Постанова

від 21.06.2018 по справі 902/780/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року Справа № 902/780/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гудак А.В.,

Суддя Олексюк Г.Є.,

Суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з"явився

третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Крижопільського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у справі № 902/780/16 (суддя Банасько О.О., м. Вінниця, повний текст складено 03.05.2017)

за позовом : Крижопільського районного споживчого товариства, смт Крижопіль, Вінницька область

до : ОСОБА_3 сільської ради, с. Городківка, Крижопільський район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 сільське споживче товариство, с. Городківка, Крижопільський район, Вінницька область

про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИВ:

08.09.2016 ОСОБА_4 районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 сільської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №216637 від 15.07.2011.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у задоволенні позову Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_3 сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 сільське споживче товариство про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належним чином належності йому відповідного суб'єктивного права власності на будівлю торгового комплексу, що розташований по вул. Леніна (Благовіщенська), 2 та наявності у нього доказів порушення такого права і необхідності його захисту.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 районне споживче товариство звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 року у справі №902/780/16 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року у справі №0210/21010/12 визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_3 сільської ради №82 від 26.08.2010 року "Про надання дозволу на оформлення приватної власності на будівлю торгового комплексу в с. Городківка, вул. Леніна 2", що є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №216637 від 15.07.2011 року. Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову в позові з підстав відсутності порушеного права позивача у даному спорі, оскільки відповідно до ст. 15 ЦК України в суді захищаються не лише права, а і законні інтереси, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.07.2011 серія САЕ №216637, видане виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради ОСОБА_5 сільському споживчому товариству на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області.

Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що позивачем на підтвердження порушення його прав до суду апеляційної інстанції було надано копію постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а, залишеної в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, якою визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП Тульчинське МБТІ від 20.07.2011 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 сільським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області. Також позивачем було надано витяг станом на 27.03.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яким підтверджено право власності Крижопільського районного споживчого товариства на комплекс будівель та споруд за адресою Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, вул. Благовіщенська, 2 (вул. Леніна, 2). Врахувавши зазначені докази, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорюваним у даній справі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ №216637 від 15.07.2011 порушується право власності позивача. При цьому, наявні поважні підстави для поновлення строку позовної давності.

Постановою Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 902/780/16 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 у справі №902/780/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у даній постанові зазначив, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем на підтвердження порушення його прав оспорюваним свідоцтвом про право власності було надано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а, якою визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП Тульчинське МБТІ від 20.07.2011 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 сільським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області, а також надано витяг станом на 27.03.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на комплекс будівель та споруд за адресою Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, вул. Благовіщенська (вул. Леніна), 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Усупереч наведених положень процесуального законодавства, апеляційний господарський суд без достатніх обґрунтувань взяв до уваги докази, які не були предметом дослідження та правової оцінки суду першої інстанції, не мотивувавши причин неможливості їх подання до місцевого господарського суду.

Також не надано оцінки тому, що на момент реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_4 районним споживчим товариством оспорюване свідоцтво про право власності на це майно (САЕ №216637 від 15.07.2011) не було скасовано, а було скасовано лише його державну реєстрацію постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 в справі №802/1107/16-а за позовом Крижопільського районного споживчого товариства до сектору державної реєстрації ОСОБА_4 районної державної адміністрації, Тульчинського МБТІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 сілським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2 с.Гродківка Крижопілського району Вінницької області.

Крім того, скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення, апеляційний суд не спростував висновок суду першої інстанції про наявність між ОСОБА_4 районним споживчим товариством та ОСОБА_3 сільським споживчим товариством спору щодо права власності на спірне нерухоме майно.

Беручи до уваги викладене, судом апеляційної інстанції без будь-якого обґрунтування в порушення вимог ст. 101 ГПК України прийнято новий доказ, а також не надано оцінки наведеним обставинам, які мають значення для вирішення спору.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Крижопільського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.17р. у справі №902/780/16 та розгляд апеляційної скарги призначено на "06" червня 2018 р. о 10:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6.

04.06.2018 на адресу суду від ОСОБА_5 сільського споживчого товариства надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу Крижопілського РСТ на рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у справі №902/780/16 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

04.06.2018 на адресу суду від ОСОБА_5 сільського споживчого товариства надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Крижопільському районному суду Вінницької області (24600, вул. Героїв України, 23, м. Крижопіль, Вінницької області).

