Постанова

від 31.05.2018 по справі 821/1375/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1375/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Садар-М" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0043271404 від 22.08.2017 року форма "В3", в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 18 230 214 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок податкового органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування суперечить фактичним обставинам справи та не ґрунтується на законі, а відтак, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі надав невірну правову оцінку встановленим обставинам справи, не звернув уваги на доводи Товариства щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б беззаперечно доводили факт відсутності на складі контрагента позивача - ТОВ "Азимут-Д" переданих йому на зберігання тютюнових виробів, недоліки товарно-транспортних накладних не обговорювались під час розгляду справи. До того ж апелянт зазначив, що в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства суд досліджував питання щодо реальності господарської операції Товариства з зазначеним контрагентом, хоча податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів реальність цієї господарської операції та право Товариства на податковий кредит.

В свою чергу, Товариством надано всі необхідні документи, які підтверджують факт оплати товару та оплати послуг ТОВ "Азимут-Д" за зберігання товару, а також факт його вивезення зі складів зазначеного контрагента вже після проведення інвентаризації.

Зазначені обставини, на думку апелянта, свідчать про незаконність судового рішення та є підставою для його скасування.

Головне управління ДФС у м. Києві подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що матеріали справи не містять належних доказів, які б беззаперечно доводили факт наявності у позивача придбаного товару, ПДВ з придбання якого Товариство задекларувало у сумі бюджетного відшкодування, а відтак, постанова суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, з повним дослідженням всіх обставин у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Головного управління ДФС у м. Києві від 11.08.2017 року № 565/26-15-14-04-01/40883621 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Садар-М" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року (а.с. 9-24 т.1).

Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого Товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 18 230 214 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що за наслідками проведеної інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Азимут-Д", не вдалося встановити фактичного власника тютюнових виробів, адже залишки ТМЦ станом на 02.08.2017 року, які б належали ТОВ "Садар-М", на момент перевірки відсутні. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є придбання ТМЦ (тютюнових виробів) в обсягах, що значно перевищують обсяги поставки. Частка податкового кредиту у від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2017 року склала 100%.

Такого висновку податковий орган дійшов на підставі листа ТОВ "Азимут-Д" від 02.08.2017 року про те, що 19.07.2017 року розірвано договір відповідального зберігання від 11.05.2017 року, укладений з ТОВ "Садар-М" і станом на 02.08.2017 року залишки ТМЦ, які б належали ТОВ "Садар-М", на момент перевірки відсутні.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В3" від 22.08.2017 року № 0043271404, яким ТОВ "Садар-М" відмовлено в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість та у врахуванні від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 18 230 214 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність тютюнових виробів ТОВ "Садар-М" в складських приміщеннях ТОВ "Азимут-Д", переконливих доказів розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської операції. Враховуючи вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (понад 100 мільйонів гривень) та відсутність жодного факту реалізації позивачем жодної з партій придбаних у ТОВ Азимут-Д товарів станом на день розгляду справи (понад сім місяців), суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач не довів податкової вигоди в досліджених операціях. Також суд зазначив, що первинні фінансові та бухгалтерські документи, надані позивачем, є недостатніми для висновку про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом в повному обсязі, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Однак колегія суддів не може визнати такі висновки суду першої інстанції правильними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

В свою чергу, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки та зберігання товару, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2017 року між ТОВ Азимут-Д (постачальник) та ТОВ Садар-М (покупець) укладено договір поставки товару №АД17\АЗ-00024, предметом якого є постачання товару покупцю в кількості та асортименті, визначеним у Видаткових накладних (а.с.118 -119 т.1).

На виконання умов даного договору постачальник, відповідно до податкових та видаткових накладних, поставив, а покупець оплатив товар - тютюнові вироби на загальну суму 109 378 841,20 грн., з яких 18 229 806,88 грн. ПДВ.

Факт виконання вказаної господарської операції підтверджено наданими позивачем доказами: виписаними ТОВ Азимут-Д на адресу Товариства видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних; документами щодо оплати придбаного товару, а саме, платіжними дорученнями та випискою банку (а.с.120 -211 т.1, а.с.224-244 т.3, а.с.1-205 т.5).

