Рішення

від 20.12.2010 по справі 2-2825/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 при секретарі Рубцовій О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк» про визнання несправедливою умови кредитного договору та визнання недійсним пункті кредитного договору, суд

Встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулась через суд з даним позовом, в якому вказує, що 27.09.2008 року між нею т (а відповідачем було укладено кредитно - заставний договір № DNQ1RU 13240063, згідно якого ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк зобов'язувався надати її строковий кредит в розмірі 9095,63 грн. на строк 12 місяців до 27.09.2009 року. У листопаді 2009 року вона отримала повідомлення від 18.11.2009 року підписане директором філіалу ОСОБА_3П, де повідомлялось, що сума заборгованості станом на 18.11.2009 "року становить 16 774, 39 грн, і як ії відомо на теперішній час ця сума заборгованості знову збільшилась. Робітники банка повідомили, що заборгованість збільшується з Приводу порушень графіку погашень платежів та нарахуванню штрафних санкцій по договору. Дійсно позивачкою були порушені терміни сплати щомісячних платежів за укладеним кредитно- заставним договором № DNQ1RU 13240063, однак нарахування по ньому штрафів та пені в теперішній час у обсязі майже 25 000 гривень суперечить засадам діючого законодавства України.

Пунктом Договору передбачено, що у разі порушення позичальником зобов'язань кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений у п. 5.1 Умов за кожний день прос рочки. Це створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, а сама послуга за кредитним договором надається з недоліком (невідповідністю послуги вимогам нормативно-правового акту), а тому просить визнати даний пункт кредитно- заставного договору недійсним.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги та просилі суд визнати недійсним пункт кредитно- заставного договору з моменту його укладення з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що кредитний договір № DNQ1R.II 13240063, від 27.09.2008 року укладений сторонами за їх згодою, на'підставі їх вільного волевиявлення, відповідає всім умовам правочину, встановленим законодавством України.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.09^2008 року між сторонами укладено кредитний договір № DNQ1RU 13240063, відповідно до умов якого відповідач надав позивачці кредит на строк 12 місяців з виплатою процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.І ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом Договору передбачено, що у разі порушення позичальником зобов'язань кредиту, позичальник сплачує кожний день прос рочки.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» розмір пені за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін.

Однак ст.З Закону встановлює граничні межі розміру пені, що не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, при укладенні Договору відповідачем не враховані вимоги ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів» , відповідно до яких (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав тд обов»язків на шкоду позивача.

Згідно п.5 ч.3 ст.18 даного Закону несправедливими є умови договорів про встановлення вимоги щодр сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

З урахування викладеного, суд вважає, що встановлений п. 2.6 Договору розмір пені, якої є понад п'ятдесят відсотків більшим, є несправедливою умовою кредитного договору, який створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та суперечить ст.3 Закоцу України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» .

Відповідно до ч.І ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.І ст.203 ЦК України.

Таким чином, пункт кредитно-заставного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати Банку пеню розмір якої зазначений у п. 5.1 Умов за кожний день прос рочки - підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч.7 ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів» положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Керуючись ст.ст. З, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 4, 203, 217, 551 ЦК України, ст.ст. 1, 11, 18 Закону України „Про захист прав споживачів» , ст. ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним укладений 27.09.2008 року кредитно - заставний договір № DNQ1RU 13240063, у частині якою зазначено, що при порушенні позичальником зобов'язань кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений у п. 5.1 умов за кожний день прос рочки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л.В. Боженко