06.06.2018 на адресу суду засобами електронного зв`язку від Крижопільського районного споживчого товариства надійшло заперечення на відзив в якому скаржник вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, просить її задовольнити, рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Пунктом 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 3 березня 2016 року № 21 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України 3 березня 2016 року №41 передбачено, що відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. У разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів-членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Як вбачалось із табеля комп'ютерної програми "Діловодства спеціалізованого суду" суддя (член - колегії) Петухов М.Г. у період з 05.06.2018 по 06.06.2018 включно перебував у відрядженні, відтак судове засідання 06.06.2018 о 10:00 год. у справі №902/780/16 не відбулось.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 призначено справу № 902/780/16 до розгляду в судовому засіданні 21 червня 2018 р. об 11:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 в залі судових засідань № 6. Клопотання ОСОБА_5 сільського споживчого товариства про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, задоволено. Доручено Крижопільському районному суду Вінницької області (24600, м. Крижопіль, вул. Героїв України, 23) забезпечити проведення судового засідання у справі №902/780/16, яке відбудеться 21.06.2018 о 11:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Крижопільського районного суду Вінницької області за участю уповноважених представників сторін по справі №902/780/16.

В судовому засіданні 21.06.2018, яке відбулось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 сільського споживчого товариства в судовому засіданні 21.06.2018, яке відбулось в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та пояснень наданих в судовому засіданні.

В судове засідання 21.06.2018, яке відбулось в режимі відеоконференції, ОСОБА_3 сільська рада своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в судовому засіданні 21.06.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Крижопільського районного споживчого товариства слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.17р. у справі № 902/780/16 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2010 виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради прийнято рішення №82 "Про надання дозволу на оформлення права власності на будівлю торгового комплексу, розташованого в с. Городківка по вул. Леніна, 2", яким вирішено оформити право власності на будівлю торгового комплексу, що знаходиться за адресою вул. Леніна, 2, с. Городківка Крижопільського району за ОСОБА_3 сільським споживчим товариством.

15.07.2011 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради видано ОСОБА_5 сільському споживчому товариству свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САЕ №216637 на комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, вул. Леніна,2(а.с.24-25 т.1).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 у справі №0210/1010/12 за адміністративним позовом Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_5 споживчого товариства про визнання протиправним та скасування рішення, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Крижопільського району Віннцткої області від 26.08.2010 року №82 "Про надання дозволу на оформлення права приватної власності на будівлю торгового комплексу в селі Городківка, Крижопілського району по вулиці Леніна №2"(а.с.12-13 т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2014 у справі К/800/61107/13 за адміністративним позовом Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_5 споживчого товариства про визнання протиправним та скасування рішення, постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2013 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції(а.с. 14-15 т.1).

Постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 19.11.2014 року у справі №0210/1010/1012 в задоволенні позову Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_5 сільського споживчого товариства про скасування рішення №82 від 26.08.2010 року ОСОБА_5 сільської ради Про надання дозволу на оформлення приватної власності на будівлю Торговий комплекс в с.Городківка, вул.. Деніна,2 відмовлено(а.с.16-18 т.1).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року у справі №0210/21010/12 за адміністративним позовом Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_5 споживчого товариства про надання дозволу на оформлення приватної власності, постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_5 сільського споживчого товариства про надання дозволу на оформлення приватної власності скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_5 сільського споживчого товариства про надання дозволу на оформлення приватної власності задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_5 сільської ради №82 від 26.08.2010 року "Про надання дозволу на оформлення приватної власності на будівлю торгового комплексу в с. Городківка, вул. Леніна 2"(а.с. 19-21 т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2015 у адміністративній справі №0210/1010/12 за позовом Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_5 сільського споживчого товариства про скасування рішення №82 від 26.08.2010 року ОСОБА_5 сільської ради Про надання дозволу на оформлення приватної власності на будівлю Торговий комплекс в с.Городківка у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 сільського споживчого товариства на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у адміністративній справі за позовом Крижопільського районного споживчого товариства до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_5 сільського споживчого товариства про скасування рішення №82 від 26.08.2010 року ОСОБА_5 сільської ради Про надання дозволу на оформлення приватної власності на будівлю Торговий комплекс в с.Городківка, вул. Леніна,2 -відмовлено(а.с. 22 т.1).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а позов Крижопільського районного споживчого товариства до сектору державної реєстрації ОСОБА_4 районної державної адміністрації (відповідач 1), Тульчинського МБТІ (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване рішення державного реєстратора КП Тульчинське МБТІ від 20.07.2011 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 сільським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області(а.с. 112-117 т.1).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №802/1107/16-а за позовом Крижопільського районного споживчого товариства до сектору державної реєстрації ОСОБА_4 районної державної адміністрації, Тульчинського МБТІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації, апеляційну скаргу ОСОБА_5 сільського споживчого товариства залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року - без змін(а.с.109-111 т.1).