Судом також встановлено, що 11 травня 2017 року між ТОВ "Садар-М" (замовник) та ТОВ "Азимут-Д" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №01-ВЗ, за умовами якого замовник зобов'язується передати, а зберігач - прийняти тютюнові вироби на відповідальне зберігання без права використання у господарській діяльності. Приймання на зберігання продукції відбувається за актами приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками після фактичного прийняття (п.1.1.договору). Зберігання відбувається виключно у складському приміщенні, яке зареєстроване в Єдиному Державному реєстрі місць зберігання тютюнових виробів та відповідає всім нормам та вимогам чинного законодавства щодо умов зберігання тютюнових виробів (п.1.3. договору). Адреса місця зберігання - м. Київ, вул. Бориспільська,7 (п.1.4). Згідно п.6.1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє безстроково до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Розірвання цього договору до закінчення строку його дії можливе у наступних випадках: за взаємною згодою сторін; за рішенням господарського суду; на вимогу однієї із сторін без зазначення причини розірвання за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору (п.8.3 договору) (а.с.212-214 т.1).

Як свідчать матеріали справи, факт проведення позивачем оплати за вказаним договором зберігання підтверджується наданими позивачем рахунками-фактурами та платіжними дорученнями, а факт передачі товару на відповідальне зберігання - відповідними актами прийому-передачі товару, які були надані Товариством під час перевірки, про що зазначено в акті. (а.с.95-100 т.3, а.с.10-258 т.4).

Відповідачем при цьому не заперечується ані фактичне виконання умов договору від 08.05.2017 щодо поставки у травні 2017 року товару та договору відповідального зберігання від 11.05.17 року, ані реальність цих господарських угод, ані використання придбаного товару позивачем у своїй господарській діяльності та того, що виконання господарських угод призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

Надаючи правову оцінку реальності зазначеної господарської операції, суд першої інстанції послався на акти приймання-передачі від 02.08.2017 року, складені начебто на виконання умов договору відповідального зберігання від 11.05.2017 року та за якими ТОВ Азимут-Д передало ТОВ Садар-М тютюнові вироби, які останній передав на відповідальне зберігання. При цьому суд зазначив, що ці акти не містять дати їх складання та підписання, натомість в кінці кожного з цих документів від руки дописано дату - 02.08.2017 року з зазначенням години та хвилин, але цей напис не скріплений підписами повноважних представників.

Проте колегія суддів не може визнати правильним такий висновок та звертає увагу на ту обставину, що, як вже зазначалося вище, факт передачі позивачем товару на відповідальне зберігання ТОВ Азимут-Д у травні 2017 року на виконання договору від 11.05.2017 року підтверджується актами прийому-передачі товару, датованими періодом з 11.05.17 року по 31.05.17 року. Ці документи підписані уповноваженими особами та скріплені печатками і у податкового органу під час перевірки не виникло жодного зауваження щодо правильності складання цих документів.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення Товариством суми бюджетного відшкодування стала та обставина, що 04 серпня 2017 року на адресу податкового органу надійшов лист ТОВ Азимут-Д від 02.08.17 року віх.№32, в якому останнє повідомило про розірвання 19 липня 2017 року договору відповідального зберігання №01-ВЗ від 11 травня 2017 року, укладеного з ТОВ Садар-М . Також в листі зазначено, що 02 серпня 2017 року співробітниками ГУ ДФС України у м. Києві була проведена перевірка (інвентаризація) залишків товарно-матеріальних цінностей в складському приміщенні ТОВ Азимут-Д за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська,7, в ході якої залишки товарів, які б належали ТОВ Садар-М , станом на 02 серпня 2017 року відсутні (а.с.111т.1).

За висновком податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, саме повідомлена ТОВ Азимут-Д інформація про відсутність на складах цього суб'єкта господарювання залишків товарно-матеріальних цінностей, які б належали ТОВ Садар-М , є належним та беззаперечним доказом завищення суми бюджетного відшкодування.

Втім колегія суддів не може визнати цей висновок таким, що ґрунтується на законі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в ході проведення перевірки директору ТОВ Садар-М інспекторами, що здійснювали перевірку, був вручений лист від 26.07.17 року щодо призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку (а.с.36-37 т.1).

Листом від 31 липня 2017 року №25-2017 позивач повідомив ГУ ДФС у м. Києві, що відповідно до наказу ТОВ "Садар-М" від 31 липня 2017 року №7 інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства буде проведено 02 серпня 2017 року за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 7 (а.с.38-39 т.1).

