Рішення

від 26.06.2018 по справі 903/106/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2018 р. Справа № 903/106/18

Господарський суд Волинської області у складі: головуючої судді - Костюк С.В., суддів - Дем'як В. М., ОСОБА_1, розглянувши матеріали по справі №903/106/18

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро"

про стягнення 58717,33 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть: Позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" ставить вимогу стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бобли-Агро" 58717,33 грн. майнової шкоди.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 27.07.2017 року працівником відповідача при проведені сільськогосподарських робіт було пошкоджено підземний сталевий газопровід середнього тиску діаметром 76 мм, чим спричинено витік газу; даний прорив ліквідовано працівниками аварійно-диспетчерської служби Ковельського відділення ПАТ Волиньгаз шляхом встановлення блінди на запірній арматурі, витік газу тривав 2 год.55 хв.; матеріалами кримінального провадження підтверджено, що тракторист ОСОБА_3 залишив місце події, не поінформував аварійно-диспетчерську службу; внаслідок скоєння аварії на системах газопостачання позивачу завдано збитків на суму 58717,33 грн., в яку включено втрати природного газу в обсязі 6408 кв.м. на суму 45572,67 грн., витрати на ремонтно-відновлювальні роботи системи газопостачання на суму 5885,96 грн., витрати на послуги повторного пуску газу тридцяти одному споживачу с. Туропин на суму 7258,70 грн.

При нормативному обґрунтуванні заявленої вимоги в частині недотримання відповідачем порядку використання земельних ділянок, що входять до охоронних зон, посилається на норми Кодексу газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494; в частині стягнення матеріальної шкоди на норми Цивільного кодексу України, зокрема, ст. ст. 22, 386, 1168, 1172, 1188, норми ст. ст. 73, 193, 224-226 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов від 16.03.2018 року вимогу позивача заперечує, вказуючи, що п. 1.9 ОСОБА_4 безпеки систем газопостачання від 15.05.2015 року встановлена періодичність технічних оглядів трас підземних газопроводів, але не рідше ніж один раз на місяць, за результатами огляду складається акт з врахуванням виявлених дефектів і оцінки технічного стану та можливість подальшої експлуатації газопроводу, необхідність його ремонту та заміни.

При виконанні комплексного приладного обстеження перевіряються, зокрема, місцезнаходження, а за необхідності - глибини закладання газопроводу, результати обстеження записуються в паспорті газопроводу; однак в журналі результатів технічного огляду, представленому позивачем, жодних зауважень щодо глибини залягання газопроводу не виявлено.

Також вказує, що ТзОВ Бобли-Агро було засноване 24.11.2016 року і дана земельна ділянка почала оброблятись у 2017 році, що спростовує причетність товариства до погіршення стану газопроводу; в договорі оренди з Турійською районною державною адміністрацією від 04.11.2016 року не зазначено жодних обмежень у використанні земельної ділянки.

ОСОБА_4 безпеки систем газопостачання України, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 року № 254, передбачають, що траси підземних газопроводів повинні бути відмічені табличками - покажчиками в незабудованій частині та орієнтирних стовпчиках; при прокладанні газопроводів між населеними пунктами орієнтовні стовпчики повинні встановлюватись з інтервалом між ними не більше 500 м на прямих ділянках газопроводів, однак позивач не забезпечив трасу підземного газопроводу табличками-покажчиками, що є грубим порушенням правил безпеки; з наведеного у відзиві вважає, що працівники відповідача не причетні до аварії, яка сталася 27.07.2017 року об 11 год. 30 хв., а коли проводились сільськогосподарські роботи газова труба вже була пошкоджена. До відзиву долучає копію договору оренди землі між Турійською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Корсойл-Агро від 04.11.2016 року; технічну характеристику на плуг, де глибина оранки10-30 см, фото з місця події; копію протоколу загальних зборів учасників ТзОВ Бобли-Агро .

