Постанова

від 19.06.2018 по справі 820/1362/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 р. Справа № 820/1362/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 (суддя Заічко О.В., вул. Мар'інська 18-б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 04.05.18) по справі № 820/1362/18

за позовом Державного підприємства "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України "Укрзалізничпроект"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України "Укрзалізничпроект", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000141408 від 26.01.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Апеляційна скарга відповідача мотивована зокрема тим, що технічна документація, виконана ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 складена невідомими особами, з певними недоліками, лише для надання до суду, без мети використання у господарській діяльності. Крім того скаржником зазначено, що згідно умов договорів, які були укладені між державним підприємством Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України Укрзалізничпроект та державним підприємством Південна залізниця , позивач повинен був виконувати зобов'язання по договорам самостійно. Отже, відповідач вважає, що державним підприємством Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України Укрзалізничпроект безпідставно завищено суму витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, також подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану постанову суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 20.12.2017 №11482,11483,11484, фахівцями ГУ ДФС у Харківській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням відомостей з ЄДР щодо припинення юридичної особи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 19.12.2017 №7967, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України Укрзалізничпроект (податковий номер 1095913) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2014 по 19.12.2017, з питань перевірки єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 19.12.2017 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт № 55/20-40-14-08-11/1095913 від 04.01.2018р.

Відповідно до висновків акту № 55/20-40-14-08-11/1095913 від 04.01.2018 перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 26965 грн.

Частково не погодившись з висновками акту перевірки, позивач 12.01.2018 подав відповідачу заперечення до акту перевірки від 12.01.2018 № 17-25/02 разом з додатковими документами, за результатами розгляду яких відповідач надав висновок від 23.01.2018 № 2181/10/20-40-14-08-18, згідно якого залишив висновки зазначеного акту перевірки без змін.

На підставі зазначених висновків акту перевірки контролюючим органом винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення від 26.01.2018 № 00000141408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток - на суму 26965 грн.

Позивач заперечуючи законність вказаного податкового повідомлення -рішення, звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосуванні норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 14.1.185 п. 14.1. ст. 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закон) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі; нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У свою чергу, ст. 1 Закону ( редакції, чинній на момент вчинення правочинів між позивачем та його контрагентами) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У статті 2050 "Собівартість реалізованої продукції ( товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (ф.№2) відображається виробнича собівартість реалізованої продукції ( робіт/послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. У рядку 2050 відображаються обороти за Кт90 в кореспонденції з Дт 791.

Статтею 9 Закону ( в редакції, чинній на час господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення, в редакції, чинній на момент господарських правовідносин позивача з його контрагентами).

Згідно п. 2.1 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції ( п. 2.4 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, стали висновки про безпідставне завищення державним підприємством Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України Укрзалізничпроект сум витрат по взаємовідносинам з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, з придбання робіт у вказаних контрагентів.

Так, у 2015 році між позивачем (Замовник згідно з Договорами) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник згідно з Договорами) були укладені господарські договори, предметом яких була розробка оцінки впливу на навколишнє середовище по окремим об'єктам проектування, а саме договори: від 17.10.2015 № ПВ/0215109/Ю, від 17.10.2015 №ПВ/0215110/Ю, від 07.10.2015 №ПВ/0215103/Ю, 12.10.2015 №ПВ/0715105/Ю, від 12.10.2015 № ПВ/0715106/Ю на загальну суму 53960 грн. (без ПДВ); з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець згідно Договорами) укладені господарські договори, предметом яких було виконання робіт з технічного обстеження з метою визначення можливості або неможливості надійної та безпечної експлуатації по окремим об'єктам проектування, а саме договори: 18.10.2015 № ПВ/0715111/Ю, від 18.10.2015 № ПВ/0715112/Ю, 14.10.2015 року № ПВ/0715108/Ю, від 14.10.2015 № ПВ/0215107/Ю, від 07.10.2015 № ПВ/0215104/Ю на загальну суму 95848 грн.

