Рішення

від 15.06.2018 по справі 914/229/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2018р. Справа №914/229/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 СХАБ , Львівська область, м.Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства УКРПОШТА , м.Київ, в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства УКРПОШТА , Львівська область, м.Львів,

про стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції за порушення грошового зобов'язання.

ціна позову: 107964,60 грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 17.01.2018р. № 57).

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 СХАБ до Публічного акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства УКРПОШТА про стягнення 3809,27 грн. трьох відсотків річних та 104155,33 грн. інфляційних втрат; ціна позову 107964,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.02.2018р. позовну заяву залишено без руху, надано Позивачу десятиденний з дня вручення ухвали строк для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме зазначення про наявність у Позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання належним чином засвідчених додатків до №№1, 2, 3 до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 СХАБ» від 05.02.2018р. б/н (вх. №243/18 від 07.02.2018р.).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.02.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; підготовче засідання призначити на 27.03.2018 р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2018р. суд постановив судове засідання призначити на 24.04.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; підготовче засідання відкласти на 15.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2018р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 24.05.2018р.

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 24.05.2018р. суд постановив продовжити пропущений процесуальний строк для подання відзиву до 24.05.2018р. Публічному акціонерному товариству «УКРПОШТА» в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства «УКРПОШТА» ; продовжити Позивачу процесуальний строк для подання пояснень та додаткових доказів до 24.05.2018р.; прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 СХАБ» про збільшення розміру позовних вимог від 18.05.2018р. б/н (вх.№1368/18); подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 СХАБ» про збільшення розміру позовних вимог від 18.05.2018р. б/н (вх.№1368/18); продовжити Відповідачу процесуальний строк для подання відзиву та додаткових доказів на заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог від 21.05.2018р. (вх.№1368/18); закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 07.06.2018р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2018р. суд постановив судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 14.06.2018р.; зобов'язати Сторін виконати вимоги ухвали суду у даній справі від 23.02.2018р.

Розгляд справи по суті відкладався на 15.06.2018р. з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 14.06.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, 14.06.2018р. зазначав про можливість розгляду спору за його відсутності у випадку неявки, 14.06.2018р. надав пояснення при з'ясуванні обставин справи та перевірки їх доказами, а також при дослідженні доказів. Впродовж розгляду спору по суті надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до відзиву на позовну заяву для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Позиція Позивача:

Позивач, з урахуванням поданої 21.05.2018р. за вх. №1368/18 заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 3809,27грн. трьох відсотків річних (розрахованих за період з 04.02.2015р. по 19.10.2015р.) та 104155,33грн. інфляційних втрат (розрахованих за період з лютого по вересень 2015р.) за Договором-дорученням на розповсюдження періодичних видань за передплатою від 07.12.2012р. №13-360 за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих послуг.

Позиція Відповідача:

Відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити Позивачу в їх задоволенні з підстав того, що Позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у справі факту існування боргу та його розмірів, а також допущено помилки при розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами за відсутності представника Позивача.

Спір розглядається з урахуванням поданої Позивачем 21.05.2018р. Заяви (вх. №1368/18) про збільшення розміру позовних вимог.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

07.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газета ОСОБА_1 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 СХАБ (надалі - Позивач, Видавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку Укрпошта в особі Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство УКРПОШТА в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства УКРПОШТА (надалі - Відповідач, Укрпошта) укладено Договір-доручення на розповсюдження періодичних видань за передплатою №13-360 з Протоколом розбіжностей до Договору від 07.12.2012р. б/н (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.2. Договору) Укрпошта за дорученням Видавця за плату, за рахунок Видавця: приймає, систематизує і направляє інформацію про видання у ДПРПВ Преса щодо включення до Каталогу періодичних видань України, Каталогу зарубіжних видань, експортного Каталогу, або в інформаційні листи до них для розповсюдження за передплатою (прийом, переадресування, анулювання, оброблення замовлень, експедирування, перевезення і вручення клієнту) періодичні видання, зареєстровані у встановленому порядку (Додаток №1), а також здійснює таке розповсюдження. Включення видання до Каталогу зарубіжних видань, експортного Каталогу відбувається за умови наявності у свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації запису про зарубіжну сферу розповсюдження даного видання.