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_5 сільської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №216637 від 15.07.2011.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 911/3396/14.

Водночас за змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац третій частини другої статті 331 Цивільного кодексу України).

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна (преамбула цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі за текстом - Закон № 1952-IV).

Згідно з абзацами другим і третім частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; а Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульований частиною першою статті 15 Закону № 1952-IV, передбачав, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав, а також видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

У відповідності до статті 18 Закону № 1952-IV свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 9) в інших випадках, встановлених законом. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.

Водночас пунктами 1, 2 наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), (далі за текстом - Тимчасове положення) установлено, що до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а також затверджено відповідне Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації (за змістом пунктів 6.1, 6.2 Тимчасового положення).

Згідно з п.п. а) п. 8.1 Тимчасового положення, оформлення права власності на нерухоме майно провадиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення.

У відповідності до п.2.2 Тимчасового положення, до заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Згідно з п.8.2 Тимчасового положення, до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням.

Із наведеного вбачається, що спір у цій справі не стосується оскарження рішень, дій чи бездіяльності ОСОБА_5 сільської ради як суб'єкта владних повноважень при здійсненні нею владних управлінських функцій щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а є спором про визнання недійсними та скасування результатів їх дій - відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Крижопільського районного споживчого товариства, яке вважає себе власником спірного нерухомого майна, до органу місцевого самоврядування про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі у зв'язку з скасуванням судовим рішенням рішення органу місцевого самоврядування, яке було підставою для видачі свідоцтва і внесення реєстраційного запису, відтак незаконністю набуття права власності на спірне майно третьою особою у справі.

Колегія суддів відзначає, що суд при застосуванні норми ст. 328 ЦК України повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у якій передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт чи підлягає це право захисту.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997р. №280/97-ВР (зі змінами) в редакції на дату видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (далі за текстом - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону №280/97-ВР).

Частиною 3 ст. 24 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У відповідності до п.п.10 п. б ст.30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (ч.1 ст. 51 Закону №280/97-ВР).

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб (ч.3 ст. 51 Закону №280/97-ВР).

Згідно частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст. 73 Закону №280/97-ВР).

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради ( ч.6 ст.59 Закону № 280/97-ВР).

Частиною першою ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 3-669гс15 та від 25.05.2016 у справі № 3-254гс16.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ця норма процесуального закону окреслює предмет доказування в господарському процесі. При цьому обсяг доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, але й іншими обставинами, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Матеріалами справи встановлено, що під час розгляду справи №902/780/16 судом першої інстанції, позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу наявності у нього порушеного права, того, яке саме його право порушено оспорюваним свідоцтвом, належності такого права йому та необхідності його захисту тощо.

Колегією суддів встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а позов Крижопільського районного споживчого товариства до сектору державної реєстрації ОСОБА_4 районної державної адміністрації (відповідач 1), Тульчинського МБТІ (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване рішення державного реєстратора КП Тульчинське МБТІ від 20.07.2011 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 сільським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області(а.с. 112-117 т.1).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №802/1107/16-а за позовом Крижопільського районного споживчого товариства до сектору державної реєстрації ОСОБА_4 районної державної адміністрації, Тульчинського МБТІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації, апеляційну скаргу ОСОБА_5 сільського споживчого товариства залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року - без змін(а.с.109-111 т.1).

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Отже відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності.

Відтак, відсутність реєстрації будь-якого рішення як правовстановлюючого документа у відповідному державному реєстрі, як і скасування такої реєстрації, що була здійснена, за умов чинності рішення державного реєстратора КП Тульчинське МБТІ від 20.07.2011 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 сільським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області, не впливає на правовий статус відповідного майна - на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області, не надає прав позивачу щодо володіння, користування чи розпорядження ним та не наділяє його правами стосовно такого майна.

При цьому, судом першої інстанції неодноразово ухвалами від 16.02.2017 (а.с.90-91 т.1) та від 23.03.2017 (а.с.121-122 т.1) вимагалось від позивача надати суду письмове пояснення, в якому конкретизувати нормативно-правове обґрунтування позовних вимог, обґрунтувати відповідність заявленого предмету позову встановленим законодавством способам захисту.

