Рішення

від 26.06.2018 по справі 910/3392/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

26 червня 2018 року Справа № 910/3392/18

Провадження №26/910/3392/18

Суддя Господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" (місцезнаходження: 68000, Чорноморськ, Одеська область, вул. 1 Травня, 1А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (місцезнаходження: 93113, м. Лисичанськ, Луганська область, вулиця Першотравнева, буд. 201А, кабінет 5)

про стягнення 41042,22 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" про стягнення 41042,22 грн за договором №55 від 27.07.2015 про технічне обслуговування та ремонт колісних транспортних засобів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем п. 3.2. договору про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №55 від 27.07.2015, відповідно до умов якого відповідач повинен був сплати вартість визначених робіт, запасних частин, паливно - мастильних матеріалів протягом семи банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі робіт від 25.01.2017 та 27.01.2017 на загальну суму 48796,63 грн. Позивач зазначає, що відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 17496,76 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено оплату у строк визначений договором розмір нарахованих, за розрахунком позивача, 3 % річних складає 1011,00 грн, інфляційних втрат - 4418,94 грн та пені - 4312,418 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 справу № 910/3392/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" до товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" про стягнення 41042,22 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Луганської області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2018 на підставі п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" б/н від 15.03.2018 залишено без руху, оскільки позивачем до позовної заяви не додано належного доказу відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Вказаною вище ухвалою суду надано строк товариству з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви; роз'яснено товариству з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь", що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно з п.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

26.04.2018 на адресу Господарського суду Луганської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" надійшла заява б/н від 19.04.2018 в якій позивач усунув недоліки позовної заяви а саме: надав докази відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 41042,22 грн, що відповідно до п. 1.ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначається, як малозначна справа.

Відповідно до ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України малозначні справи розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення представників сторін та без проведення судового засідання у зв'язку з відсутністю клопотання позивача про повідомлення та про призначення судового засідання .

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" , як виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС", як замовником, укладено договір про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №55 відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільних транспортних засобів чи його складових частин, що належать замовнику чи перебувають у нього в користуванні, у тому числі з використанням матеріалі, як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем. Замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів виконавцю в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в акті приймання - передачі виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представником обох сторін (п.3.1.); замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно - мастильних матеріалів протягом семи банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі виконаних робіт та виписки рахунку - фактури (п.3.2.); замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги виконавця в повному обсязі та у строки, передбачені розділом 3 договору (п.4.1.); за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона несе відповідальність у відповідності з вимогами чинного законодавства України (п.6.1.); у разі невиконання або несвоєчасного виконання замовником своїх зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, виконавець не несе відповідальності за негативні наслідки для замовника і невиконання виконавцем своїх зобов'язань за даним договором або їх часткове виконання (п.6.2.); за порушення строків, передбачених розділом 3 цього договору, замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Оплата пені не звільняє замовника від зобов'язань оплати простроченого платежу (п.6.3.); договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015, договір може бути припинений за письмовою заявою будь - якої із сторін, поданою не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення договору (п.9.1.).

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015 сторони внесли зміни до п. 9.1. договору та виклали його в наступній редакції: Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016. Жодна зі сторін не має права односторонньої відмови від виконання власних обов'язків за цим договором, крім випадків передбачених у договорі .

Додатковою угодою №2 від 26.12.2016 сторони внесли зміни до п. 9.1. договору та виклали його в наступній редакції: Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017. Жодна зі сторін не має права односторонньої відмови від виконання власних обов'язків за цим договором, крім випадків передбачених у договорі .

Позивачем до позовної заяви додано акти здачі - приймання робіт №ОУ-0000061 від 25.01.2017 на загальну суму 21299,87 грн та №ОУ-0000066 від 27.01.2017 на загальну суму 27496,76 грн, які підписані повноважними представниками позивача та відповідача, посвідчені печатками сторін, належним чином засвідчені копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Позивачем на виконання п. 3.2. договору виставлено відповідачу рахунки - фактури на оплату наданих послуг, а саме: №СФ-0000080 від 23.01.2017 на суму 21299,87 грн та №СФ-0000098 від 27.01.2017 на суму 27496,76.

Згідно двосторонньо підписаного акту звірки взаєморозрахунків станом на 20.03.2017 сальдо на користь позивача складає 96963,63 грн.

Згідно двосторонньо підписаного акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2017 сальдо на користь позивача складає 96963,63 грн.

Згідно односторонньо підписаного акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2018 сальдо на користь позивача складає 31299,87 грн.

Відповідно до платіжних доручень №ЛМ -0005572 від 31.07.2017, №ЛМ -0007222 від 20.10.2017, №ЛМ -0007222 від 20.10.2017 позивачем було сплачено відповідачу за рахунком №СФ-0000098 від 27.01.2017 - 17496,76 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача станом на 02.03.2018 заборгованість відповідача перед позивачем складає 31299,87 грн.

