Ухвала

від 19.06.2018 по справі 760/12116/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 червня 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року,

за участі: адвоката ОСОБА_5 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС другого ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з обслуговування великих платників податків ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме:

1) квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 380548080000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 28844068);

2) квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які на праві власності належать ОСОБА_6 (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 880363580000 і 880537280000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 28840492 і 28843831), із забороною відчуження, перетворення, продажем, псуванням такого майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для арешту майна та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на зазначене майно.

Не погоджуючись з таким рішення, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Щодо строків апеляційного оскарження, адвокат зазначає, що про існування оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 стало відомо 26 березня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при постановленні зазначеної ухвали ОСОБА_6 була відсутня, копію ухвали слідчого судді було отримано 03 квітня 2018 року, про що є запис в матеріалах провадження.

Автор апеляційної скарги вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм кримінального процесуального права.

Так, адвокат зазначає, що слідчий суддя, при постановленні оскаржуваної ухвали, застосував норми ст. 170 КПК України, які на той час, не діяли.

Крім того, вказує, що власник майна ОСОБА_6 , на час постановлення ухвали, не мала статусу підозрюваної, жодного разу не була допитана та не має будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Додає, що з тексту вказаної ухвали, не вбачається наявність підстав для арешту майна, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, та зазначає, що на зазначені квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , право власності отримано, шляхом укладання договорів від 11 січня 2006 року про відступлення права вимоги за договором про пайову участь у житловому будівництві.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Оскільки дана ухвала оскаржена адвокатом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах її апеляційної скарги, а щодо інших осіб, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її в повному обсязі, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргаадвоката підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвали автором апеляційної скарги отримано 03 квітня 2018 року, апеляційна скарга подана до суду 11 квітня 2018 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням фінансових розслідувань МГУ ДФС ЦО з обслуговування ВП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 26 лютого 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 32016100110000067, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , з метою прикриття незаконної діяльності створили та придбали ряд «фіктивних» підприємств, а саме: ТОВ «Техноклін» (код ЄДР 33599779), ТОВ «Бакун» (код ЄДР 39283926), ТОВ «Скай Юніон» (код ЄДР 39163887). ТОВ «Глобус-ЮТК» (код ЄДР 39470292), ТОВ «Хліб Сіті» (код ЄДР 39384722), ТОВ «Біока» (код ЄДР 39107204), ТОВ «Аберфорд» (код ЄДР 38906927), ТОВ «ЛД Солюшенс» (код ЄДР 40020750), ТОВ «Барклай-Авто» (код ЄДР 31570784), ТОВ «JIiгa-Ком» (код СДР 38918780), ТОВ «Теус пром.» (код ЄДР 39500012), ТОВ «Інтермаркетком» (код ЄДР 39350722), ТОВ «Немпарт» (код ЄДР 39471757), ТОВ «Інженерголайн» (код ЄДР 39421355), ТОВ «Велмер» (код ЄДР 40076054), ТОВ «Алтеха» (код ЄДР 39660183), ТОВ «Каліпсо-2015» (код ЄДР 39847501), ТОВ «Тортег» (код ЄДР 40246196), ТОВ «Будінвест» (код ЄДР 31244518), ТОВ «Грізлі груп» (код ЄДР 39519725), ТОВ «Гудтехнолоджи» (код ЄДР 39449909), ТОВ «Бона груп» (код ЄДР 39991526), ТОВ «Буд строй лтд» (код ЄДР 40029512), ТОВ «Тех інвест буд» (код ЄДР 39565169), ТОВ «Ріверс плюс» (код ЄДР 39780149), ТОВ «Інтеркрайт консалтінг груп» (код ЄДР 39415268), ТОВ «Спрос плюс» (код ЄДР 39827369), ТОВ «Дота» (код ЄДР 39063100), ТОВ «Юніверсал білд» (код ЄДР 39388554), ТОВ «Монтажбудсервіс 2007» (код ЄДР 35480595), ТОВ «Дор-Фарба Україна» (код ЄДР 39744818), ТОВ «Грандбуд технологія» (код ЄДР 37500953), ТОВ «Київ срібний» (код ЄДР 36376001), ТОВ «Лайер консалтинг» (код ЄДР 38965359), ТОВ «Юнік-маркет» (код ЄДР 39929662), ТОВ «Провстан» (код ЄДР 39904124), ТОВ «Фенікс-делюкс» (код ЄДР 39995850), ТОВ «Еона груп» (код ЄДР 39991526), ТОВ «Буд строй лтд» (код ЄДР 40029512), ТОВ «Тех інвест буд» (код ЄДР 39565169), за для надання податкової вигоди реальному сектору економіки, шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат.

14 липня 2016 року старший слідчий з ОВС 2-го ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з обслуговування великих платників ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 , звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року, задоволено, проте з таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий з ОВС 2-го ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з обслуговування великих платників ОСОБА_7 , звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положенням ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно зі ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Крім того, необхідним буде відмітити про необґрунтованість посилань слідчого судді на таку мету арешту, як забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації та цивільного позову, з урахуванням відсутності посилань на таку мету ініціатором клопотання та відсутності доказів щодо наявності у даному кримінальному провадженні особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та наявності цивільного позову.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України та з урахуванням положень ч. 2 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , які на праві власності належить ОСОБА_6 , з мотивів викладених апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року, в частині задоволення клопотання старшого слідчого з ОВС другого ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з обслуговування великих платників податків ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладення арешту на майно, а саме: квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , які на праві власності належать ОСОБА_6 (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна, відповідно 880363580000, 880537280000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 28840492, 28843831), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС другого ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з обслуговування великих платників податків ОСОБА_7 , погодженого прокурором відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , в частині накладення арешту на майно, а саме: квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , які на праві власності належать ОСОБА_6 , - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/2281/2018 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_14 Доповідач: ОСОБА_1