Постанова

від 14.06.2018 по справі 910/21400/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21400/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. (головуючий), Білоус В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол-Техно",

представник боржника - не з'явився,

кредитор - Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві,

представник кредитора - не з'явився,

ліквідатор банкрута (голова ліквідаційної комісії) Кожурін Віталій Леонідович - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу

ліквідатора (голова ліквідаційної комісії) Кожуріна Віталія Леонідовича ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018

у складі колегії суддів: Пантелієнко В.О. (головуючий), Доманська М.Л., Остапенко О.М.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Техно"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ :

29.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол-Техно" в особі голови ліквідаційної комісії Кожуріна Віталія Леонідовича (далі по тексту ТОВ "Ол-Техно", боржник), звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство) у зв'язку з виявленням в ході ліквідаційної процедури кредиторської заборгованості, активи для погашення якої відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2017, за результатами підготовчого засідання, порушено провадження у справі № 910/21400/17 про банкрутство ТОВ "Ол-Техно"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою господарського суду міста Києва від 20.12.2017 (суддя - Івченко А.М.) ТОВ "Ол-Техно" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі; ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Кожуріна Віталія Леонідовича; постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника ТОВ "Ол-Техно" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Постанова мотивована дотриманням боржником встановлених законом вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника, зокрема, положень ст.ст. 105, 110 та 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За висновком господарського суду першої інстанції, встановлені обставини справи та подані документи свідчать про неспроможність ТОВ "Ол-Техно" (щодо якого прийнято рішення про ліквідацію) виконати грошові зобов'язання розмір яких складає 7 621 237,00 грн., тоді як розмір активу складає 2 956 005,19 грн., що є підставою для визнання його банкрутом та застосування до боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство. При цьому, місцевий господарський суд призначив ліквідатором у справі голову ліквідаційної комісії боржника Кожуріна В.Л.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. (головуючий), Доманська М.Л., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві, кредитор) задоволено; постанову господарського суду міста Києва від 20.12.2017 у справі № 910/21400/17 - скасовано; провадження у справі № 910/21400/17 про визнання банкрутом ТОВ "Ол-Техно" припинено.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що господарський суд першої інстанції не дослідив належним чином дотримання боржником під час добровільної ліквідації приписів ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України. Тобто, з урахуванням встановлених обставин справи, боржником не дотримано передбачених законодавством передумов, необхідних для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку добровільної ліквідації. До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не були додані всі документи, необхідні для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, які повинні бути подані саме на момент звернення із такою заявою, зокрема, докази про недостатність майна для погашення вимог наявних кредиторів, докази складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі № 910/21400/17, боржник ТОВ "Ол-Техно" в особі голови ліквідаційної комісії Кожуріна Віталія Леонідовича звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ол-Техно" з вимогою залишити постанову господарського суду міста Києва від 20.12.2017 в силі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарським апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме, приписів, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), ст.ст. 1, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник вказує на те, що висновки суду апеляційної інстанції спростовуються документами, наявними в матеріалах справи. Крім того, скаржник зазначає, що ст. 60 Господарського кодексу України, на яку, як довід посилається Головне управління ДФС у місті Києві, в частині ненадання боржником на перевірку контролюючого органу ліквідаційного балансу, виключена на підставі Закону від 13.05.2014 та не підлягає застосуванню.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21400/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючий, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2018 прийнято справу № 910/21400/17 господарського суду міста Києва до провадження; відкрито касаційне провадження у справі № 910/21400/17 господарського суду міста Києва за касаційною скаргою голови ліквідаційної комісії ТОВ "Ол-Техно" Кожуріна Віталія Леонідовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 14.06.2018: надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.06.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21400/17 було визначено колегію суддів у складі: Погребняк В.Я. (головуючий), Білоус В.В., Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2018.

Ухвалою від 14.06.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Білоус В.В., Катеринчук Л.Й. прийнято справу № 910/21400/17 до провадження та ухвалено розгляд касаційної скарги голови ліквідаційної комісії ТОВ "Ол-Техно" Кожуріна Віталія Леонідовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 здійснити у судовому засіданні 14.06.2018, тобто в дату та час, визначені ухвалою від 12.05.2018.

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом, визначеним ст.ст. 42, 295 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подали.

До початку розгляду справи скаржником подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, посилаючись на необхідність залучення адвоката для надання правової допомоги, проте це клопотання відхилено колегією суддів з огляду на відсутність правових підстав передбачених статтею 216 ГПК для зазначеного та зважаючи на вимоги статті 300 ГПК України, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

В судове засідання 14.06.2018 представники учасників провадження не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників провадження.