З наявного в матеріалах справи Акту інвентаризації цінностей ТОВ Садар-М вбачається, що 02.08.17 року комісією у складі директора Товариства, бухгалтера та спеціаліста фінансового відділу за місцем зберігання товару (м. Київ, вул. Бориспільська, 7) проведено інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, в ході якої виявлено фактичну наявність товару, переданого на відповідальне зберігання ТОВ Азимут-Д (а.с.41-44 т.1).

При цьому в акті перевірки зазначено, що інвентаризація проводилась у присутності представника ГУ ДФС України у м. Києві (а.с.21 т.1).

Водночас, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що інвентаризація товарно-матеріальних цінностей була проведена без присутності представника податкового органу, або того, що представники ТОВ Азимут-Д заперечували факт належності наявного на складі товару ТОВ Садар-М .

В свою чергу, на переконання судової колегії, встановлені обставини свідчать про те, що на момент інвентаризації, яку було проведено у присутності представника податкового органу та з відома ТОВ Азимут-Д , весь задекларований позивачем товар був в наявності.

Надаючи правову оцінку листу ТОВ Азимут-Д від 02.08.17 року про відсутність на складі Товариства залишків товарно-матеріальних цінностей, що належать ТОВ Садар-М як доказу, на предмет його належності та допустимості, колегія суддів зазначає наступне.

Отримавши вказаного листа, ГУ ДФС України у м. Києві мало перевірити, чи дійсно був розірваний договір відповідального зберігання між ТОВ Азимут-Д та ТОВ Садар-М , чи с тієї дати, яка зазначена у листі, яким чином був повідомлений позивач про рішення його контрагента щодо розірвання договору в односторонньому порядку, яким чином, коли та ким саме був вивезений товар зі складу після розірвання договору, адже ТОВ Азимут-Д не заперечувало того факту, що як договір поставки, так і договір відповідального зберігання укладались з ТОВ Садар-М та товар перебував на складі Товариства, а також отримати інформацію про власників наявного на складі товару.

До того ж, як вбачається з акту перевірки, на момент проведення перевірки відсутні документи щодо розірвання договору відповідального зберігання та руху товару по складу 02.08.17 року.

Між тим, слід зауважити, що ТОВ Азимут-Д мав відобразити господарську операцію з відповідального зберігання товару в податковій декларації з ПДВ за травень 2017 року за нульовою ставкою та/або без ПДВ, а також в бухгалтерському обліку за дебетом позабалансового субрахунку Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні , однак податковий орган не провів перевірку діяльності ТОВ "Азимут-Д".

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 27.07.2017 року ГУ ДФС у м. Києві, з метою проведення зустрічної звірки з даними платника податків, витребувало у ТОВ Азимут-Д інформацію та її документальне підтвердження, що підтверджують господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися з ТОВ Садар-М за період з 01.05.17 року по 31.05.17 року, в тому числі на підтвердження факту повернення тютюнових виробів згідно договору відповідального зберігання, яка мала бути надана протягом 10 робочих днів. Однак, як пояснив суду апеляційної інстанції представник ДПІ, та вбачається з акту перевірки, ТОВ Азимут-Д не надало до податкового органу запитувану інформацію та підтверджуючі документи, отже, зустрічну звірку фактично проведено не було.

При вирішенні спору суд першої інстанції на зазначені обставини також уваги не звернув та не з'ясував, про яку перевірку, здійснену начебто співробітниками ДФС України у м. Києві 02.08.17 року, йдеться у листі ТОВ Азимут-Д . Чи дійсно проводилась вказана перевірка, у зв'язку з чим та на підставі чого вона проводилась, та чи було її проведено до проведення інвентаризації ТОВ Садар-М , чи вже після неї. Суд також не дав належної правової оцінки доводам позивача про те, що ним були оплачені послуги зі зберігання товару до 11.08.2017 року згідно рахунку-фактури від 11.07.17 року платіжним дорученням №51 від 11.06.17 року і сплачені кошти не були повернуті ТОВ Азимут-Д . (а.с.99-100 т.3).

Зазначені обставини, на думку судової колегії, ставлять під сумнів доводи податкового органу щодо доведеності факту розірвання договору відповідального зберігання з 19.07.17 року та відсутності задекларованого позивачем товару на складах контрагента, який забезпечував його відповідальне зберігання, на момент проведення інвентаризації.

