Рішення

від 23.06.2018 по справі 920/254/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.2018 Справа № 920/254/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/254/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Євромаш (вул. Крупської, буд. 15А, офіс 434А, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область, 62416, код 39875481),

до відповідача: Приватного підприємства Завод Сател (вул. Жовтнева, буд. 9, с. Cобичеве, Шосткинський район, Сумська область, 41133, код 32064547),

про стягнення 40 934 грн. 11 коп. заборгованості за поставлену продукцію та надані послуги на підставі видаткових накладних та актів надання послуг,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директор; ОСОБА_2, довіреність від 01.06.2018

від відповідача: не з'явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40 934 грн. 11 коп., з яких: 35 162 грн. 33 коп. основного боргу, 1 205 грн. 94 коп. - 3% річних, 4 565 грн. 84 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару, отриманого на підставі видаткових накладних № 682 від 29.12.2016, № 684 від 29.12.2016, № 17 від 18.01.2017, № 18 від 18.01.2017, № 89 від 24.02.2017 та наданих послуг згідно актів надання послуг № 683 від 29.12.2016, № 19 від 18.01.2017, а також судові витрати по справі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Від позивача надійшла заява від 23.06.2018 про долучення до матеріалів справи доказів часткової плати відповідачем заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

ТОВ Торговий дім Євромаш мотивує свої вимоги тим, що згідно видаткових накладних від 29.12.2016: № 682 на суму 48 762 грн. 89 коп., № 684 на суму 25 300 грн. 19 коп., від 18.01.2017р.: № 17 на суму 22 620 грн. 00 коп., № 18 на суму 2 082 грн. 79 коп.; від 24.02.2017 р. №89 на суму 3 726 грн. 98 коп. здійснило поставку ПП Завод Сател продукції на загальну суму 102 492 грн. 85 коп.

Крім того, позивачем відповідно до актів від 29.12.2016 р. № 683 на суму 4 200 грн. 00 коп., від 18.01.2017 р. № 19 на суму 3 504 грн. 00 коп. відповідачу було надано послуги на загальну суму 7 704 грн. 00 коп.

Відповідачем, в свою чергу, обов'язок щодо оплати отриманого товару та наданих послуг виконано частково: згідно платіжного доручення №198 від 13.12.2016р. відповідач перерахував на рахунок ТОВ Торговий дім Євромаш грошові кошти у розмірі 30 000 грн. 00 коп.; згідно платіжного доручення №497 від 14.03.2017р. - грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення №122 від 10.07.2017р. - грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Крім того, 01 березня 2017 р. згідно накладної на повернення від покупця №1 відповідачем було повернено продукцію на суму 25 034 грн. 52 коп. з урахуванням ПДВ. Часткова сплата відповідачем заборгованості підтверджується також банківськими виписками по рахунку позивача від 13.12.2016, від 14.03.2017, 10.07.2017, долученими до матеріалів справи.

Таким чином станом на день звернення до суду заборгованість ПП Завод Сател перед ТОВ Торговий дім Євромаш складає 35 162 грн. 33 коп., з яких: 27 458 грн. 33 коп. за отриманий товар та 7 704 грн. 00 коп. за надані послуги (виконані роботи).

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу та підряду.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ Торговий дім Євромаш послалося на те, що 07 жовтня 2017 року звернулося до відповідача з претензією-вимогою про сплату боргу в розмірі 35 162 грн. 33 коп., на яку відповіді не отримало. Відтак, обов'язок відповідача здійснити оплату товару виник після триденного терміну від дня отримання відповідачем цієї вимоги, як це передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Оскільки ТОВ ТД Євромаш поставило товар, а ПП Завод Сател отримало товар згідно з видатковими накладними, то у відповідача виник обов'язок щодо його оплати не пізніше наступного дня після отримання товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що загальні положення ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №3-121гс14.

Крім того, враховуючи те, що між сторонами було підписано без заперечень два акти надання послуг (виконання робіт) від 29.12.2016 та від 18.01.2017, зобов'язання відповідача щодо їх оплати виникло відповідно з 30.12.2016 та з 19.01.2017.

Беручи до уваги те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 35 162 грн. 33 коп. основного боргу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 205 грн. 94 коп. - 3% річних та 4 565 грн. 84 коп. інфляційних збитків, нарахованих, виходячи з наданого позивачем розрахунку, за період з 01.01.2017 до 01.01.2018 із загальної суми боргу.

Відповідно до ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків, судом встановлено, що позивачем допущено помилки у визначенні періоду нарахування та суми, з якої підлягає нарахуванню штрафна санкція.

Таким чином, вірним було б нарахування 3% річних наступним чином: по видатковим накладним від 29.12.2016 №682, №684 та ОСОБА_2 №683 здачі-прийняття робіт (надання послуг) - за період з 30.01.2016 по 01.01.2018; по видатковим накладним від 18.01.2017 №17, №18 та ОСОБА_2 №19 здачі-прийняття робіт (надання послуг) - за період з 19.01.2017 по 01.01.2018; по видатковій накладній від 24.02.2017 №89 за період з 24.02.2017 по 01.01.2018 та вірний розмір 3% річних становив би 1 553 грн. 41 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 565 грн. 84 коп. інфляційних збитків, розрахованих аналогічно 3% річних за період з 01.01.2017 по 01.01.2018.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині, суд приходить до висновку про те, що вірним було б нарахування інфляційних збитків по кожному акту та накладній окремо, а їх загальний розмір складав би 6 854 грн. 77 коп.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ст. 237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення 4565 грн. 84 коп. інфляційних збитків та 1205 грн. 94 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2017 по 01.01.2018, визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Завод Сател (вул. Жовтнева, буд. 9, с. Собичеве, Шосткинський район, Сумська область, 41133, код 32064547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Євромаш (вул. Крупської, буд. 15А, офіс 434А, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область, 62416, код 39875481) 35 162 грн. 33 коп. основного боргу, 1 205 грн. 94 коп. - 3% річних, 4 565 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 25.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_3