Рішення

від 26.06.2018 по справі 314/4187/17

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/4187/17

Провадження № 2/314/242/2018

Повне рішення суду, складено 25 червня 2018 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 20 червня 2018 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому вимагає визнати за собою в порядку спадкування після померлої бабусі ОСОБА_3 право власності на квартиру № 5 у житловому будинку № 8 по вул.Слободчикова в с.Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, та земельну ділянку площею 1,5000 га, розташовану на території Михайлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Як зазначила позивачка у своїй позовній заяві, її бабуся ОСОБА_3 померла 28.07.2013 року; після її смерті залишилося спадкове майно, а саме - квартира № 5 у житловому будинку № 8 по вул.Слободчикова в с.Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, та земельна ділянка площею 1,5000 га, розташована на території Михайлівської сільської Ради; згідно заповіту померлої, вона заповідала все своє майно ОСОБА_4, проте вказана особа до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини не зверталася, разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини не проживала, тобто не є особою, яка прийняла спадщину. Натомість, як вказала позивачка, вона як спадкоємець 5-ї черги за законом звернулася до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини. Вважаючи, що вона має право на спадкове майно, позивачка й звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка, у свою чергу, є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4, померлої 12.02.2014 року.

Під час судового розгляду справи позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_5 підтримали позов, прохають його задовольнити, наполягаючи на тому, що позивачка має спадкові права на квартиру та земельну ділянку.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_6 позов не визнав, пояснивши, що позивачка не має спадкових прав на спірні квартиру та земельну ділянку; при житті ОСОБА_3 склала заповіт на користь ОСОБА_4 на все своє майно, остання після смерті спадкодавця належним чином прийняла спадщину, та склала заповіт на користь відповідачки ОСОБА_2, яка також належним чином прийняла спадщину; крім того, позивачка не має права на обов'язкову частку у спадщині. Враховуючи це, представник відповідача просить у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, не знаходить підстав для задоволення позову.

Так, 28.07.2013 року померла бабуся позивачки ОСОБА_3 (а.с.8). Після її смерті залишилося спадкове майно, до складу якого увійшли:

квартира № 5 у житловому будинку № 8 по вул.Слободчикова в с.Михайлівка Вільнянського району Запорізької області (а.с.105);

земельна ділянка кадастровий номер 2321584000:06:003:0167 площею 1,5000 га, розташована на території Михайлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (а.с.103).

Згідно заповіту ОСОБА_3 від 14.07.2010 року (а.с.38-39), вона все належне їй майно заповідала ОСОБА_4 Як свідчать матеріали спадкової справи, остання після смерті спадкодавця 15.11.2013 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а.с.35).

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, вказані у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини воно належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_4 належним чином прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, а отже, набула право власності на спірні квартиру та земельну ділянку. Відповідно, позивачка ОСОБА_1 не набула і не могла набути право власності на зазначене майно.

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4, яка настала 12.02.2014 року, спадщину згідно її заповіту прийняла відповідачка ОСОБА_2, своєчасно подавши відповідну заяву нотаріусу (а.с.10, 59-60, 63). При цьому суд не входить у вирішення питання про наявність у позивачки спадкових прав на майно ОСОБА_4, оскільки це виходить за межі заявлених позовних вимог.

Доводи позивачки про те, що заповіт, складений від імені ОСОБА_3, нею не підписувався, спростовується копією цього заповіту, яка завірена належним чином (а.с.38-39). Доводи позивачки про недійсність заповіту через те, що фізичний стан спадкодавця на момент складання не дозволяв його складання та підписання, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позовні вимоги з цього приводу позивачкою не заявлялися. З урахуванням цього, суд відмовив у задоволенні клопотання позивачки про витребування та огляд оригіналу заповіту ОСОБА_3

Враховуючи наведене, у задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 13, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

20.06.2018 року

Суддя Андрій Валентинович Кофанов

26.06.2018