Постанова

від 20.06.2018 по справі 820/5848/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шляхова О.М.

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

20 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5848/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представника позивача - Шишлова О.М.

представника відповідача - Косовської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Шляхова О.М.) від 10.01.2018 р. (повний тест рішення складений 19.01.2018 р.) по справі № 820/5848/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЗЕНІТ

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ Автозеніт , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2017 р. № 0003741403, від 17.11.2017 р. № 0003731403, від 17.11.2017 р. № 0003721403 та від 17.11.2017 р. № 0003711403.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 р. по справі № 820/5848/17 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Автозеніт , пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 39524321. Підприємство позивача здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області від 02.12.2014 р. № запису 14711020000027239. На обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) взято до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області з 03.12.2014 р.

Також судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2017 р. № 4592 та направлень від 22.09.2017 р. за № 7291, № 7292, № 7293, № 7294, № 7295, № 7296, № 7297, від 06.10.2017 р. № 7864, згідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АВТОЗЕНІТ (податковий номер 39524321) податкового законодавства за період з 03.12.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного законодавства за період з 03.12.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 03.12.2014 р. по 31.12.2016 р.

За результатами проведеної перевірки складений Акт № 16261/20-40-14-03-07/39524321 від 23.10.2017 р. (т. 1, а.с. 14-72), висновками якого встановлено наступні порушення: 1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1081850,00 грн., у тому числі 2015 рік в сумі 345332,00 грн., за 2016 рік в сумі 736518,00 грн.; 2) п. 187.1, ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 174141,00 грн., в т.ч. за лютий 2015 р. у сумі 58381,00 грн., березень 2015 р. у сумі 20064,00 грн., квітень 2015 р. у сумі 14037,00 грн., травень 2015 р. у сумі 12011,00 грн., червень 2015 р. у сумі 10457,00 грн., серпень 2015 р. у сумі 15195,00 грн.,. вересень 2015 р. у сумі 16860,00 грн., жовтень 2015 р. у сумі 15397,00 грн., грудень 2015 р. у сумі 5446,00 грн., січень 2016 р. у сумі 6293,00 грн.; 3) п. 187.1, ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення на загальну суму 580620,00 грн., в тому числі за грудень 2016 р. у сумі 580620,00 грн.; 4) п.п. 120-1.2 ст. 120 ПК України, в результаті чого до ТОВ Автозеніт буде застосована штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість не зареєстрованої накладної за жовтень 2015 р. сума ПДВ 2300,00 грн., листопад 2015 р. - сума ПДВ 1838,00 грн., грудень 2015 сума ПДВ 231,00 грн., липень 2016 р. сума ПДВ 92,00 грн., серпень 2016 р. сума ПДВ 18,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ Автозеніт 07.11.2017 р. до Головного управління ДФС у Харківській області були подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДФС у Харківській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2017 р. № 0003741403, яким було застосовано штрафну санкцію в розмірі 2240,00 грн., від 17.11.2017 р. № 0003731403, яким було зменшено суму від'ємного значення з ПДВ в розмірі 580620,00 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 58062,00 грн., від 17.11.2017 р. № 0003721403, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 217676,25 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 43535,25 грн. та від 17.11.2017 р. № 0003711403, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1265979,50 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 184129,50 грн. (т.1 а.с. 73-78).

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом розглядом встановлено, що між ТОВ Автозеніт (Покупець) та ТОВ Торговий дім Оптіма (Постачальник) укладений договір поставки № 140916/3 від 14.09.2016 р. (т.1, а.с. 81-83), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти в терміни, передбачені цим Договором, а Покупець зобов'язується прийняти товарно-матеріальні цінності (Товар) і сплатити за них. Предметом договору була поставка світильників.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору, позивачем надані копії наступних первинних документів: видаткові накладні № 1965 від 16.09.2016 р., № 1968 від 16.09.2016 р., № 2059 від 22.09.2016 р., № 2968 від 25.11.2016 р.; податкова накладна № 179 від 15.09.2016 р.; платіжне доручення № 636 від 15.09.2016 р.; товарно-транспортні накладні № 1965 від 16.09.2016 р., № 1968 від 16.09.2016 р.; № 2059 від 22.09.2016 р.; № 2968 від 25.11.2016 р.; прибуткові ордери № 1609/2 від 16.09.2016 р., № 1609/1 від 16.09.2017 р., № 2209/1 від 22.09.2016 р., № 2511/1 від 25.11.2016 р.; видатковий ордер № 3110/1 від 31.10.2016 р.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ Автозеніт та ПрАТ Автомотозапчастина укладений договір відповідального зберігання № ВЗ-1 від 20.01.2015 р. (т. 1, а.с. 104-105), за умовами якого ПрАТ Автомотозапчастина (Замовник) зобов'язується передати, ТОВ Автозеніт (Виконавець) зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності (а.с. 106).

