилу будівлю (літ. Б) загальною площею 782,7 кв.м. по вул. Бульварно-Кудрявській, 27 у м. Києві, у зв'язку із чим, суд задовольняє позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель" (01054, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 27"Б", код 41037105) на користь держави в особі Національної академії медичних наук України (04050, м.Київ, ВУЛ.ГЕРЦЕНА, будинок 12, код 00061125) нежилу будівлю (літера Б) загальною площею 782,7 кв.м. по вул. Бульварно-Кудрявській, 27 у м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1132762180000).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Архітектури "Штейнгель" (01054, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 27"Б", код 41037105) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, код 02910019, р/р 35215057011062 ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) 616 700,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2018.

Суддя С.О. Турчин