Рішення

від 26.06.2018 по справі 825/1994/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року Чернігів Справа № 825/1994/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Приватного підприємства Інтерпродторг про накладення арешту на кошти та інші цінності та стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Чернігівській області звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства Інтерпродторг , в якому просить: накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача на суму 379090,08 грн., що знаходяться на відкритих рахунках у банках; стягнути з рахунків в установах банку відповідача податковий борг по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в розмірі 379090,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни, однак всупереч вимогам статті 16 Податкового кодексу України, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносить податки до бюджету, внаслідок чого має податковий борг в загальному розмірі 379090,08 грн. Стверджує, що у зв'язку з наявністю заборгованості є підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача з метою погашення податкового боргу.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 21.05.2018 надсилалася відповідачу за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштовий конверт повернувся на адресу суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Інтерпродторг (код ЄДРПОУ 39354457) 18.08.2014 зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 11-12).

Відповідач у відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України є платником податку та згідно підпунктів 16.1.3, 16.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з копії податкового повідомлення-рішення від 18.05.2017 № НОМЕР_1 (а.с. 16), відповідач має податковий борг по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в розмірі 379090,08 грн.

У відповідності до підпункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 № НОМЕР_1 було надіслано відповідачу за податковою адресою останнього та вручено 19.06.2015, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16).

Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вказаних норм позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 12.12.2017 № 4483-17, яка була вручена 20.12.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац перший пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Таким чином, з урахуванням того, що податкова заборгованість відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з рахунків в установах банку відповідача податкового боргу по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в розмірі 379090,08 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача на суму 379090,08 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банках, то вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що вона підлягає застосуванню лише в тому разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, недостатньо майна для погашення такого боргу.

На підтвердження відсутності майна відповідача, позивачем надано: 1) інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2018, згідно якої відносно відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстру Іпотек відомості відсутні; 2) лист Територіального сервісного центру № 7441 згідно якого за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані; 3) лист Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області згідно якого за відповідачем техніка не зареєстрована (а.с. 21, 22, 24).

Відповідно до частин першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України). Речі у свою чергу поділяються на рухомі та нерухомі (стаття 181 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що позивачем не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), а тому наведені вище довідки не можуть слугувати безумовним підтвердженням відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Так, згідно пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 № 632 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищевказаних обставин.

Отже, адміністративний арешт застосовується лише за наявності однієї із наведених обставин.

Позивачем вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту не доведені. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними в пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що реалізація права контролюючого органу звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків, у разі відсутності майна, можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Даний правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постанові від 30.01.2018 у справі № 2а/0570/3824/11 (К/9901/465/18).

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Головного управління ДФС у Чернігівській області підлягає задоволенню частково.

Оскільки спір частково вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків в установах банку Приватного підприємства Інтерпродторг (АДРЕСА_1, 14005, код ЄДРПОУ 39354457) податковий борг по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в розмірі 379090,08 грн. на р/р 31119105700002 код платежу 21081000; одержувач: УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 38054398, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592 з наступних рахунків: 26007620989522 ПАТ Промінвестбанк , МФО 300012.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Суддя В.О. Непочатих