Крім сторін за договором, до його виконання залучаються з боку Видавця - поліграфічні підприємства, надалі Друкарня , які здійснюють друк і видачу тиражів; з боку Укрпошти - Центри поштового зв'язку, поштамти, надалі Пошта та Зональний вузол оброблення пошти, надалі ЗВОП , Центр перевезення пошти, надалі - ЦПП та дирекції Укрпошти в областях, у яких розповсюджуються видання, які здійснюють приймання, переадресування і анулювання передплати, експедирування, перевезення, оброблення у газетних вузлах, видачу видань передплатникам та вирішують інші питання, що відносяться до компетенції сторін, які діють за цим Договором.

Строки проведення передплати визначаються відповідним наказом Укрпошти, про що останній інформує Видавця (п.1.4. Договору).

Відповідно до пункту 1.8. Договору взаємовідносини Видавця з Укрпоштою регулюються даним договором та чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.5. Договору Сторонами встановлено зобов'язання Укрпошти направляти Видавцеві замовлення по передплаті на черговий місць не пізніше 27 числа місяця, що передує передплатному.

Згідно пункту 3.1. Договору (з врахуванням Протоколу розбіжностей від 07.12.2012р.) грошові кошти, отримані за передплату видання, згідно з Каталогом, за винятком коштів, що належать Укрпошті , як оплата за виконання робіт, зазначених у підпункті 1.1.даного Договору, перераховуються Укрпоштою на рахунок Видавця відповідно до отриманих замовлень по передплаті у терміни: по річній передплаті - до 4 числа першого місяця передплатного періоду - не менше 50 відсотків видавничої вартості по прийнятій передплаті, - до 15 числа першого місяця передплатного періоду - видавничу вартість по прийнятій передплаті у повному обсязі.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що розрахунки між Сторонами Договору проводяться у безготівковій формі національною валютою. Облік виконаних робіт та прийнятої передплати проводиться у відповідності з вимогами нормативних документів.

Відповідно до пункту 9.1. Договору Договір вступає в силу з моменту підписання Договору та діє до 31.12.2013р.

Додатковим договором від 27.09.2013р. №1 до Договору Сторонами погоджено продовжити термін дії Договору до 31.12.2014р. та викласти в новій редакції пункти 2.1.3. і 9.1. Договору, а також Додатки №№1, 2, 3, 4 до Договору.

Окрім того, Додатковим Договором від 12.09.2014р. №2 до Договору Сторонами погоджено продовжити термін дії Договору до 31.12.2015р. та викласти в новій редакції пункт 9.1. Договору, а також Додатки №№1, 2, 3, 4 до Договору.

Вказаний Договір, Протокол розбіжностей, Додаткові договори та Додатки до Договору підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих за Договором Послуг у встановлені Договором порядку і строки не виконано, сплачено вартість видань за передплатою, що підтверджується Платіжними дорученнями від 16.01.2015р. №189 на суму 2500000,00 грн., від 16.01.2015р. №6657 на суму 1300000,00 грн., від 20.01.2015р. №218 на суму 2500000,00 грн., від 20.01.2015р. №219 на суму 2500000,00 грн., від 22.01.2015р. №283 на суму 567913,77 грн., від 23.01.2015р. №306 на суму 1500000,00 грн., від 26.01.2015р. №439 на суму 1000000,00 грн., від 27.01.2015р. №481 на суму 1500000,00 грн., від 24.02.2015р. №1072 на суму 544745,90 грн., від 12.03.2015р. №1418 на суму 100000,00 грн., від 13.03.2015р. №1490 на суму 322565,31 грн., від 16.03.2015р. №1503 на суму 200000,00 грн., від 16.04.2015р. №207 на суму 500000,00 грн., від 17.04.2015р. №227 на суму 189030,86 грн., від 21.04.2015р. №309 на суму 500000,00 грн., від 25.05.2015р. №1139 на суму 100000,00 грн., від 25.05.2015р. №1140 на суму 102990,08 грн., від 22.06.2015р. №1779 на суму 139170,24 грн., від 23.06.2015р. №1808 на суму 100000,00 грн., від 23.06.2015р. №1809 на суму 100000,00 грн., від 30.06.2015р. №2069 на суму 4000000,00 грн., від 01.07.2015р. №2098 на суму 1000000,00 грн., від 01.07.2015р. №2099 на суму 1000000,00 грн., від 02.07.2015р. №2107 на суму 3000000,00 грн., від 03.07.2015р. №2141 на суму 1000000,00 грн., від 06.07.2015р. №2175 на суму 1000000,00 грн., від 06.07.2015р. №2176 на суму 1000000,00 грн., від 06.07.2015р. №2177 на суму 1000000,00 грн., від 06.07.2015р. №2178 на суму 1000000,00 грн., від 07.07.2015р. №2187 на суму 165062,95 грн., від 08.07.2015р. від 08.07.2015р. №2227 на суму 1000000,00 грн., №2228 на суму 1000000,00 грн., від 17.08.2015р. №3104 на суму 200000,00 грн., від 17.08.2015р. №3129 на суму 200000,00 грн., від 26.08.2015р. №3479 на суму 181036,17 грн., від 16.09.2015р. №3899 на суму 112851,81 грн., від 23.09.2015р. №4057 на суму 200000,00 грн.

