Ухвала

від 25.06.2018 по справі 910/7906/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 25.06.2018Справа №  910/7906/18 Суддя Господарського суду міста Києва Баранов Д.О., розглянувши заяву  Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 5; ідентифікаційний код 21586524) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеум Стандарт" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 7-А, офіс 728; ідентифікаційний код 40147114) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеум Стандарт" заборгованості у сумі 41   119,12 грн. на підставі договору оренди нерухомого майна № 15/17 від 25.04.2017                                                                  ВСТАНОВИВ: 18.06.2018 Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеум Стандарт" заборгованості у сумі 41   119,12 грн. на підставі договору оренди нерухомого майна № 15/17 від 25.04.2017. Розглянувши подану Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі з огляду на наступне. Відповідно до  ч. 1 та 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених   статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. У відповідності до приписів ч. 1   ст. 148 Господарського процесуального кодексу України   судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України   встановлено, що у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для фізичних осіб-підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника. Проте, суд вказує, що заявником у своїй заяві про видачу судового наказу зазначено адресу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України": 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 12-Б. Однак, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" є: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 5. Так, приписами пункту 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог   статті 150   цього Кодексу. Відповідно до ч. 2   ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. Таким чином, оскільки заявником не дотримано вимог п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо відмови у видачі судового наказу. При цьому відповідно до положення ч. 2   ст. 151 Господарського процесуального кодексу України   у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. Разом з тим, суд зазначає, що приписами ч. 1   ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених   пунктами 1,   2,   8,   9   частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Враховуючи викладене та керуючись ст.   150,   152,   153,   154, ч. 2 ст. 232,   233,   234 Господарського процесуального кодексу України, суд -  УХВАЛИВ: Відмовити Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України"  у видачі судового наказу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 25.06.2018. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                       Д.О. Баранов