За приписами ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим господарським судом у цій справі, зокрема, встановлено, що:

- ТОВ "Ол-Техно" зареєстровано 06.04.2009 за адресою: 03170, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/14 оф. 300, з присвоєнням ідентифікаційного коду 36476930;

- Загальними зборами учасників ТОВ "Ол-Техно" (протокол б/н від 22.08.2016) прийнято рішення припинити діяльність юридичної особи ТОВ "Ол-Техно", шляхом його ліквідації у добровільному порядку, відповідно до чинного законодавства України, у зв'язку з незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку; ліквідатором призначено Кожуріна В.Л. та затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури товариства, інше;

- 28.10.2016 Загальні збори учасників ТОВ "Ол-Техно" (протокол б/н від 28.10.2016) вирішили продовжити строк процедури припинення товариства;

- відомості про припинення юридичної особи ТОВ "Ол-Техно" шляхом ліквідації розміщено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців а громадських формувань 28.10.2016, що підтверджується відповідним Витягом;

- за результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника та проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс товариства-боржника станом на 31.12.2016;

- рішенням учасників ТОВ "Ол-Техно" від 23.01.2017 був затверджений ліквідаційний баланс та вирішено звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з відсутністю майна згідно ст. 95 Закону про банкрутство;

- встановлено суму кредиторської заборгованості, яка складає 7 621 237,00 грн., основні засоби (нерухоме майно) та матеріальні активи загальною балансовою 2 956 005,19 грн., що свідчить про наявність ознак неоплатності.

Голова ліквідаційної комісії ТОВ "Ол-Техно" Кожурін В.Л. на виконання доручення за рішеннями Загальних зборів учасників ТОВ "Ол-Техно" від 23.01.2017, звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ол-Техно", на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з вимогою визнати боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначити голову ліквідаційної комісії ТОВ "Ол-Техно" Кожуріна В.Л.

Місцевий господарський суд, на підставі матеріалів справи та встановлених обставин, дійшов висновку про дотримання ТОВ "Ол-Техно" встановлених законом вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника, зокрема, положень ст.ст. 105, 110 та 111 ЦК України; перевищення пасиву над активом, та як слід, неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання, інакше ніж через процедуру ліквідації у справі про банкрутство.

Скасовуючи постанову господарського суду міста Києва про визнання боржника банкрутом, апеляційний господарський суд виходив з того, що, в порушення вимог Закону про банкрутство, господарським судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації юридичної особи; фінансово-майновий стан боржника належним чином не досліджувався; матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів документів підприємства, у тому числі ліквідаційного балансу.

За висновками господарського суду апеляційної інстанції, оскільки ці документи і докази не були подані ліквідаційною комісією на момент порушення провадження у справі, то, відповідно, не були виконані передумови, необхідні для порушення провадження у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції не був переконаний чи мало товариство-боржник станом на день прийняття рішення його учасниками про ліквідацію недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

За приписами ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює усі необхідні дії встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Також, частинами 1, 3, 4 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки, закрити рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи, а також вжити заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявити та вжити заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

За ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 8 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, враховуючи зазначені правові норми, необхідними передумовами для звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 цього Закону є: прийняття рішення про припинення юридичної особи її власником або учасниками юридичної особи, повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію про припинення юридичної особи, оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення контролюючих органів про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника. При цьому, заява про порушення справи про банкрутство боржника за статтею 95 Закону про банкрутство має бути подана до суду після спливу строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, визначеного частиною 5 статті 105 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема, додаються: бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває в заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Так, в силу норм ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України однією з умов добровільної ліквідації є вимога закону про вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, яка, зокрема, полягає в тому, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що головою ліквідаційної комісії зазначених вимог закону не виконано. В матеріалах справи міститься Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами станом на 14.04.2017, за яким встановлено, що дебіторська заборгованість складає всього на загальну суму 2 371 544,42 грн., з них такої, що не підтверджена дебіторами на загальну суму 2 319 544,42 грн. Проте, боржником не надано доказів на підтвердження вжиття ним всіх необхідних заходів на вимогу закону щодо стягнення зазначеної заборгованості, в тому числі у судовому порядку.

