Рішення

від 25.06.2018 по справі 924/357/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2018 р.Справа № 924/357/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 337 справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький

до фізичної особи - підприємця Кондратюка Ростислава Сергійовича, м. Хмельницький

про стягнення 20978,67 грн. заборгованості, з яких 16587,91 грн. орендної плати, 2731,97 грн. пені, 1658,79 грн. штрафу,

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - довіреність №1998 від 24.02.2016 р.;

відповідача: не з'явився

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.05.2018р. відкрито провадження у справі № 924/357/18 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.06.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20978,67 грн. заборгованості, з яких 16587,91 грн. - орендна плата, 2731,97 грн. - пеня, 1658,79 грн. - штраф відповідно до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2016р.

В обґрунтування позову Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області посилається на неналежне виконання відповідачем договірного зобов'язання зі сплати орендної плати, положення ст.ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 222 ГК України, ст.ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Відповідач не скористався правом участі на судових розглядах справи, представника не направив, відзиву на позов не подав, причин не повідомив. Ухвали суду по даній справі, надіслані на його адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті відділенням поштового зв'язку по причині закінчення встановленого терміну зберігання.

Згідно ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.05.2018р. фізична особа-підприємець Кондратюк Ростислав Сергійович зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

02.11.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кондратюком Ростиславом Сергійовичем (орендар) укладено договір № 1848 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення, реєстровий номер НОМЕР_2 загальною площею 394,8 кв.м., яке розміщене за адресою: вул. Івана Франка, 36/1, м. Хмельницький, 29000, що перебуває на балансі Хмельницької філії концерну "Військторгсервіс" ідентифікаційний код 35123594 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2016р. і становить за незалежною оцінкою 682863,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення кафе без продажу товарів підакцизної групи (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, із змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за перший місяць розрахунку - листопад 2016 р. - 4552,42 грн. (п. 3.1. договору).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Як передбачено п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (дію цього пункту зупинено на 2016 рік відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік").

Згідно п. 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як передбачено п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з п. 3.9. договору надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Для забезпечення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 та постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011р. № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів та інших доходів бюджету" (зі змінами).

Відповідно до п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до мети використання згідно із п. 1.2 та умов цього договору.

Як встановлено п. 5.2. договору протягом місяця після підписання договору орендар зобов'язується внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6. цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку.

Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.10. договору орендар у разі припинення або розірвання договору зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується між балансоутримувачем майна з однієї та орендарем з іншої сторони (п. 7.1. договору).

Сторонами у п. 10.1. договору погоджено, що він укладений строком на 2 роки 11 місяців, діє з 02.11.2016р. до 01.10.2019р. включно.

Відповідно до п. 10.2. договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Як передбачено п. 10.8. договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

У пункті 10.9. договору зазначено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Як передбачено п. 10.13 договору, додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До цього договору додано додатки: розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна; акт приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Договір підписаний сторонами, засвідчений відтиском печатки позивача.

Додаток № 1 до договору (розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна) підписаний відповідачем.

Згідно з підписаним сторонами актом приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2016р. відповідно до п. 7.1 договору № 1848 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2016р. балансоутримувач пердає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення, реєстровий номер НОМЕР_2 загальною площею 394,8 кв.м., яке розміщене за адресою: вул. Івана Франка, 36/1, м. Хмельницький. В акті зазначено, що стан майна на момент укладення договору не потребує поточного та капітального ремонту, відповідно до акту обстеження технічного стану об'єкта оренди від 27.10.2016р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.11.2017р. по справі № 924/838/17 розірвано договір № 1848 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2016р., укладений між орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та орендарем - фізичною особою підприємцем Кондратюк Ростиславом Сергійовичем.

Як вбачається з акту прийому-передачі індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 21.11.2017р., в зв'язку з припиненням договору оренди № 1848 від 02.11.2016р., комісія в складі: голова комісії - заступник начальника філії Малімон В.М., члени комісії - економіст Кришталь Т.В., електрик філії ОСОБА_5, фізична особа-підприємець Кондратюк Р.С. склали цей акт про приймання-передачу приміщення, що знаходиться за адресою: вул. І.Франка, 36/1, м. Хмельницький загальною площею 394,8 кв.м.

Позивач звернувся до відповідача з претензією (№ 18-08-00220 від 19.01.2018р.), в якій пропонував останньому з дня отримання претензії сплатити заборгованість до державного бюджету України. Крім того, повідомив, що станом на 15.01.2018р. існує заборгованість по орендній платі за червень-жовтень 2017 року в сумі 16587,91 грн., нарахована пеня в сумі 2731,97 грн., а також штраф у розмірі 1658,79 грн. загальна сума заборгованості становить - 20978,67 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості з орендної плати за договором № 1848 від 02.11.2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 20978,67 грн. заборгованості, з яких 16587,91 грн. орендної плати, 2731,97 грн. пені, 1658,79 грн. штрафу за червень-листопад 2017 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1848 від 02.11.2016р.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3 ст. 18, п.п. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про орендну плату державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У розділі 3 договору сторонами передбачено внесення орендної плати в встановленому розмірі не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. При цьому, положеннями п. 3.11. договору погоджено сплату орендної плати орендарем по день фактичного повернення приміщення згідно з актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.11.2017р. по справі № 924/838/17, яке набрало законної сили, розірвано договір № 1848 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2016р., укладений між орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та орендарем - фізичною особою підприємцем Кондратюк Ростиславом Сергійовичем.