Листом №03-156/2017 від 04.10.2017 відповідач надав відповідь на претензію №1 від 08.09.2017, в якій підтвердив наявну заборгованість перед позивачем та просив розстрочити заборгованість до 20.12.2017.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 7 статті 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як виконавцем, на виконання умов договору про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №55 від 27.07.2015 було надано послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів на загальну суму 48796,63 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підписані представниками сторін без будь - яких претензій, зауважень, завірені печатками сторін, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідач свої зобов'язання по повній оплаті послуг в строк встановлений п.3.2 - не виконав, однак здійснив часткову оплату наданих послуг на загальну суму 17496,76 грн. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №55 від 27.07.2015 є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 31299,87 грн ( 21299,87 +(27496,76 - 17496,76) ).

Крім того, у відповідності до п.6.3. договору позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення пеню у розмірі 4312,418 грн, а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 1011,00 грн, та інфляційні витрати в 4418,94 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно визначено початковий період нарахування (п.3.2. впродовж 7-ми банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі виконаних робіт), тобто за актом здачі - прийняття робіт №ОУ-0000061 від 25.01.2017 початковим днем для нарахування 3% річних є 04.02.2017, за актом здачі - прийняття робіт №ОУ-0000066 від 27.01.2017 - 08.02.2017.

За розрахунком суду зробленого за допомогою програми "Законодавство", в межах періоду заявленого позивачем розмір 3% річних складає: за актом №ОУ-0000061 за період з 04.02.2017 по 01.03.2018 - 684,51 грн, за актом №ОУ-0000066 за період з 08.02.2017 по 01.03.2018 - 318,08 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 1002,59 грн.

Судом було перевірено розрахунок інфляційних витрат та встановлено, що позивачем не вірно визначено початковий період нарахування.

Суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду зробленого за допомогою програми "Законодавство", в межах періоду заявленого позивачем та з урахуванням того що інфляційні втрати нараховуються з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж розмір інфляційних втрат складає: за актом №ОУ-0000061 за період березень 2017 - лютий 2018 - 2983,15 грн, за актом №ОУ-0000066 за період березень 2017 - лютий 2018 - 1400,55 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 4383,70 грн.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4312,418 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що позивачем не вірно визначено початковий період нарахування (п.3.2. впродовж 7-ми банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі виконаних робіт), та те що відповідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені поза межами шестимісячного строку з дня виникнення зобов'язання, а умовами договору сторони не передбачили продовження строку нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи те що періодом нарахування пені за актом №ОУ-0000061 є 04.02.2017 -04.08.2017 та за актом №ОУ-0000066 є 08.02.2017 - 07.08.2017, а позивачем здійснено розрахунок пені з 01.09.2017, тобто після шестимісячного строку для нарахування пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.09.2017 по 01.03.2018 не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: основна заборгованість в сумі 31299,87 грн, інфляційні втрати в сумі 4383,70 грн та 3% річних в сумі 1002,59 грн.

Позивачем разом із позовною заявою додано розрахунок суми судових витрат, в який входять витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1762,00 грн, судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 881,00 грн та витрати пов'язані з підготовкою позовної заяви в сумі 2485,00 грн.

Щодо судового збору за подання заяви про забезпечення позову суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2018 розглянуто подану заяву та у задоволенні заяви б/н від 15.03.2018 товариства з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" про забезпечення позову відмовлено. За таких обставин судовий збір за подання зави про забезпечення позову покладається на позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2485,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвокат надав суду рахунок на оплату №11 від 13.03.2018 на виконання договору про надання правової допомоги №04-2018 від 06.02.2018, який позивачем було сплачено згідно платіжного доручення №928 від 14.03.2018 в сумі 2485,00 грн.

За таких обставин, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, оскільки витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 2485,00 грн нормативно та документально доведені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на оплату адвокатських послуг підлягають задоволенню у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1574 грн 95 коп.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 237-241, 247, 252, 256, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (код ЄДРПОУ 39209821, місцезнаходження: 93113, м. Лисичанськ, Луганська область, вулиця Першотравнева, буд. 201А, кабінет 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траксервіс - Південь" (код ЄДРПОУ 38363722, місцезнаходження: 68000, Іллічівськ, Одеська область, вул. 1 Травня, 1А) основну заборгованість в сумі 31299 (тридцять одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн 87 коп , 3% річних в сумі 1002 (одна тисяча дві ) грн 59 коп, інфляційні витрати в сумі 4383 (чотири тисячі триста вісімдесят три) грн. 70 коп., судовий збір в сумі 1574 (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири) грн 95 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять ) грн. 00 коп.

3 . В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2018

Суддя С.В. Масловський