На підтвердження реальності вчинення вказаного правочину позивачем надані копії наступних первинних документів: видаткові накладні на внутрішнє переміщення № 33 від 28.01.2015 р., № 32 від 28.01.2015 р., № 41 від 31.08.2015 р., № 48 від 21.09.2015 р., № 50 від 25.09.2015 р., № 62 від 02.12.2015 р., № 20 від 29.03.2016 р.; товарно-транспортні накладні № 28/01/15-1 від 28.01.2015 р., № 28/01/15-2 від 28.01.2015 р., № 31/08/15-02 від 31.08.2015 р., № 21/09/15-2 від 21.09.2015 р., № 25/09/15-2 від 25.09.2015 р., № 02/12/15-1 від 02.12.2015 р., № 29/03/16-1 від 29.03.2016 р., акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до договору № ВЗ-1 від 20.01.2015 р. від 28.01.2015 р., від 28.01.2015 р., від 28.01.2015 р., від 11.02.2015 р., від 11.02.2015 р., від 16.02.2015 р., від 31.08.2015 р., від 16.09.2015 р., від 21.09.2015 р., від 25.09.2015 р., від 05.10.2015 р., від 08.10.2015 р., від 16.10.2015 р., від 02.12.2015 р., від 25.12.2015 р., від 29.03.2016 р., від 29.03.2016 р., від 29.03.2016 р., від 30.03.2016 р., від 30.03.2016 р., від 30.03.2016 р.; звіти про рух ТМЦ на зберіганні за січень 2015 року, за лютий 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за грудень 2015 року, за березень 2016 року (т. 1 а.с. 106-167).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ Автозеніт та ПрАТ Автомотозапчастина укладений договір поставки № 114 від 30.12.2014 р. (т. 1 а.с. 168 - 170), за умовами якого ПрАТ Автомотозапчастина (Постачальник) зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ Автозеніт ), а Покупець - прийняти та оплатити запасні частини до автомобілю (Товар) в кількості та у строки, передбачені цим Договором.

На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем надані наступні копії первинних документів: податкові накладні № 10 від 11.02.2015 р., № 2 від 25.12.2015 р., № 2 від 24.02.2016 р., № 3 від 26.02.2016 р., № 2 від 30.03.2016 р., № 3 від 30.03.2016 р., № 1 від 30.03.2016 р.; розрахунки про коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 5 від 29.02.2016 р., № 4 від 29.02.2016 р.; видаткові накладні № 10 від 11.02.2015 р., № 11 від 11.02.2015 р., № 51 від 28.12.2015 р., № 1 від 30.03.2016 р., № 2 від 30.03.2016 р., № 3 від 30.03.2016 р.; платіжні доручення № 130 від 28.07.2015 р., № 137 від 07.08.2015 р., № 168 від 17.10.2015 р., № 190 від 10.11.2015 р., № 240 від 02.02.2016 р., № 20 від 19.02.2015 р., № 27 від 26.02.2015 р., № 70 від 21.04.2015 р., № 76 від 28.04.2015 р., № 831 від 29.12.2016 р., № 294 від 04.04.2016 р., № 361 від 18.05.2016 р., № 392 від 07.06.2016 р., № 748 від 08.11.2016 р.; меморіальний ордер № 87 від 14.05.2015 р.; акти звірки взаємних розрахунків за 2015 рік, за 1 квартал 2016 рік, за квітень 2016 року - грудень 2016 року, за 01.01.2017 р. - 27.11.2017 р. (т.1 а.с. 171 - 234). Крім того, на підтвердження реальності операцій по взаємовідносинам з ПрАТ Автомотозапчастина надані матеріали інвентаризації необоротних активів ТОВ Автозеніт від 04.10.2017 р., яка проходила в присутності головного державного ревізора-інспектора відділу стягнень та роботи з безхазяйним майном Пляшечник Д.Ю. (т.1 а.с. 235-241).