В подальшому, згідно акту прийому-передачі індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 21.11.2017р. в зв'язку з припиненням договору оренди № 1848 від 02.11.2016р., комісія в складі: голова комісії - заступник начальника філії Малім он В.М., члени комісії - економіст Кришталь Т.В., електрик філії ОСОБА_5, фізична особа-підприємець Кондратюк Р.С. здійснили приймання-передачу приміщення, що знаходиться за адресою: вул. І.Франка, 36/1, м. Хмельницький загальною площею 394,8 кв.м.

Відтак, оскільки судом встановлено факт розірвання договору № 1848 від 02.11.2016р., при цьому приміщення, що знаходиться за адресою: вул. І.Франка, 36/1, м. Хмельницький загальною площею 394,8 кв.м. передано відповідачем позивачу згідно акту прийому-передачі індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 21.11.2017р., а умовами договору передбачено сплату орендної плати до моменту повернення об'єкта оренди, позивачем правомірно нараховано за період з 20.06.2017р. по 20.11.2017р. орендну плату на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.11.2016р. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 05.06.2013р. у справі № 5021/1450/12, згідно якої основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст. 795 ЦК України пов'язано не з закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного документу (акту) про повернення орендарем предмета договору оренди.

Відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась орендна плата, що призвело до створення заборгованості по орендній платі в розмірі 19787,91 грн. (за червень 2017р. - 3439,98 грн., за липень 2017р. - 3446,86 грн., за серпень 2017р. - 3443,41 грн., за вересень 2017р. - 3512,28 грн., за жовтень 2017р. - 3554,43 грн., за листопад 2017р. - 2390,95 грн.). Як зазначено позивачем у розрахунку заборгованості по орендній платі, після повернення майна за актом приймання-передавання 20.11.2017р., завдаток в сумі 3200,00 грн., який було внесено 15.11.2016р. на виконання п. 5.2. договору оренди, було зараховано в рахунок орендної плати за останні місяці оренди, тобто за листопад 2017р. та частково за жовтень 2017р., після чого заборгованість по орендній платі становить 16587,91 грн. (за червень 2017р. - 3439,98 грн., за липень 2017р. - 3446,86 грн., за серпень 2017р. - 3443,41 грн., за вересень 2017р. - 3512,28 грн., за жовтень 2017р. - 2745,38 грн.).

Доказів про сплату заявлених до стягнення сум заборгованості з орендної плати та доказів, які би спростовували позовні вимоги щодо їх стягнення, суду не подано. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 16587,91 грн. заборгованості з орендної плати заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Проаналізувавши поданий розрахунок, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 2711,54 грн. пені, тому позовні вимоги в цій частині заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1658,79 грн. штрафу, посилаючись на п. 3.8 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способами забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п.п. 3.7, 3.8., що передбачають застосування пені та штрафу є підставою для задоволення позову в частині стягнення штрафу, при цьому розмір штрафу підтверджений розрахунком.

Стягуючи штраф та пеню, судом враховується аналогічна позиція Вищого господарського суду України, викладена в п. 4 оглядового листа ВГС України від 29 квітня 2013 року № 01 - 06/767/2013, де вказано, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Беручи до уваги вищезазначені законодавчі норми та умови договору, наявні матеріали справи, поданий розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 1658,79 грн. штрафу є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, дослідивши всі наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20978,67 грн. заборгованості, з яких 16587,91 грн. орендної плати, 2731,97 грн. пені, 1658,79 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький до фізичної особи - підприємця Кондратюка Ростислава Сергійовича, м. Хмельницький про стягнення 20978,67 грн. заборгованості, з яких 16587,91 грн. орендної плати, 2731,97 грн. пені, 1658,79 грн. штрафу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кондратюка Ростислава Сергійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, ідентифікаційний код 02898152) для зарахування до Державного бюджету України 16587,91 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 91 коп.) орендної плати, 2731,97 грн. (дві тисячі сімсот тридцять одну гривню 97 коп.) пені, 1658,79 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім гривень 79 коп.) штрафу.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кондратюка Ростислава Сергійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, ідентифікаційний код 02898152) витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) (одержувач: регіональне відділення ФДМ України по Хмельницькій області, банк одержувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р 35210097016420, код 02898152).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.06.2018р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75);

3 - відповідачу, (АДРЕСА_1).

Всім рекомендованим з повідомленням.