Однак, під час першого розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем 17.07.2017 на підтвердження порушення його прав оспорюваним свідоцтвом про право власності було надано заяву про долучення до матеріалів справи (а.с. 207 т.1) постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а за позовом Крижопільського районного споживчого товариства до сектора державної реєстрації Крижопілської районної державної адміністрації, Тульчинського МБТІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації, якою визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП Тульчинське МБТІ від 20.07.2011 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 сільським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська), 2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області (а.с. 209-211 т.1), ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №802/1107/16-а, якою постанову Вінницької окружного адміністративного суду від 01.12.2016 залишено без змін(а.с.212-213 т.1), а також додано витяг станом на 27.03.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на комплекс будівель та споруд за адресою Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, вул. Благовіщенська (вул. Леніна), 2(а.с. 208 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2017 ОСОБА_4 районним споживчим товариством до господарського суду Вінницької області подані копії ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №802/1107/16-а за позовом Крижопільського районного споживчого товариства до сектору державної реєстрації ОСОБА_4 районної державної адміністрації (відповідач 1), Тульчинського МБТІ (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації та постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а(а.с. 108-117 т.1), тобто вказані письмові докази до суду апеляційної інстанції 17.07.2017 подано повторно.

Щодо поданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83531143 від 27.03.2017 про реєстрацію права власності на комплекс будівель і споруд, за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, с.Городківка, вулиця Благовіщенська, будинок 2(а.с. 208 т.1), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, як попередня редакція ГПК України (до 15.12.2017), так і чинна - передбачає обов'язковість обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Оглянувши вищевказані документи, колегія суддів встановила, що реєстрація права власності на комплекс будівель та споруд за адресою Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, вул. Благовіщенська (вул. Леніна), 2 на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а за позовом Крижопільського районного споживчого товариства до сектора державної реєстрації Крижопілської районної державної адміністрації, Тульчинського МБТІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації, якою визнано протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Тульчинське МБТІ від 20.07.2011 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 сільським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська),2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області набрала законної сили 07.03.2017 (згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень - http://reyestr.court.gov.ua/Review/63254593), проведена 27.03.2017 (а.с. 208 т.1).

Водночас, оскаржуване рішення у даній справі прийнято 26.04.2017, що підтверджує майже місячний термін для можливості позивачу подати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83531143 від 27.03.2017 про реєстрацію права власності на комплекс будівель і споруд, за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, с.Городківка, вулиця Благовіщенська, будинок 2 в якості доказів використовуючи право сторони згідно приписів ст. 22 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, як підстава заявленого ним позову можуть бути змінені відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_4 РСТ в апеляційній скарзі обґрунтувало неможливість подання до суду першої інстанції доказів, оскільки 26.04.2017 в судовому засіданні не був присутній з об`єктивних причин, а саме: 20.04.2017 до господарського суду Вінницької області надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із розглядом 24.04.2017 Вищим господарським судом України справи № 902/334/16(а.с. 124 т.1), колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що в даній заяві відсутні посилання на наявність у позивача доказів порушеного суб`єктивного права, яке підлягає захисту судом та обґрунтування позову, які могли вплинуть на розгляд даної справи, зокрема витягу станом на 27.03.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на комплекс будівель та споруд за адресою Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, вул. Благовіщенська (вул. Леніна), 2.

При цьому, колегія суддів відзначає, що жодних допустимих обґрунтувань неможливості подання (долучених до заяви від 17.07.2017) витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83531143 від 27.03.2017 позивач не надав, а суд апеляційної інстанції в свою чергу - не встановив. Отже суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 101 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 та ч. 3 ст. 269 ГПК України не приймає такий доказ.

Матеріалами справи встановлено, що 25.04.2017 виконкомом ОСОБА_3 сільської ради Крижопільського району Вінницької області видана довідка за №02-19/238(а.с. 160 т.1) про те, що на земельну ділянку площею 0,6308 га, по вул.Благовіщенська, 2, бувша (Леніна), виданий державний акт на право постійного користування землею №000456 від 28.12.2001 та зареєстрований в Книзі записів державних актів за №78(а.с. 153-155 т.1). Дану земельну ділянку використовує ОСОБА_3 ССТ та сплачує земельний податок.