Факт існування і розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем підтверджується Замовленнями-нарядами по передплаті, прийнятій з січня 2015р. №275 на суму 64789,44 грн., №279 на суму 474,60 грн., №287 на суму 92,92 грн., №323 на суму -631,77 грн., №330 на суму -74,40 грн., №458 на суму -14,04 грн., №469 на суму -94,22 грн., №503 на суму -28,08 грн., №504 на суму -324,36 грн., №592 на суму -46,80 грн., №631 на суму -23,40 грн., №677 на суму -42,12 грн. та №827 на суму -18,72 грн.; з лютого 2015р. №341 на суму 550581,27 грн., №391 на суму -5179,59 грн. та №460 на суму -28,49 грн.; з березня 2015р. №514 на суму 626836,11 грн., №565 на суму -4321,86 грн. та №586 на суму 544,52 грн.; з квітня 2015р. №688 на суму 1191382,16 грн. та №739 на суму -2285,78 грн.; з травня 2015р. №838 на суму 203357,84 грн. та №887 на суму -349,04 грн.; з червня 2015р. №974 на суму 339444,80 грн. та №1016 на суму -274,56 грн.; з липня 2015р. №1140 на суму 685641,00 грн., №1195 на суму -6642,14 грн. та №1262 на суму 17,64 грн.; з серпня 2015р. №1304 на суму 583617,85 грн., №1354 на суму -3043,04 грн., №1376 на суму 443,72 грн., №1449 на суму 314056,25 грн. та №1496 на суму -1204,44 грн.

З підстав несвоєчасного проведення розрахунків Відповідачем Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 3809,27грн. трьох відсотків річних (розрахованих за період з 04.02.2015р. по 19.10.2015р.) та 104155,33грн. інфляційних втрат (розрахованих за період з лютого по вересень 2015р.) за Договором-дорученням на розповсюдження періодичних видань за передплатою від 07.12.2012р. №13-360 за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих послуг.

Відповідач у поданому до суду 15.05.2018р. за хв.. №17124/18 Відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та не обґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Позивачем не долучено до матеріалів справи належних, достатніх та допустимих доказів існування заборгованості та її розміру, а саме належним чином оформлених Замовлень на передплату (помісячно на 80 індексів) та інформації про відсутність оплати з боку Відповідача. Окрім того, як на підставу заперечень проти заявлених позовних вимог Відповідач покликається на помилку Позивача при розрахунку суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат, яка зумовлена зарахуванням оплати згідно платіжного доручення від 27.01.2015р. на суму 1500000,00 грн. лише в розмірі 1445357,16 грн., що спричинило похибку в розрахунку.

21.05.2018р. Позивачем подано Відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №17988/18), у якому в спростування доводів Відповідача, які покладено ним в основу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог зазначає, що твердження про відсутність замовлень-нарядів не відповідають дійсності, факт існування боргу та його розмір станом на кінець звітного періоду підтверджується долученими до матеріалів справи Замовлень-нарядів форми П-28, які надавались Відповідачем. Окрім того, сума боргу, її розмір та періоди існування підтверджуються долученими Позивачем до матеріалів справи Даними бухгалтерського обліку щодо операцій за договорами з Укрпоштою , а Відповідачем не спростовано належними достатніми та допустимими доказами у справі такого доказу.

Щодо заперечень проти позовних вимог з приводу неправильного зарахування сплаченої 27.01.2015р. суми 1500000,00 грн. Позивач зазначає, що вказану суму було зараховано Позивачем в рахунок погашення боргу і, станом на 01.02.2015р. (дату початку розрахунку суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат) сальдо за розрахунками становить 0,00 грн. Відтак, вказана оплата вчинена Відповідачем та зарахована Позивачем в рахунок погашення боргу, порушення порядку і строку сплати якого не входить до періоду нарахування третьої відсотків річних та інфляційних втрат, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Щодо неправильного застосування індексу інфляції при розрахунку суми інфляційних втрат Позивач зазначає, що всі зазначені Відповідачем неточності були ним враховані та виправлені в заяві від 21.05.2018р. вх. №1368/18 про збільшення розміру позовних вимог.

