Рішення

від 25.06.2018 по справі 903/270/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2018 р. Справа № 903/270/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В. М., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській озбласті, м. Нововолинськ

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Нововолинський деревообробний комбінат", м. Нововолинськ

про зобов'язання включити кредиторській вимоги

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, м. Нововолинськ звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат", в якій просить зобов'язати ліквідаційну комісію ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" включити кредиторські вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в розмірі 2123094,78грн. в реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс.

Відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив за вх.№01-55/4838/18 від 11.05.2018р. в якому вказує, що дана позовна заява подана з порушення строку визначеного ч.ч. 3.5 ст. 112 ЦК України та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовитись повністю.

Позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь відзив за вх.№01-55/5084/18 від 21.05.2018р., в якому просить уточнити прохальну частину позовної частини та викласти її в наступній редакції:

- зобов'язати ліквідаційну комісію публічного акціонерного товариства «Нововолинський деревообробний комбінат» (код ЄДРПОУ 01267053, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 55) включити кредиторські вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області м. Луцьк, Київський майдан, 3, код ЄДРПОУ 41317393) в особі Нововлинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (м. Нововолинськ, вул. Св. Володимира 3, код ЄДРПОУ ВП 41443509) в розмірі 2123094,78грн. в реєстр вимог кредиторів та проміжний ліквідаційний баланс

- стягнути з публічного акціонерного товариства «Нововолинський деревообробний комбінат» (код ЄДРПОУ 01267053, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська 55) та судові витрати зі сплати судового збору.

- разом з тим, звертає вагу суду на те, що строк звернення до суду щодо включення реєстр вимог кредиторів вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області завершиться 20.04.2018р., а тому останній вважає, що не пропущені терміни звернення до суду із даними позовними вимогами.

12.06.2018р. від представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області надійшло пояснення вх. № 01-55/5929/18 від 11.06.2018р., в якому просить визнати не поданими письмові пояснення (заперечення) на відповідь на відзив та позов задоволити повність.

Відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив за вх.№01-55/6457/18 від 23.06.2018р. в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими, а позовна заява не підлягає до задоволення з наступних підстав:

- У п. 2 відповіді на відзив від 17.05.2018 року позивач визнав, що постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року №36 "Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" (далі - Інструкція №36) втратила чинність.

- таким чином, позивач сам визнав, що п. 5.9 Інструкції № 36 не діє що надав правові підстави звертатися про стягнення капіталізованих платежів до всіх суб'єктів, що ліквідується, а не виключно до підприємства, що ліквідуються в порядку банкрутства.

- посилання позивача не те, що позовну заяву подано з додержанням строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до абзацу позивач пояснює, що у листі від 02.03.2018 року №16-01-2/420 він усунув недоліки на які посилався відповідач, тому стає незрозумілим чому ФСС не здійснив перерахунку заявленої суми відповідно до п. 2 у повідомлення про відмову від задоволення вимоги кредитора від 22.06.2018р., чим вводить суд в оману, оскільки саме невідповідність проведеного розрахунку потягло за собою відмову у задоволенні заяви від 22.01.2018 року №118.

- довільне трактування позивачем терміну звернення до суду із оскарженням відмови у задоволенні кредиторських вимог нівелює всі процесуальні строки визначені у частинах 3,5 ЦК України, як що ПАТ Нововолинський деревообробний комбінат припустімо у період від 03.03.2018р. по 17.04.2018р. надіслав додаткову відповідь не важливо якого змісту, то строк звернення до суду був би продовжений або взагалі сторони не дійшли остаточного рішення і справу не було прийнято до розгляду.

- поставлене перед судом питання, щодо не вчасності направлення пояснень на відповідь на відзив не відповідає вимогам статті 2 ГПК України і не заслуговує на увагу, оскільки призведе до порушення рівності до сторін у спорі.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув.

Представник відповідача в призначене судове засідання також не прибув, подав заяву вх. № 01-55/6467/18 від 25.06.2018р., в якій просить розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу за відсутності представників сторін та відзиву відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, встановив:

Як встановлено в судовому засіданні з оприлюднених відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачу стало відомо, що відповідач - ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" знаходиться в стані припинення з 29.12.2017р.

22.01.2018 року позивач направив на адресу ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" та голови ліквідаційної комісії заяву з вимогами на суму 2123094,78грн. цінним листом з описом вкладення № 4540815304232, який було вручено 03.02.2018р.

Відповідач ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" листом від 26.02.2018р. № 183 повідомив про можливість розгляду заявленої вимоги при зазначені наявності чи відсутності за попередні періоди по потерпілих та наданні інформації про середню тривалість життя чоловіків та жінок.

Позивач листом № 16-01-2/420 від 02.03.2018р. усунув недоліки на які посилався відповідач та встановив терміни для розгляду листа 10 днів з дня отримання вимоги.

ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" листом № 188 від 15.03.2018р. (вх. № 498/099 від 20.03.2018р. позивача) повідомило про відмову від задоволення вимог.

20.04.2018р. позивач звернувся до господарського суду у межах строку, встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України - протягом одного місяця з моменту, коли кредиторові стало відомо про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог.

Згідно частини 1 та 7 статті 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до частини 2 та 3 статті 60 ГК України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до частини 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно частини 3 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Як визначено частиною 6 статті 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 3 статті 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як вже зазначалось, позивач в межах визначеного строку 22.01.2018р. звернувся на адресу ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат", із заявою № 118 з грошовими вимогами до боржника щодо визнання кредиторських вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в розмірі 2123094,78грн. та направив дану заяву з грошовими вимогами цінним листом з описом вкладення.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області звернувся до господарського суду у межах строку, встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України - протягом одного місяця з моменту, коли кредиторові стало відомо про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог.