Як свідчить виконана згідно договорів технічна документація, роботи підрядником фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 виконувались у складі двох осіб, а саме керівник - ОСОБА_1 та інженер-проектувальник ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат серії АР № 000251); виконавцем фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 виконувались у складі двох осіб, а саме інженер-проектувальник ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат серії АР №000830; оригінал кваліфікаційного сертифікату серії АР №000830 знаходиться у ОСОБА_2М.), головний спеціаліст-експерт - ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №000007), що відповідає виконавчим кошторисам, доданим до актів приймання-передачі виконаних робіт по Договорам.

У свою чергу, згідно АІС Податковий блок фізична особа - підприємець ОСОБА_1, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не мали найманих працівників у період, в який надавались роботи; відповідно до звітів 1 ДФ відсутні дані щодо виплат доходу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на адресу виконавця робіт ОСОБА_3, а відповідно фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 на адресу виконавця робіт ОСОБА_4

Між тим, відсутність найманих працівників по трудовим договорам у ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, відсутність доказів оплати ними робіт на користь субвиконавців, не може слугувати підставою для висновків відповідача щодо фактичного нездійснення господарських операцій Позивачем, оскільки вказані підприємці мають змогу за цивільними договорами залучати до виконання робіт інших осіб.

Під час розгляду справи, представником позивача зазначено, що отримані від ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 результати роботи реалізовані на користь державного підприємства Південна залізниця у складі проектно-кошторисної документації на загальну суму 647734,01 грн. з ПДВ.

Доказами використання вищезазначених витрат в фінансово-господарській діяльності ДП Укрзалізничпроект є господарські договори від 30.09.2015 № 18234/15//П/П-151329/НЮ, № 18236/15//П/П-151332/НЮ, № 18241/15//П/П-151337/НЮ, № 18239/15//П/П-151339/НЮ, № 18238/15//П/П-151334/НЮ, укладені між державним підприємством Південна залізниця (замовник згідно договорів) та державним підприємством Укрзалізничпроект (підрядник згідно договорів) на розробку проектно-вишукувальної документації по відповідним об'єктам будівництва, згідно яких державне підприємтво Укрзалізничпроект передало, державне підприємство Південна залізниця прийняло роботи, у складі яких є окремі розділи, виконані ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1 згідно Договорів.

Копії актів здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 24.11.2015 №106, 107, 108, 109, 110 , підписані між ДП Укрзалізничпроект та ДП Південна залізниця .

Отже, роботи, виконані ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1 згідно Договорів на загальну суму 149808,00 грн реалізовані на користь державного підприємства Південна залізниця у складі проектно-кошторисної документації на загальну суму 647734,01 грн з ПДВ.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те, що згідно укладених Договорів, Позивач доручив фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 виконання робіт, які виконавці зобов'язувались виконати роботи у встановлені строки та передати згідно актів приймання-передачі. При цьому, підрядники, виходячи з норм ст. 383 Цивільного кодексу України та умов Договорів, залишались вільними у залученні інших осіб до виконання робіт.

Відповідно до пункту 4.1.2 Договорів від 18.10.2015 № ПВ/0715111/Ю, від 18.10.2015 № ПВ/0715112/Ю, 14.10.2015 року № ПВ/0715108/Ю, від 14.10.2015 № ПВ/0215107/Ю, від 07.10.2015 № ПВ/0215104/Ю (укладені з ФОП ОСОБА_2), прямо передбачено, що виконавець має право доручати виконання окремих робіт (надання окремих послуг) за цим Договором третім особам, залишаючись при цьому відповідальним перед замовником за порушення умов цього Договору.

Такі умови виконання договірних зобов'язань відповідають змісту господарської діяльності, поняття якої визначено в п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, незважаючи на відсутність, за інформацією контролюючого органу, найманих працівників по трудовим договорам, мали право залучити субпідрядників для забезпечення виконання обсягу робіт по Договорам, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

Відсутність найманих працівників по трудовим договорам у ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, відсутність доказів оплати ними робіт на користь субвиконавців, не може слугувати підставою для висновків Відповідача щодо фактичного нездійснення господарських операцій Позивачем.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори між Позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, між Позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 по спірних операціях були реально виконані сторонами, що підтверджується наданою суду технічною документацією, у судовому порядку не визнані недійсними, доказів протилежного суду не надано.