У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву, поданому до суду 24.05.2018р. за вх.№18670/18, Відповідач повторно наголосив про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України щодо порядку нарахування суми інфляційних втрат за порушення Відповідачем порядку і строку здійснення оплати послуг за Договором.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно приписів статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений Позивачем період, суд встановив, що такий проведено невірно, оскільки:

- при розрахунку основного боргу допущено арифметичні помилки. Так, при відніманні від суми боргу 199907,08грн., яка існувала станом на 22.06.2015р. здійснених Відповідачем 23.06.2015р. оплат в розмірі 200000грн. Позивачем зазначено різницю суми боргу - 0 грн. Проте, 199907,08 - 200000 = (-) 92,92. Наведена арифметична помилка привела до подальших неточностей розрахунку суми основного боргу;

- при розрахунку основного боргу Позивачем застосовано величину суми, що дорівнює ? копійки: (311318,065грн.; 290518,085грн.; 156425,905грн.). Судом при здійсненні перерахунку заявлених позовних вимог враховано положення пункту 3.1. Договору (з врахуванням Протоколу розбіжностей від 07.12.2012р.) в частині врахування строку по передоплаті до 4 числа першого місяця передплатного періоду - не менше 50 відсотків видавничої вартості по прийнятій передплаті, до 15 числа першого місяця передплатного періоду - видавничу вартість по прийнятій передплаті у повному обсязі. Відтак, суму боргу 622636,13грн. зазначено як 311318,07грн. (до 4 числа першого місяця передплатного періоду) та 311318,06грн. (до 15 числа першого місяця передплатного періоду). Тобто до 4 числа першого місяця передплатного періоду враховано суму боргу, яка складає не менше 50% видавничої вартості по прийнятій передплаті; з 15 числа - решту частину суми. Аналогічним чином здійснено перерахунок решти не округлених до копійки сум;

- при розрахунку основного боргу в частині дати виникнення такого за кожним платежем Позивачем не враховано положення ч.5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. При цьому судом взято до уваги положення п.3.1 Договору (з врахуванням Протоколу розбіжностей від 07.12.2012р.) в частині безготівкового розрахунку між Сторонами;

- Позивачем не враховано приписів пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо врахування дня виконання зобов'язання при обчисленні сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснювалась згідно правової позиції, викладеної у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями).

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена судом за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" (аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16).

Відтак, розмір трьох відсотків річних за заявлений Позивачем період (з 04.02.2015р. по 19.10.2015р.) складає 3589,51грн., розмір інфляційних нарахувань за заявлений Позивачем період (з лютого по вересень 2015р.) складає 14246,86грн.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем зобов'язання, перевіривши розрахунок сум нарахованих трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3809,27грн. трьох відсотків річних (розрахованих за період з 04.02.2015р. по 19.10.2015р.) підлягають до задоволення в розмірі 3589,51грн., вимоги щодо стягнення 104155,33грн. інфляційних втрат (розрахованих за період з лютого по вересень 2015р.) підлягають до задоволення в розмірі 14246,86грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762,00 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Витрати на професійну правову допомогу Позивач мав намір повідомити суду під час розгляду справи, проте, станом на час розгляду справи належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат, окрім сплаченого судового збору Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

З врахуванням вищенаведених положень Закону України Про судовий збір розмір належного до сплати Позивачем судового збору складав 1762грн.

Як доказ сплати судових витрат Позивачем подано Платіжне доручення від 02.02.2018р. №1702 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1800,00 грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №7 до позовної заяви.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762,00 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 291,09грн. судового збору, в решті (1470,91грн. (1762-291,09=1470,91)) судові витрати залишити за Позивачем.

Щодо здійсненої Позивачем переплати судового збору в розмірі 38грн. (1800-1762=38) суд зазначає наступне. Згідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відтак, за відсутності клопотання Позивача в суда відсутні правові підстави до вирішення питання щодо повернення 38грн. судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Проте, наведене не позбавляє Позивача права звернення до суду з відповідною, передбаченою ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , заявою.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 901 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрпошта (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.22; ідентифікаційний код 21560045) в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Словацького, буд.1; ідентифікаційний код: 22336769) на користь Товариства з обмеженою Відповідальністю ОСОБА_1 СХАБ (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.5А; ідентифікаційний код 30823524) 3589,51грн. трьох відсотків річних, 14246,86грн. інфляційних втрат та 291,09грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.06.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.