Між тим, колегією суддів встановлено, що листом від 03.08.2017 року ТОВ Садар-М направило на адресу податкового органу акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, водночас повідомивши про те, що того ж дня, після проведення інвентаризації, відповідальні особи ТОВ Азимут-Д в односторонньому порядку розірвали договір відповідального зберігання та наполягали на негайному вивезенні товару зі складу ТОВ Азимут-Д . Товариство також повідомило, що за таких обставин воно вимушено було цього ж дня в терміновому порядку вивезти весь товар зі складу ТОВ Азимут-Д і після укладення нових договорів відповідального зберігання буде проведено повторну інвентаризацію за новим місцем зберігання (а.с.40 т.1).

Листом №28-2017 від 04.08.17 року позивач додатково надіслав на адресу ДФС копії актів прийому-передачі від 02.08.17 року, відповідно до яких здійснено повернення товару зберігачем ТОВ Азимут-Д його власнику - ТОВ Садар-М (а.с 45 т.1).

Той факт, що належний позивачеві товар вивозився зі складу ТОВ Азимут-Д 02.08.17 року вже після проведення у присутності посадової особи ДФС інвентаризації залишків матеріальних цінностей, підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі від 02.08.17 року, відповідно до яких виконавець - ТОВ Азимут-Д передав, а депонент - ТОВ Садар-М , прийняв товар - тютюнові вироби за переліком та в сумі, обумовленій в цих актах, договором оренди складського приміщення від 02.08.17 року, укладеним з Чистиковим С.Л., актом прийому передачі до договору оренди від 03.08.17 року з додатком, договором на вантажні перевезення №2408 ВП від 02.08.17 року, укладеним з ПП Лекс-Торг , товарно-транспортними накладними, договором добровільного страхування майна №МН-01/06-7 від 01.06.17 року, укладеним з ТДВ Страхова компанія Пріоритет , з додатком, листом-повідомленням про зміну адреси зберігання №4 від 03.08.17 року, додатковою угодою №2 від 03.08.17 року, актом про проведення фізичного огляду товарів до договору добровільного страхування від 01.06.17 року та додатком до нього (а.с. 215-250 т.1, 1-220 т.2, 2-29, 104-126 т.3).

При цьому судова колегія не може визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неналежного складення актів прийому-передачі товарів від 02.08.17 року та товарно-транспортних накладних, адже ці документи містять підписи керівників та відбитки печаток, а в ТТН відображено повну інформацію щодо найменування вантажу, одиниці виміру, кількості, суми та інших показників.

Колегія суддів також не може визнати обґрунтованими доводи ДПІ, з якими погодився суд першої інстанції, щодо наявності постанов Печерського районного суду м. Києва від 19.10.17 року по справам про адміністративні правопорушення, якими посадових осіб ТОВ Садар-М визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки зазначені постанови були винесені саме на підставі акту перевірки від 11.08.17 року, а самі справи розглядались за відсутності винних осіб.

Також колегія суддів не приймає доводи податкового органу, викладені у додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу, про проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, перевірку слідчими органами також було розпочато на підставі висновків акту перевірки від 11.08.2017 року, тобто, вже після проведення перевірки. До того ж, як встановлено колегією суддів, на час розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, не має жодного вироку суду відносно посадових осіб ТОВ Садар-М чи ТОВ Азимут-Д .

Таким чином, матеріали справи не містять жодного доказу встановлення податковим органом факту, що при укладанні договорів поставки та відповідального зберігання, учасники договірних відносин діяли з метою, яка завідомо є суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладанні угод позивачем з ТОВ "Азимут-Д" .

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість позивача та його постачальника та зберігача для одержання незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь або бездіяльності інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що операції ТОВ "Садар-М" по придбанню товарів та передачі їх на відповідальне зберігання здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають господарській меті та підтверджуються необхідними первинними та іншими документами і доказами, наявними в матеріалах справи, а відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит за рахунок сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентом - ТОВ Азимут-Д та заявило суму ПДВ в розмірі 18 230 214 грн. до бюджетного відшкодування.

Оскільки при вирішенні даного спору суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи, ухвалене у справ рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ТОВ "Садар-М" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0043271404 від 22.08.2017 року форма "ВЗ".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 407 536,82 (чотириста сім тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 82 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області/Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" (код ЄДРПОУ 39439980) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на загальну суму 683 633, 03(шістсот вісімдесят три тисячі шістсот тридцять три) грн. 03 коп.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Турецька І.О. Стас Л.В.