Також, позивачем було заявлено позов до ОСОБА_5 сільського споживчого товариства з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - торговий комплекс по вул.Леніна, 2 в с.Городківка Крижопільського району вартістю 73 506,00 грн. та про скасування реєстрації - свідоцтва про право власності СА № 216637 від 15.07.2011 р. виданого виконавчим комітетом ОСОБА_5 сільської Ради за ОСОБА_5 ССТ і зареєстроване в КП "Тульчинське БТІ" № 34147645 від 20.07.2011 за ОСОБА_5 ССТ за яким було порушено провадження у справі №902/63/15 та в подальшому ухвалою господарського суду Вінницької області 22.09.2016 вищевказаний позов було залишено без розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо ненадання правової оцінки, тому факту, що дії державного реєстратора щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про реєстрацію права власності Крижопільського районного споживчого товариства на комплекс будівель та споруд за адресою Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, вул. Благовіщенська (вул. Леніна), 2, оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду та Міністерства юстиції України та не надано оцінки тому, що на момент реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_4 районним споживчим товариством оспорюване свідоцтво про право власності на це майно (САЕ №216637 від 15.07.2011) не було скасовано про що зазначено в постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2018 у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що заяву ОСОБА_5 сільським споживчим товариством до якої додано копію постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі №802/1094/17-а про задоволення позову Споживчого товариства "ОСОБА_3 сільське споживче товариство" до ОСОБА_4 районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 районне споживче товариство про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 27.03.2017 за №34474740 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 районним споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Благовіщенська, 2, с. Городківка, Крижопільського району, Вінницької області не було подано до суду апеляційної інстанції під час перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.17р. у справі № 902/780/16, а подано 07.11.2017 до Вищого господарського суду України про що свідчить відтиск реєстраційного штампу(а.с.26 т.2).

В подальшому 13.03.2018 ОСОБА_3 сільським споживчим товариством також подано до Верховного суду Касаційного господарського суду клопотання до якого долучено копію постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі 802/1094/17-а та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №802/1094/17-а, якою апеляційну скаргу Крижопільського районного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року - без змін(а.с. 50-59 т.2).

Отже дані обставини спростовують наявність можливості у апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги Крижопільського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.17 у справі № 902/780/16 надати правову оцінку тому факту, що дії державного реєстратора щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про реєстрацію права власності Крижопільського районного споживчого товариства на комплекс будівель та споруд за адресою Вінницька обл., Крижопільський район, с. Городківка, вул. Благовіщенська (вул. Леніна), 2, оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду, та тому факту , що на момент реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_4 районним споживчим товариством оспорюване свідоцтво про право власності на це майно (САЕ №216637 від 15.07.2011) не було скасовано, а було скасовано лише його державну реєстрацію, оскільки вищевказані судові рішення у справі №802/1094/17-а прийняті після прийняття рішення суду першої інстанції, що є предметом оскарження.

Щодо оскарження ОСОБА_3 сільським споживчим товариством дій державного реєстратора до Міністерства юстиції України, колегія суддів відзначає, що належні та допустимі докази на підтвердження таких фактів в матеріалах справи взагалі відсутні. Представник третьої особи ОСОБА_5 сільського споживчого товариства відзначив в судовому засіданні 21.06.2018, що такі докази не подавались.

Надаючи оцінку даним обставинам при новому розгляді, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність судових рішень у справі №802/1094/17-а підтверджує відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували факт виникнення у Крижопільського РСТ або перехід до нього права власності на комплекс будівель та споруд по вул. Благовіщенська, 2, с. Городківка, Крижопільського району, Вінницької області.

Щодо наявності в матеріалах справи постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а позов Крижопільського районного споживчого товариства до сектору державної реєстрації ОСОБА_4 районної державної адміністрації, Тульчинського МБТІ (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 сільське споживче товариство про скасування державної реєстрації, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №802/1107/16-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, скасовано рішення державного реєстратора КП Тульчинське МБТІ від 20.07.2011 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 сільським споживчим товариством на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна (Благовіщенська),2, с. Городківка Крижопільського району Вінницької області.

Тобто, вказаними судовими рішеннями скасовано лише державну реєстрацію за ОСОБА_3 сільським споживчим товариством, а не установлено право власності за ОСОБА_4 РСТ на вказане нерухоме майно.

Беручи до уваги вищенаведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 902/780/16, суд дійшов висновку, що підстави заявлених позовних вимог є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач згідно ст.33 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 не довів належним чином належності йому відповідного суб'єктивного права власності на будівлю торгового комплексу, що розташований по вул.Благовіщенська, 2, с.Городківка та наявності у нього доказів порушення такого права і необхідності його захисту, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення відповідного позову, що не позбавляє права позивача заявити таку позовну вимогу після або під час вирішення спору щодо власника вказаного майна.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.17р. у справі № 902/780/16, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача та третьої особи про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки в даному спорі суд встановив відсутність порушеного права позивача, тому позовна давність застосуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, рішення Вінницької області від 26.04.17р. у справі № 902/780/16 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Згідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Крижопільського районного споживчого товариства залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у справі № 902/780/16 без змін.

2. Справу №902/780/16 повернути господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 26 червня 2018 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.