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ Автозеніт (Покупець) та ПП Альватрейдінг (Постачальник) укладений договір поставки № 1.14-15-2 від 14.01.2015 р. (т. 1 а.с. 243-246), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та строки, і на умовах, передбачених цим Договором, передати у власність Покупця запчастини в асортименті (Товар), а Покупець зобов'язується в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, прийняти та оплатити вартість отриманого Товару.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину позивачем надані наступні копії первинних документів: податкові накладні № 38 від 23.02.2015 р., № 15 від 23.01.2015 р., № 6 від 08.10.2015 р., № 5 від 10.07.2015 р., № 4 від 16.01.2015 р.; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 37 від 23.02.2015 р.; видаткові накладні № 13 від 23.02.2015 р., № 337 від 08.10.2015 р., № 208 від 10.07.2015 р.; товарно-транспортні накладні № Р337 від 08.10.2015 р., № 208 від 10.07.2015 р., № 13 від 23.02.2015 р., № Р337 від 08.10.2015 р., № 12 від 16.01.2015 р.; прибуткові ордери № 0810/1 від 08.10.2015 р., № 1007/1 від 10.07.2015 р., № 2302/1 від 23.02.2015 р., № 2501/1 від 25.01.2015 р., платіжні доручення № 164 від 08.10.2015 р., № 1 від 19.01.2015 р., № 3 від 22.01.2015 р., № 62 від 03.04.2015 р., № 118 від 13.07.2015 р. (т. 1 а.с. 1-119). Крім того, на підтвердження реальності наявності товару на території України до матеріалів справи долучені надані ПП Альватрейдінг митні декларації № 102110000/2015/025568, № 102110000/2015/020620, № 102110002/2016/020021, № 102110000/2015/023599, які свідчать про ввезення даного товару на територію України та розмитнення його на території України (т. 2 а.с. 120-161).

На підтвердження використання в господарській діяльності ТОВ Автозеніт товару, що поставлявся контрагентами підприємства ТОВ Торговий дім Оптіма , ПрАТ Автомотозапчастина , ПП Альватрейдінг позивачем надані наступні докази: 1) фотознімки на 2 аркуша, які підтверджують використання товару ТОВ Торговий дім Оптіма по договору поставки № 140916/3 від 14.09.2016 р.; 2) видаткові накладні за період лютий - грудень 2015 року, які підтверджують реалізацію товару, який був поставлений ПрАТ Автомотозапчастина по договору поставки № 114 від 30.12.2014 р. та ПП Альватрейдінг по договору поставки № 1.14-15-2 від 14.01.2015 р.; 3) видаткові накладні за період січень - грудень 2016 року, які підтверджують реалізацію товару, який був поставлений ПрАТ Автомотозапчастина по договору поставки № 114 від 30.12.2014 р. та ПП Альватрейдінг по договору поставки №1.14-15-2 від 14.01.2015 р.; 4) видаткові накладні за період січень - березень 2017 року, які підтверджують реалізацію товару, який був поставлений ПрАТ Автомотозапчастина по договору поставки № 114 від 30.12.2014 р. та ПП Альватрейдінг по договору поставки № 1.14-15-2 від 14.01.2015 р.; 5) товарно-транспортні накладні за період 2015 - 2017 роки, які підтверджують реалізацію товару, який був поставлений ПрАТ Автомотозапчастина по договору поставки № 114 від 30.12.2014 р. та ПП Альватрейдінг по договору поставки № 1.14-15-2 від 14.01.2015 р.

За висновками акту перевірки вчинені позивачем правочини відповідач кваліфікує як такі, що не підтверджують реальність здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ПП Альватрейдінг , ПрАТ Автомотозапчастина та ТОВ ТД Оптима .