Згідно частини 8 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Господарським судом встановлено, що предметом позову даної справи є вимога про визнання кредиторських вимог та про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України). Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право. Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними сторонами. Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматись від дій, що можуть його порушити у майбутньому, вчинити певні дії, інше.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області скористався своїм правом на заявлення кредиторських вимог до ліквідаційної комісії у визначений строк та направив 22.01.2018р. заяву № 118 з грошовими вимогами до боржника щодо визнання кредиторських вимог в розмірі 2123094,78грн. до ліквідаційної комісії відповідача. Проте, відповідач, в порушення вимог абзацу 2 частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 60 Господарського кодексу України, персонально письмово не повідомив позивача як кредитора про припинення юридичної особи та, фактично, ухилився від розгляду заявлених вимог по суті.

Вимоги позивача обґрунтовані, тим, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі- ЄДР) 29.12.2017 року було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації по ПАТ Нововолинський деревообробний комбінат .

З моменту внесення до ЄДР запису про ліквідацію, у кредитора виникли зобов'язання перед управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно 11 потерпілих на підприємстві, зокрема: ОСОБА_1 (31.07.1948 р. н.), ОСОБА_2 (26.01.1954 р. н.), ОСОБА_3 (23.01.1958 р. н.), ОСОБА_4 (06.02.1959 р. н.), ОСОБА_5 (06.05.1957 р. н.), ОСОБА_6 (22.06.1954 р. н.), ОСОБА_7 (25.03.1960 р. н.), ОСОБА_8 (11.09.1940 р. н.), ОСОБА_9 (16.02.1950 р. н.), ОСОБА_10 (11.03,1950 р. н.), ОСОБА_11 (14.06.1951 р. н.).

Так, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, визначено Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІV від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями).

Пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІV від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями) встановлено, що джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 частини 1 статті 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІV від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями) визначив, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.

Стаття 41 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями) також визначила, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частина 1 статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями) вказує, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Статтею 1205 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників; у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 Про реалізацію статей 31, 43 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , із змінами, затверджений Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю ( надалі - Порядок № 765).

Капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку №765.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 26 червня 2012 року' по справі № 21-156а12.

Відповідно до абзацу другого пункту І Порядку № 765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Пунктом 2 Порядку № 765 визначено, що розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю або перед членами їх сімей, здійснюється таким чином;

1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності;

2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;

3) витрати на придбання інвалідами або Фондом спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно- правовими актами;

4) витрати на оздоровлення - з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів І групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки;

5) витрати на пенсійне забезпечення - виходячи з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі даних Фонду;

6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації інваліда (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації;

7) одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого - у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями).

Листом від 30.01.2009р. №Н-35267-18 Міністерство юстиції України надало роз'яснення Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Частина 4 статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями) вказує, що потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам І групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду.

Частина 6 статті 6 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями) вказує, що рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою. Постанови правління Фонду підлягають обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Фонду протягом 20 робочих днів після їх прийняття.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 травня 2017 року №33 (із змінами згідно із постановою Фонду від 14.12.2017 року №72) затверджено Порядок відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та граничний розмір витрат для відшкодування вартості одного ліжко-дня санаторно-курортного лікування потерпілого та перебування супроводжуючої особи санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок №33).

Пункт 4 Порядку №33 деталізує, право потерпілого на отримання санаторно- курортного лікування (за санаторно-курортною путівкою) періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме: - інвалідів І групи щороку; інвалідів ІІ групи один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації інваліда; - інваліди III групи один раз на три роки, один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації інвалідів.

Граничні розміри витрат для відшкодування вартості одного ліжко-дня санаторно- курортного лікування потерпілого та перебування супроводжуючої особи санаторно- курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на 2018 рік були встановлені:

1. Для потерпілого з наслідками травм, захворюваннями хребта та спинного мозку - 581,00 грн, без ПДВ.

2. Для потерпілого - 560,00 грн, без ПДВ.

3. Для супроводжуючої особи потерпілого з наслідками травм, захворюваннями хребта та спинного мозку - 445,00 грн, з ПДВ.

4. Для супроводжуючої особи потерпілого - 470,00 грн, з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене при розрахунку витрат на санаторно-курортне лікування потерпілих від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань використані саме ці дані, як базові.

Згідно Порядку № 765 та даних Державної служби статистики України про середню тривалість життя жінок, та чоловіків по Україні за 2017 рік, Порядку №33 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області здійснило розрахунок капіталізованих платежів для виплати їх у майбутньому потерпілим, що станом на 22.01.2018р. становить 2123094,78грн.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11).

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 74, 76 - 80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати ліквідаційну комісію ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" (м. Нововолинськ, вул. Шахтарська 55, код ЄДРПОУ 01267053) включити кредиторські вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (м. Луцьк, Київський майдан 3, код ЄДРПОУ 41317393) в особі Нововлинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (м. Нововолинськ, вул. Св. Володимира 3, код ЄДРПОУ ВП 41443509) в розмірі 2123094,78грн. в реєстр вимог кредиторів та проміжний ліквідаційний баланс.

3. Стягнути з ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" (м. Нововолинськ, вул. Шахтарська 55, код ЄДРПОУ 01267053) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (м. Луцьк, Київський майдан 3, код ЄДРПОУ 41317393) 1762,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення

складено 27.06.2018

Суддя В. М. Дем`як