Рішення

від 19.06.2018 по справі 922/443/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р.Справа № 922/443/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк народний капітал", м. Київ до Фізичної особи - підприємця Гончар Андрія Анатолійовича, м. Харків про стягнення 1028664,65 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_2, ордер серія ХВ №000032 від 12.04.2018р.

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018 року Публічне акціонерне товариство "Банк народний капітал" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гончар Андрія Анатолійовича (відповідач) про стягнення частини заборгованості за кредитним договором №30/15-К від 25.03.2015р. у розмірі 1028664,65 грн., з яких: частина простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту за 2016 рік у розмірі 855000,00 грн. та частина простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за грудень 2016 року у розмірі 173664,65 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.

Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором №30/15-К від 25.03.2015р. щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2018р. позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2018р. позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.04.2018р. о 15:30. Встановлено відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати до суду відзив на позовну заяву.

13.04.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №9698), який долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 24.04.2018р. постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.05.2018р. об 11:30 год. на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, встановлено позивачу строк до 08.05.2018р. надати до суду відповідь на відзив.

Телефонограмою суду від 27.04.2018р. сторони повідомлено про оголошення в судовому засіданні, призначеного на 10.05.2018р. об 11:30 год., технічної перерви та призначення підготовчого засідання на 15.05.2018р. о 12:30 год.

02.05.2018 року від позивача надійшла відповідь на позов (вх. № 11325), яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2018р. продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 29.05.2018р. о 12:30 год.

16.05.2018 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача (вх. № 14312), які долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 29.05.2018р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.06.2018р. о 14:30 год., про що постановлено ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.05.2018р.

18.06.2018 року до суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 17502) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами на тій підставі, що витрати, пов'язані із забезпеченням присутності представника позивача в судовому засіданні, не погоджені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та не включені до кошторису витрат на 2 квартал 2018р.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2018р. не з'явився. У підготовчому засіданні 24.04.2018р. просив позов задовольнити в повному обсязі. У відповіді на відзив (вх. № 11325 від 02.05.2018р., арк. 124-128) повністю заперечував проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позов. Вважає, що відповідач навмисно ухиляється від виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором. Наполягає, що отримання відповідачем кредиту за кредитним договором підтверджується наданими позивачем належними доказами, зокрема, заявами відповідача про надання йому кредиту, меморіальними ордерами про надання кредиту, платіжними дорученнями про часткове погашення кредиту, виписками з особистого рахунку відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2018р. просив в позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов (вх. № 9698 від 13.04.2018р., арк. 97-100), в якому зазначено, що до моменту отримання копії позовної заяви відповідач був впевнений, що повністю розрахувався з позивачем за кредитним договором, підтвердженням чого є те, що 17-18.01.2017 року позивач без будь-яких заперечень добровільно закрив поточний рахунок, з якого відповідач повинен був по умовам договору повертати кредитні кошти. Відповідач стверджує, що кредит у розмірі 20000000,00 грн. був штучним і був повернутий банку двома траншами в дні отримання шляхом перерахування на банківський рахунок іншого позичальника -ТОВ "Епсілон ТВ" (код ЄДРПОУ 33815296), який в цей же день або наступного дня повернув всю суму кредиту у розмірі 20000000,00 грн. двома траншами по 10000000,00 грн. кожний. Крім того, відповідач стверджує, що кредитний договір є удаваною угодою, оскільки 30.03.2016 р. була укладена угода про заміну боржника у зобов'язанні по іншому кредитному договору, тобто відповідач став новим боржником перед ПАТ "БАНК НК" (кредитором) замість первісного боржника ТОВ "ТРК "Епсілон ТВ" (позичальника за іншим кредитним договором). Відповідач також вважає, що позивачем не надано первинних банківських документів на підтвердження факту заявленої позивачем до стягнення заборгованості, а надані позивачем меморіальні ордери не можуть вважатись первинними документами для нарахування та сплати як поточних так і прострочених відсотків за кредитом, так як відсутні розрахунки і невідомий порядок нарахування.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх в цілому та кожен доказ окремо, суд встановив наступне.

25.03.2015 року на підставі заяви відповідача від 05.03.2015р. вих. №05/03-15 (арк. 13-15) між позивачем (кредитором) та відповідачем (позичальником) був укладений кредитний договір №30/15-К (надалі - кредитний договір), зі змінами, внесеними Додатковими угодами № 1 від 24.12.2015р., № 2 від 10.08.2017р., які є невід'ємними частинами кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди №2 від 10.08.2017р. до кредитного договору кредитор з 25.03.2015р. надає позичальнику кредит, а саме надає останньому грошові кошти у сумі 20000000,00 грн. на поточну діяльність у наступному порядку: 25.03.2015р. у сумі 10000000,00 грн.; 01.04.2015р. у сумі 10000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повністю повернути кредитору отриманий кредит до 24.03.2025 року та сплачувати 17,00% річних від суми кредиту у порядку, визначеному цим договором відповідно до графіку платежів, наведеному у Додатку №2 до договору (арк. 32).

Згідно з п. 3.1. кредитного договору кредитор надає кредит на підставі письмової заяви позичальника шляхом переказу грошових коштів з позичкового рахунку НОМЕР_2 в AT "НК БАНК" м. Києва, МФО 322432 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 в AT "НК БАНК" м. Києва, МФО 322432 або сплати платіжних документів, наданих позичальником безпосередньо з позичкового рахунку.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору нараховані за правилами кредитного договору проценти за ставкою, вказаною в п. 1.1 кредитного договору. Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом у гривнях.