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що у ході перевірки ТОВ Автозеніт придбання ТМЦ від ПП Альватрейдінг (код 39334823) підтверджується видатковими накладними, які складені з порушенням норм діючого законодавства, податковими накладними (електронних реєстр), товарно транспортні накладні, які складені з порушення норм діючого законодавства та в не повному обсязі. До перевірки надані товарно-транспортні накладні не в повному обсязі та які не відповідають вимогам первинного документу: не заповнено розділ Вантажно- розвантажувальні операції в частині прибуття та вибуття автотранспортного засобу, навантаження та розвантаження вантажу, умови перевезення вантажу не відповідають умовам укладеного договору, що є порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV. В ході проведення перевірки згідно наявних документів не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару відповідно вищезазначених Інструкцій. Крім того, апелянт зазначив, що в ході перевірки не надавалися сертифікати якості, декларації про відповідність чи будь-які інші документи, які б підтверджували якість товару, а також журнал обліку видачі довіреностей на отримання ТМЦ та самі ТМЦ, через що неможливо було встановити особу, яка фактично отримала товар.

По взаємовідносинам підприємства позивача з ПрАТ Автомотозапчастина , в доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що у ході перевірки надані лише акти приймання ТМЦ на відповідальне зберігання, в яких не зазначена номенклатура та кількість ТМЦ, посади та прізвища відповідальних осіб. У ході перевірки не надано будь які первинні документи щодо транспортування товару, навантаження та розвантаження товару, приймання та розміщення на складських площах ТОВ Автозеніт ТМЦ, отримані від ПрАТ Автомотозанчастина (код 13385697), замовлень які містять інформацію щодо замовлення товарів, до перевірки не надано акти приймання-передачі у відповідального зберігання ТОВ Автозеніт до перевірки не надано будь-які первинні бухгалтерські документи щодо оприбуткування на склад, руху та відвантаження ТМЦ. До перевірки не надано акти виконаних послуг та розрахунки по Договору відповідального зберігання № ВЗ- від 20.01.2015 р. У ході перевірки не надано реєстри бухгалтерського обліку щодо відображення взаємовідносин ТОВ Автозеніт з ПрАТ Автомотозанчастина (код 13385697) по Договору відповідального зберігання № ВЗ-1 від 20.01.2015 р.

Також апелянт зазначив, що видаткові накладні по договору поставки № 114 від 30.12.2014 р. складені з порушення норм діючого законодавства та по цьому договору не виявлено транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, відсутня транспортна документація для перевезення вантажів.

По взаємовідносинах підприємства позивача з ТОВ ТД Оптима , апелянт зазначив, що фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області складена податкова інформація щодо ТОВ Торговий дім Оптима податковий номер 39020878 за звітний період декларування ПДВ серпень 2016 - вересень 2016 року з питань проведення фінансово - господарських операцій ТОВ Торговий дім Оптима податковий номер 39020878 по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Дарвін Ріалайз податковий номер 40493737 за серпень 2016 року та ТОВ Лаконія Інвест податковий номер 40468758 за вересень 2016 року, ТОВ Джуна Дістрібьюшн податковий номер 40488664 за вересень 2016 року, ТОВ Фінінсовий рубін податковий номер 40493962 за вересень 2016 року від 12.12.2016 р. № 3358/7/20-30-14-02/39020878.

Згідно з вищезазначеною інформацією встановлено оформлення ТОВ ТД Оптима податковий номер 39020878 за звітний період декларування ПДВ за серпень 2016 - вересень 2016 року неправомірно визначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З наведеного вбачається, що згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем з контрагентом, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючим органом, невірно застосовані норми чинного законодавства в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

При цьому, контрагенти позивача на час укладання договорів та проведенні господарських операцій були належним чином зареєстровані юридичними особами, платниками податків, в т.ч. ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до суду першої інстанції укладені договори є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень та у судовому порядку не визнані недійсними. Усі первинні документи, що складалися на їх виконання не містять жодного суттєвого недоліку форми та змісту, складені на підставі фактичного вчинення господарських відносин, а тому відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку мають статус первинних і підтверджують податковий облік позивача у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що незначні недоліки в деяких документах, визначених договорами, не є підставою для невизнання реальності вчинення правочину, оскільки в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності. Тобто, вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача та його контрагенти виконали умови укладених договорів, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт (послуг), товарів за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями. Результати отриманих робіт (послуг), товарів в подальшому використовувались підприємством позивача в своїй господарській діяльності.

Так, судовим розглядом встановлено, що в ході проведеної перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області досліджувалися первинні документи підприємства, однак не було зазначено жодних суттєвих недоліків таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період, що перевірявся.

