Рішення

від 19.06.2018 по справі 903/250/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2018 р. Справа № 903/250/18

за позовом Приватного підприємства «АГРО-В»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МУЛАРТ УКРАЇНА»

про стягнення 166413,81 грн.

Суддя Шум М.С.,

Секретар с/з ОСОБА_2

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, дов. №23 від 05.04.2018р.

від відповідача: н/з

Суть спору: Приватне підприємство «АГРО-В» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МУЛАРТ УКРАЇНА» про стягнення 166 413,81 грн., з них 35621 грн. - основна заборгованість, 8745,81 грн. - інфляційні втрати, 1756 грн. - 3% річних, 120291 грн. - штраф. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем договорів №13 від 06.05.2015р. та №16 від 18.08.2016р., в частині оплати за поставлений товар.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не подав.

Ухвали суду неодноразово направлялися відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 45008, Волинська обл., місто Ковель, вул. Олени Пчілки, будинок 5, проте останні поверталися з позначкою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання» .

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами,-

встановив:

06.05.2015р. між приватним підприємством «Агролайф Волинь« та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МУЛАРТ УКРАЇНА» укладено договір поставки №13.

18.08.2016р. між Приватним підприємством «АГРО-В» (постачальник згідно договору) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МУЛАРТ УКРАЇНА» (покупець згідно договору) укладено договір поставки №16.

Згідно п.1.1 договору постачальник передає у власність та/або на зберігання /резервування товар, а покупець приймає, зберігає/резервує та оплачує товар.

Пунктом 1.3 договору партія товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1 даного договору, покупець здійснює розрахунки за товар у формі попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії товару

На виконання умов договорів поставки №13 та №16 позивачем поставлено товару відповідачу по накладним №185 від 27.06.2016р., №252 від 18.08.2016р. та №259 від 29.08.2016р. на суму 40097 грн. (а.с.14-16).

Однак відповідачем лише частково оплачено за поставлений товар по накладній №185 від 27.06.2016р. на суму 4476 грн., проте ця оплата здійснена з протермінуванням строків оплати. Тобто неоплаченою залишилась сума 35 621 грн.

Згідно п.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526 , 527 , 530 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредиторприйняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому судом було застосовано розрахунки пені здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому нарахування позивачем 8745,81 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1756 грн. за період прострочення відповідають зазначеній нормі та підлягають до стягнення.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 120291 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.216 Господарського кодексу України (далі ГК України ), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст.230 ГК України ).

Поняттям штраф та пеня дано визначення ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України .

Згідно пункту 7.1 договору у випадку прострочення оплати вартості товару більше ніж на 2 календарних місяці покупець сплачує постачальнику штраф у трикратному розмірі від суми поставки строк по якій було порушено.

Суд перевіривши правильність нарахування штрафу приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 120 291 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, сплата боргу відповідачем мала місце після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, то судові витрати в сумі 2 496,22 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МУЛАРТ УКРАЇНА» (45000, Волинська обл., місто Ковель, вул. Олени Пчілки, буд. 27, код 38367093) на користь Приватного підприємства «АГРО-В» (45032, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Вербка, провулок Ватутіна, 9, код 38740655) 166413,81 грн., з них 35621 грн. боргу, 1756 грн. 3% річних, 8745,81 грн. інфляційних втрат, 120291 штрафу та 2496,22 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення

Повний текст рішення складено

27.06.2018

Суддя М. С. Шум