Згідно з п. 3.4. кредитного договору проценти за користування кредитом позичальник щомісячно сплачує платіжним дорученням на рахунок кредитора не пізніше останнього робочого дня місяця зі своїх поточних рахунків.

За умовами п.3.6. Додаткової угоди №1 від 24.12.2015р. до кредитного договору позичальник зобов'язаний до 14.03.2025 року (включно) погасити кредит шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1. цього договору, відповідно до графіку платежів, наведеному у Додатку №2 до договору (арк. 30-31).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Статтею 1054, частиною першою статті 1055, частиною першою статті 1056 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, на підставі заяв відповідача від 25.03.2015р. №25/03-15 та від 01.04.2015р. №01/04-15 (арк. 16, 18) надав відповідачу кредит у загальному розмірі 20000000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами: №1 від 25.03.2015р. на суму 10000000,00 грн. та №1 від 01.04.2015р. на суму 10000000,00 грн. (арк. 17, 19).

У листах від 19.12.2015р. №19/12-15 та 09.08.2016р. 09/09-16 відповідач підтвердив отримання кредиту за кредитним договором у розмірі 20000000,00 грн., просив позивача встановити графік платежів, який би йому дозволив своєчасно сплачувати в повному обсязі кредит та нараховані відсотки, а також просив зменшити відсоткову ставку за користування кредитом до 17% річних (арк. 33-34).

Додатковою угодою №1 від 24.12.2015р. до кредитного договору сторонами було внесено зміни до Додатку №2 до кредитного договору "Графіку платежів по кредитному договору №30/15-К від 25 березня 2015 року", відповідно до якого відповідач повинен був протягом 2015 - 2016 років здійснити часткове погашення кредиту у розмірі 2000000,00 грн., а саме: протягом 2015 року - 1000000,00 грн. та протягом 2016 року - 1000000,00 грн. (арк. 30-31).

Відповідач здійснив часткове погашення кредиту за кредитним договором на загальну суму 1145000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: №50 від 29.05.2015р. на суму 94000,00 грн., №55 від 01.07.2015р. на суму 150000,00 грн., №63 від 03.08.2015р. на суму 150000,00 грн., №73 від 31.08.2015р. на суму 150000,00 грн., №81 від 30.09.2015р. на суму 150000,00 грн., №93 від 30.10.2015р. на суму 150000,00 грн., №117 від 30.11.2015р.на суму 156000,00 грн. та №152 від 15.01.2016р. на суму 145000,00 грн. (арк. 49-52), внаслідок чого станом на дату подачі до суду даного позову частина простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту за 2016 рік становить 855000,00 грн. (1000000,00 грн. (заборгованість за 2015 рік) + 1000000,00 грн. (заборгованість за 2016 рік) - 1145000,00 грн. (часткове погашення відповідачем заборгованості у 2015-2016 роках) = 855000,00 грн.).

Що стосується розрахунку заявлених до стягнення з відповідача частини простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за грудень 2016 року у розмірі 173664,65 грн. (розрахунок, арк. 41), позивач у клопотанні (арк. 90) зазначив, що розрахунок здійснено відповідно до умов та з використанням даних кредитного договору (суми заборгованості, кількість днів для розрахунку) за формулою нарахування простих відсотків, яка наведена у розрахунку відсотків за користування кредитом по кредитному договору станом на кінець дня 31.01.2018 року і за грудень 2016 року складає: 18855000,00 (сума заборгованості у грудні 2016 року) X 17% (відсоткова ставка за договором) X 31 (кількість днів у грудні 2016 року) / 366 (кількість днів у 2016 році) = 271491,39 грн. (сума нарахованих відсотків за грудень 2016 року); 271491,39 грн. (сума нарахованих відсотків за грудень 2016 року) - 97826,74 грн. (сума сплачених відповідачем відсотків за грудень 2016 року) = 173664,65 грн. (частина простроченої заборгованості по сплаті процентів за грудень 2016 року).

Таким чином, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами належним чином не виконав в зв'язку з чим станом на день подання до суду даного позову у відповідача перед позивачем існує частина заборгованості за кредитним договором у розмірі 1028664,65 грн., з яких: частина простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту за 2016 рік у розмірі 855000,00 грн. та частина простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за грудень 2016 року у розмірі 173664,65 грн.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивачем не надано первинних банківських документів на підтвердження факту заявленої позивачем до стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2003р. за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на вищенаведене, меморіальні ордери та банківські виписки по рахунку ФОП Гончара Андрія Анатолійовича є належними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та не виконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеним кредитним договором.

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що спірний кредитний договір є удаваною угодою, суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідачем на підтвердження даних доводів не надано жодних належних доказів у розумінні ст. 76 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищевикладене, приймаючи до уваги доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов кредитного договору №30/15-К від 25.03.2015р. та діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача частини заборгованості за кредитним договором №30/15-К від 25.03.2015р. у розмірі 1028664,65 грн., з яких: частина простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту за 2016 рік у розмірі 855000,00 грн. та частина простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за грудень 2016 року у розмірі 173664,65 грн., правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір повністю покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525-526, 610-612, 629, 1048, 1054, 1056 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончар Андрія Анатолійовича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших зобов'язань НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк народний капітал" (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 20026740) частину заборгованості за кредитним договором №30/15-К від 25.03.2015р. у розмірі 1028664,65 грн., з яких: частина простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту за 2016 рік у розмірі 855000,00 грн. та частина простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за грудень 2016 року у розмірі 173664,65 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончар Андрія Анатолійовича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших зобов'язань НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк народний капітал" (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 20026740) 15429,97 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 26.06.2018 р.

Суддя В.В. Рильова

Справа №922/443/18