Крім того, при порушенні справи про банкрутство, місцевий господарський суд не звернув уваги на невиконання заявником вимог ч. 7 та ч. 10 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Так, матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором ТОВ "Ол-Техно" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів. В матеріалах справи відсутні належні докази виконання ліквідатором боржника вищевказаних вимог закону та відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

До того ж до заяви про порушення справи про банкрутство в порушення частини 10 статті 111 Цивільного кодексу України не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період, на що також звернув увагу і суд апеляційної інстанції.

Зазначене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника, що позбавило органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Статтею 78 Податкового кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

При цьому проведення податкової перевірки в ліквідаційній процедурі не ототожнюється з діями голови ліквідаційної комісії, необхідними для дотримання ч.ч. 7 та 10 ст. 111 ЦК України.

Поряд з цим слід зазначити, що боржником до матеріалів справи додано ліквідаційний баланс станом на 30.09.2017, стосовно якого на загальних зборах учасників рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу не приймалося.

Не підтверджується належними доказами і наявність у боржника кредиторської заборгованості у розмірі 7 621 237,00 грн., яка і була підставою для звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Так, на підтвердження кредиторської заборгованості головою ліквідаційної комісії долучено до матеріалів справи Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами станом на 14.04.2017 та перелік самостійно визнаних боржником кредиторів. Проте, ані інформації щодо пред'явлених вимог кредиторами, пред'явлених кредиторами, ані результату їх розгляду, ані первинних бухгалтерських документів, як підстави для визнання кредиторських вимог, головою ліквідаційної комісії до заяви про порушення провадження у справі долучено не було.

Відсутня також довідка податкового органу про розрахункові рахунки боржника в банківських установах та розмір залишку коштів на цих рахунках.

Не надавалося головою ліквідаційної комісії до суду першої інстанції і доказів закриття рахунків, відкритих у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що боржником не дотримано передбачених законодавством передумов, необхідних для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не доведено неможливості задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі в процедурі добровільної ліквідації, а висновок суду про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів здійснений без проведення належного аналізу активів та пасивів боржника та не ґрунтується на належних доказах, тому суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Лише дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно із цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Розглядаючи справу у судовому засіданні, господарський суд мав встановити зазначені обставини дотримання боржником передбачених законодавством передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство та у протилежному випадку припинити провадження у справі про банкрутство, оскільки надання в подальшому до суду додаткових доказів, пов'язаних із здійсненням процедури добровільної ліквідації законодавством не передбачено.

Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо здійснення місцевим господарським судом електронного запиту до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Так при призначенні ліквідатором банкрута голови ліквідаційної комісії Кожуріна В.Л. місцевий господарський суд не врахував, що призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. При цьому законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

В постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 908/433/17, від 22.03.2018 у справі №911/3730/16 викладено наступний висновок щодо застосування ч.2 ст.95 Закону про банкрутство: призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і, відповідно до ч.6 ст. 95 Закону про банкрутство, несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Крім зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на наступне.

Постанова судом апеляційної інстанції прийнята 18.04.2018. Тобто на час розгляду даної справи Київським апеляційним господарським судом набрали законної сили Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 та зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено вчинення такої процесуальної дії як закриття провадження.

Проте, оскільки як припинення провадження так і закриття провадження є формою закінчення розгляду справи, коли рішення по суті спору не виноситься; несуть подібне процесуально-правове навантаження, скасування правильної по суті і законної постанови суду апеляційної інстанції було б порушенням ч.2 ст.309 ГПК України щодо недопустимості скасування рішення з формальних міркувань.

Твердження скаржника про застосування Головним управлінням ДФС у місті Києві податкової інспекцією як доводу апеляційної скарги положень ст. 60 Господарського кодексу України, яка виключена на підставі Закону від 13.05.2014 та не підлягає застосуванню, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції зазначена норма не застосовувалася.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції, під час касаційного провадження.

З огляду на викладене, касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії ТОВ "Ол-Техно" Кожуріна В.Л. без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 - без змін.

Законом України "Про судовий збір" не передбачено ставки, від якої мав би обчислюватись судовий збір, за подання апеляційних та касаційних скарг на постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, отже судовий збір у даному випадку не розподіляється.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 927/557/17 зроблено висновок про те, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство, порушеної у порядку ст. 95 Закону про банкрутство, відсутність доказів надання ліквідатором товариства контролюючим органам, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, відсутність звернення до боржника та до суду єдиного, визначеного самим боржником, кредитора, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

В постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/8185/17 зроблено висновок про те, що лише дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою,що порушується в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство. При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно із цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора (голова ліквідаційної комісії) Кожуріна Віталія Леонідовича залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі № 910/21400/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук