Рішення

від 26.06.2018 по справі 478/2026/17

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/2026/17

Пров. №2/478/127/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

при секретарі Фалій В.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу № 478/2026/17 за позовною заявою ОСОБА_1, подану в інтересах Приватного підприємства Агротех до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувся до суду в інтересах ПП Агротех із позовною заявою до ОСОБА_3, де посилаючись на невиконання відповідачем умов договору від 01.04.2017 року № 2205 просив:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 45 107,21 грн., в тому числі: 31 912,48 грн. основного боргу, 708,45 грн. неустойки, 9 573,74 грн. штрафних санкцій, 2 330,25 грн. інфляційних втрат та 582,29 грн. 3% річних;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що 01.04.2017 року між сторонами було укладено договір № 2205 згідно умов якого, позивач зобов'язався виконати роботи за замовленням відповідача, а також передати у власність відповідача посівні матеріали та добрива згідно специфікації. В свою чергу, відповідач зобов'язався оплатити проведенні позивачем роботи та здійснити оплату отриманого товару.

У зв'язку з невиконанням умов договору, позивач направив претензію на адресу відповідача від 05.10.2017 року про необхідність погашення заборгованості за виконанні роботи та передані посівні матеріали та добрива, відповідь на яку не отримав.

24.01.2018 року відповідач подав суду заперечення, згідно яких позовні вимоги позивача не визнає в частині стягнення вартості товару - насіння соняшника та добрив в розмірі 21 524,80 грн. Заперечення відповідача обґрунтовується тими обставинами, що товар відповідач не отримувала від позивача, до самого договору незаконно введено умову угоди купівлі - продажу, що вказує на нікчемність правочину та безпідставність вимоги про стягнення коштів за договором купівлі - продажу.

За таких обставин, відповідач також заперечує щодо нарахування неустойки, штрафних санкцій, індексу інфляції та процентів.

В іншій частині позовних вимог заперечень до суду не надходили.

01.02.2018 року до суду надійшла відповідь на заперечення, згідно якої факт передання відповідачу товару підтверджується видатковою накладною, підписаною відповідачем, а право на укладання змішаного договору визначене цивільним законодавством.

13.02.2018 року до суду було надано відповідь на відповідь на заперечення, згідно якої відповідач наголошує на неможливості включення до договору зобов'язань, що можуть існувати самостійно, зокрема таких як виконання робіт та купівлі-продажу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала в частині стягнення вартості товару - насіння соняшника та добрив в розмірі 21 524,80 грн., просила в цій частині в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 01.04.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2205.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язався за завданням відповідача виконати роботи, передбачені п. 2.1 договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.

Пунктом 1.2 цього договору визначено, що позивач в порядку і на умовах, визначених цим договором зобов'язується передати у власність посівні матеріали та добрива згідно специфікації.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що позивач виконує наступні роботи: дискування, культивація, посів. Перелік видів робіт та їх вартість визначаються у додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Розділом 3 договору, сторони визначили ціну та умови оплати роботи, зокрема: п. 3.1 визначено, що вартість виконаних робіт, посівного матеріалу та добрив визначається згідно з додатком № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною. Пункт 3.3 договору визначає терміни оплати, а саме: протягом трьох робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт та видаткової накладної.

Згідно з п. 5.6 договору, сторони передбачили відповідальність за порушення строків перерахування коштів за виконанні роботи та передані посівні матеріали та добрива у вигляді оплати неустойки в розмірі 0,01% за кожний день прострочення та штрафну санкцію у розмірі 30% від суми простроченого платежу.

Відповідно до дослідженої судом специфікації, яка є додатком № 1 до договору, вартість виконаних робіт, посівного матеріалу та добрив складає загальний розмір 31 912,48 грн. із розрахунку: дискування - 318,00 грн. за 1 га, всього замовлено робіт в межах площі 10,72 га; культивація - 235,00 грн. за 1 га, замовлено робіт в межах площі 21,44 га; посів соняшника з внесенням добрив - 181,00 грн. за 1 га, замовлено робіт в межах 10,72 га; насіння соняшника Рекольд , 1800,00 грн. за 1посівну одиницю (далі - п.о.), з розрахунку в 5 п.о.; добрива - 10,30 грн. за 1 кг, замовлено 1216,00 кг.

Згідно з наданою позивачем видатковою накладною від 05.05.2017 року № 35, судом встановлено, що 05.05.2017 року позивачем було передано товар відповідачу, а саме: насіння соняшнику Рекольд в кількості 5 п.о. за ціною 1 800,00 грн. за одну п.о., на загальну суму 9 000,00 грн. та добриво азотно-фосфорно-калійне, марки 9-25-25-31 05 20 90 00, в кількості 1 216 кг., за ціною 10,30 грн. за 1 кг., на загальну вартість 12 524,80 грн. Згідно вказаної видаткової накладної, загальна сума переданого товару склала 21 254,80 грн. Видаткова накладна підписана позивачем та відповідачем, що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду справи.

З дослідженого судом акту виконаних робіт від 21.05.2017 року № 21 вбачається, що позивачем були проведені роботи з культивації, дискування, посіву соняшника. Культивації на площі в 10,72 га, на загальну суму робіт - 10 387,68 грн. ОСОБА_4 було підписано позивачем та відповідачем, що також не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав суду покази з яких вбачається, що весною та влітку 2017 року працював в ПП Агротех трактористом та засвідчив, що виконував роботи з посіву на земельній ділянці відповідача насіння соняшника. При цьому, як зазначив свідок добрива вносяться разом із соняшником. Добрива засипали різноробочі на полі, а він особисто сіяв соняшник за допомогою трактору.