Підтвердженням факту здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, формування Позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є наявність первинних документів, які свідчать про реальність вчинення відповідних операцій (копії актів приймання-передачі виконаних робіт разом з виконавчими кошторисами по Договорам).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нікчемності укладених позивачем правочинів та не дає підстави не враховувати понесені витрати позивача по Договорам в бухгалтерському обліку, і як наслідок донараховувати податок на прибуток.

Окремо, в акті перевірки, відповідач зазначає, що для надання юридичної сили та доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, в акті перевірки не наведені, які з перелічених вимог ч.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не дотримані платником податків при оформленні та підписанні кожного з актів виконаних робіт по Договорам, що дає підстави ставити Відповідачу під сумнів їхню доказовість та юридичну силу.

Таким чином, первинними фінансово-господарськими документами державного підприємства Укрзалізничпроект , наявністю результатів виконаних робіт по Договорах у вигляді технічної документації, позивачем доведено дійсне використання вищезазначених витрат, які не визнає відповідач, в фінансово-господарській діяльності державного підприємства Укрзалізничпроект , що, в свою чергу, доводить наявність правових підстав для їх врахування при визначенні собівартості реалізованої продукції та, відповідно, бази оподаткування для сплати податку на прибуток підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання відповідача на факт виконання технічної документації лише для надання до суду, без мети використання у господарській діяльності, з огляду на наступне.

Копію технічної документації, виконаної згідно Договорів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, було надано Відповідачу 12.01.2018 разом із запереченнями до акту перевірки від 12.01.2018 № 17-25/02, що підтвердив і сам Відповідач у своєму висновку від 23.01.2018 № 2181/10/20-40-14-08-18, складеного за результатами розгляду заперечень до зазначеного акту перевірки. Таким чином, це спростовує твердження Відповідача про виконання технічної документації лише для надання до суду. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості ознайомлення з оригіналом технічної документації під час проведення перевірки, проте не висував вимогу ані щодо надання її оригіналу, ані її копії, доказів протилежного суду не надано.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставним доводи апелянта про виконання технічної документації невідомими особами, виходячи з наступного.

За результатами виконання Договорів, Позивач отримав комплекти технічної документації (копії в матеріалах справи), що відповідають предметам Договорів.

Твердження відповідача, що технічна документація виконана невідомими особами (Капітанчук, Коробцова), базується на тому, що на титульному аркуші комплектів технічної документації є штами прив'язки із зазначеними прізвищами. У свою чергу, позивач у судовому засіданні пояснив, що штами прив'язки ідентифікують належність виконаної технічної документації до відповідної проектно-вишукувальної документації, розробленої Позивачем на користь державного підприємства Південна залізниця згідно договорів від 30.09.2015 № 18234/15//П/П-151329/НЮ, № 18236/15//П/П-151332/НЮ, № 18241/15//П/П-151337/НЮ, № 18239/15//П/П-151339/НЮ, № 18238/15//П/П-151334/НЮ, підтверджують її відповідність конкретному об'єкту розробки проектно-кошторисної документації з ідентифікаційним архівним номером.

Твердження відповідача, що полягають у виявленні, на його думку, недоліків у технічній документації, яка була виконана згідно Договорів сертифікованими фахівцями, не підтверджені допустимими доказами та не відповідають вимогам ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України та, змісту акту перевірки відповідача свідчить про те, що технічна документація, виконана згідно Договорів, не була покладені основу прийняття оскаржуваного рішення, у відповідача під час перевірки не було претензій до якості технічної документації, оцінка її змісту не зазначена в акті перевірки.

Навпаки, наявні у справі первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Крім того, відповідач, в силу положень ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності не надав відповідного експертного висновку щодо перевірки технічної документації, розробленої згідно Договорів, з негативними висновками сертифікованого експерта, а тому, його зауваження до технічної документації є безпідставними та не кваліфікованими.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 по справі № 820/1362/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Постанова складена в повному обсязі 25.06.18.