Що стосується посилання апелянта на відсутність сертифікатів якості та неналежне оформлення ТТН, колегія суддів зазначає, що відповідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ТТН та сертифікати відповідності не є первинними документами в розумінні цього Закону, зберігання яких повинно забезпечуватись суб'єктами господарської діяльності. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань з приводу того, що придбані підприємством позивача ТМЦ у своїх контрагентів повинні в обов'язковому порядку мати відповідні сертифікати.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН чи неправильність її оформлення не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Що стосується посилання податкового органу на наявність податкової інформації по ТОВ ТД Оптима , згідно якої за звітний період декларування ПДВ за серпень 2016 - вересень 2016 року неправомірно визначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи те, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження реальності вчинення правочину з ТОВ ТД Оптима , посилання податкового органу на факт порушення контрагентом підприємство позивача вимог податкового законодавства зі своїми контрагентами є не обґрунтованими.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що станом на 31.12.2016 р. заборгованість ТОВ Автозеніт (ЄДРПОУ 39524321) перед ПрАТ Автомотозапчастина (код 13385697) складає 2367299,97 грн., у зв'язку з чим податковим органом зроблений висновок, що на підставі абз. ж пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України ця заборгованість є безнадійною.

Таким чином, апелянт зазначив, що в порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135 ПК України, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , Наказ про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 290 від 29.11.1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4, п. 7 та п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , Наказ про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 290 від 29.11.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153, перевіркою встановлено за доходу по рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємства за рахунок не включення до його складу наявної на звітну дату 31.12.2016 р. по взаємовідносинам з ПрАТ Автомотозапчастина , в результаті чого перевіркою встановлено заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку за 2016 рік в сумі 2367300,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. а п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України

безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності становить три роки.

Судовим розглядом встнаовлено, що взаємовідносини між ТОВ Автозеніт та ПрАТ Автомотозапчастина , мали місце протягом 2015-2016 років, що свідчить про те, що строк позовної давності ще не сплинув, а тому визнавати дану заборгованість безнадійною немає підстав.

В свою чергу, посилання податкового органу на приписи абз. ж пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, де вказано, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-.мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

З наведеного вбачається, що відповідно до приписів ст. 14 ПК України та ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України визнання заборгованості безнадійної можливо тільки за наявності підтвердженого факту форс-мажору, який підтверджується Торгово-промисловою платою України.

В той же час, відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували форс-мажорні обставини по взаємовідносинам між ТОВ Автозеніт та ПрАТ Автомотозапчастина , у зв'язку з чим, у підприємства позивача відсутні підстави для переведення заборгованості по взаємовідносинам з ПрАТ Автомотозапчастина , які були у 2015-2016 роках до безнадійною.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що ТОВ Автозеніт регулярно здійснює оплату товару поставленого ПрАТ Автомотозапчастина по договору поставки № 114 від 30.12.2014 р., а тому твердження контролюючого органу про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства в цій частині є помилковим.

Що стосується взаємовідносин ТОВ Автозеніт з ТОВ Техноторг-Дон , колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору поставки № ХАЗ-1 від 11.02.2015 р. між зазначеними вище суб'єктами господарювання відбулася лише одна поставка, що підтверджується копіями наступних документів: податковою накладною № 1 від 12.02.2015 р., видатковою накладною № 2 від 12.02.2015 р., актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ Автозеніт та ТОВ Техноторг-Дон за лютий 2015 року, податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року та платіжним дорученням № 251 від 12.02.2015 р., що свідчить про те, що податкові зобов'язання повинні були формуватися лише по одній податковій накладній.

Доказів несвоєчасної реєстрації зазначених накладних, з якими податковий орган пов'язував порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства: за жовтень 2015 р. (сума ПДВ 2300,0 грн.), листопад 2015 р. (сума ПДВ 1838,00 грн.), грудень 2015 (сума ПДВ 231,00 грн.), липень 2016 р. (сума ПДВ 92,00 грн.), серпень 2016 р. (сума ПДВ 18,00 грн.) відповідачем не надані ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано, а тому застосування штрафу у загальній сумі 2240,00 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних є безпідставним.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 р. по справі № 820/5848/17 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 р. по справі № 820/5848/17 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 р. по справі № 820/5848/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автозеніт до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.06.2018 року.