Свідок ОСОБА_5 суду надав покази, з яких вбачається, що відповідачу надавались послуги з дискування, культивації та посіву соняшника.

Додатково досліджений в судовому засіданні доказ наданий представником позивача, а саме копія завдання трактористу засвідчив, що 05.05.2017 року надавались послуги населенню (ОСОБА_3) з посіву соняшника з добривом.

Таким чином, з наведеного вище судом встановлено, що 05.05.2017 року, на виконання договору від 01.04.2017 року № 2205 укладеного між позивачем та відповідачем було проведено роботи з культивації, дискування та посіву соняшника та добрив замовлених відповідачем.

Оцінюючи встановлені обставини та вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд керуються наступним.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на вимоги ст.509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк . Зобов'язання, строк (терміни) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Такою подією, відповідно до умов Договору, є момент підписання актів виконаних робіт.

Також, ст.526 ЦК України передбачено, що кожна із сторін повинна виконувати зобов'язання своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов ,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За наведеного вище, суд приходить до висновку, що в діях відповідача вбачається порушення вимог ст.ст. 629,651 ЦК України за якими договір є обов'язковим для виконання сторонами і зміна договору допускається лише за згодою сторін.

Згідно ст.611 ЦК України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки ,встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених в ході судового розгляду справи обставин, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем в повному обсязі, в свою чергу відповідач не провів розрахунків із позивачем за виконані роботи та отриманий товар, який було посіяно на його земельній ділянці.

Отже, відповідач не виконав свого зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача неустойки та штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Як вбачається з п. 5.6 договору від 01.04.2017 року № 2205, сторони визначили, що у випадку порушення строків перерахування коштів за виконані роботи та передані посівні матеріали та добрива, відповідач сплачує відповідачу неустойку в розмірі 0,01% за кожний день прострочення та штрафну санкцію у розмірі 30% від суми простроченого платежу.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за кожен день прострочення строку перерахування коштів позивачу в розмірі 708,45 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафної санкції в розмірі 9 573,74 грн. за порушення строків перерахування коштів суд зазначає наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України надає суду право, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через не співмірність з розміром основного зобов'язання.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Враховуючи ту обставину, що розмір штрафної санкції за порушення строків перерахування коштів складає 30% від суми простроченого відповідачем платежу, а також відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання відповідачем зобов'язання, суд вважає, що в даному випадку, інтереси сторін належним чином будуть забезпеченні зменшенням розміру визначеної позивачем та договором штрафної санкції до 4 500,00 грн., що буде співмірним розміру основного зобов'язання.

Вирішуючи питання щодо проведення стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму боргу та проценти річних, суд враховує наступне.

За змістом ст.1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд зауважує, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок інфляційних втрат береться позивачем за період з 11.05.2017 року до листопада 2017 року.

Проте, суд не погоджується з даним розрахунком позивача та вважає, що до розрахунку інфляційних втрат повинен братись червень та подальші місяці до листопада 2017 року.

Не зважаючи на наведені обставини, добуток щомісячних індексів інфляції розраховано позивачем вірно, а тому не впливає на правильність визначення остаточного розміру інфляційних нарахувань в розмірі 2 330,25 грн.

Щодо розміру 3% річних, що підлягають сплаті відповідачем за невиконання грошових зобов'язань, - суд також не може погодитись повною мірою із розрахунком позивача.

Так, проценти річних від простроченої суми розраховуються позивачем з урахуванням неправильного визначення кількості днів прострочення, які повинні розраховуватись з 12.05.2017 року, тобто з дня, коли відповідач прострочив зобов'язання, а не з третього дня, як розраховує позивач, протягом якого відповідач повинен був сплатити кошти.

За таких обставин, суд розраховує проценти річних наступним чином, 31 912,48 х 3%/365*221=579,67 грн.

Таким чином, на думку суду, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 39 322,40 грн., в тому числі: 31 912,48 грн. - основного боргу, 4 500,00 грн. штрафних санкцій, 2 330,25 грн. - інфляційних втрат, 579,67 грн. - процентів річних.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про нікчемність або недійсність вказаного договору через їх безпідставність, оскільки невідповідність або протиріччя укладеного сторонами договору закону судом не встановлено. Так само, порушення істотних умов такого договору судом встановлено не було, а наведені доводи відповідачем не вказують на його недійсність.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частина задоволених позовних вимог складає 87,17% від заявлених вимог позивача, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1394,72 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 5, офіс, 217), що діє в інтересах Приватного підприємства Агротех (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Гагарина, 86, ЄДРПОУ 32287919) до ОСОБА_3 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Комарова, 16, РНОКПП НОМЕР_1) - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_3 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Комарова, 16, РНОКПП НОМЕР_1), на користь Приватного підприємства Агротех (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Гагарина, 86, ЄДРПОУ 32287919), заборгованість у сумі 39 322,40 грн., з яких: 31912,48 грн. - основний борг, 4500,00 грн. штрафні санкції, 2330,25 грн. - інфляційні втрати, 579,67 грн. - три відсотки річних .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - ОСОБА_1 (25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 5, офіс, 217), що діє в інтересах Приватного підприємства Агротех (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Гагарина, 86, ЄДРПОУ 32287919) до ОСОБА_3 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Комарова, 16, РНОКПП НОМЕР_1) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Комарова, 16, РНОКПП НОМЕР_1)на користь Приватного підприємства Агротех (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Гагарина, 86, ЄДРПОУ 32287919)судовий збір в розмірі - 1394,72 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 26 червня 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_6