Позивач 02.04.2018 року подав заперечення на відзив відповідача, в якому з посиланням на положення Кодексу газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРМ) вказує, що газопровід, пошкодження якого відбулося з вини відповідача відноситься до газопроводів високого тиску ІІ категорії та для забезпечення його безпечної експлуатації встановлюється охоронна зона у вигляді земельної ділянки, обмеженої умовними лініями, що проходять в 7 метрах від осі газопроводу по обидва боки; згідно п. 5,6 гл. 4 р.ІІІ Кодексу ГРМ земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об'єктів ГРМ не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями встановленими Кодексом ГРМ та іншими нормативно-правовими актами; згідно п.9 гл. 4 р.ІІІ Кодексу ГРМ, власники, землекористувачі земельних ділянок, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об'єктів ГРМ; оператори ГРМ передають до відповідних місцевих органів схеми розташування газопроводів і споруд для забезпечення нанесення їх на плани населених пунктів та плани землекористувань, а також за відповідними запитами - іншим заінтересованим державним органам, а також надають відомості про місцезнаходження газопроводів заінтересованим юридичним та фізичним особам, що здійснюють діяльність в охоронній зоні за їх письмовими запитами; однак жодних письмових запитів від відповідача, який мав намір здійснювати діяльність в охоронній зоні, не поступало; також не поступало до оператора ГРМ і повідомлень від позивача про початок сільськогосподарських робіт, як це передбачено п. 19 Кодексу ГРМ; щодо посилання відповідача на норми ОСОБА_4 безпеки систем газопостачання України, якими передбачена періодичність технічних оглядів трас наземних газопроводів, то п. 1.9 даних ОСОБА_4 перевірка передбачена 1 раз на 6 місяців, а не на 1 місяць, як вказує відповідач; згідно з витягу із журналу технічного огляду при проведенні технічного огляду траси газопроводу порушень і пошкоджень мереж та обладнання не виявлено; відповідно до п. 4.23 ДБН 8.2.5-20-2001 на сталевих газопроводах між населеними пунктами допускається використовувати як орієнтирні стовпчики контрольно-вимірювальні пункти погодження(КВП) та контрольні трубки (КТ); згідно замірів спеціалістів позивача відстань від КВП, що розташований на газопроводі до місця, де відбулося пошкодження становить 179,4 м, а відстань від КВП до дороги становить 6 метрів, а тому посилання відповідача на відсутність орієнтирних стовпчиків безпідставна.

Згідно п.п.20,21 гл. 4 р.ІІІ Кодексу ГРМ до погодження виконання земельних робіт, яке здійснюється на безоплатній основі додається схема газопроводу, інженерних комунікацій, споруд, тощо, а оскільки представники відповідача за таким погодженням не звертались, з вини керівництва відповідача, працівник (тракторист) допустив пошкодження газопроводу.

Також відповідачем не було повідомлено про пошкодження газопроводу, як це передбачено п.40 гл. 4 р.ІІІ Кодексу ГРМ, що призвело до витоку газу; зазначене підтверджено протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 20.09.2017 року, який виконував роботи в межах охоронної зони. Відповідачем долучена до відзиву на позов копія договору оренди земельної ділянки без дати та номеру, а тому в силу ст. ст. 76, 77 ГПК України не може бути належним доказом, оскільки договір укладено між Турійської районною державною адміністрацією та ТзОВ Корсойл-Агро , з предмету договору неможливо встановити, яка саме земельна ділянка передана в оренду, оскільки відсутній акт прийому-передачі, її кадастровий номер, а тому посилання відповідача на відсутність в даному договорі обмежень у використанні земельної ділянки є необґрунтованим та не стосується предмету доказування у справі.

19.04.2018 року відповідач подав пояснення щодо викладеного в заперечені позивача на відзив, в якому, зокрема, вказує, що зауваження позивача щодо періодичності технічного огляду не спростовує невиконання працівниками позивача порушень щодо глибини залягання газопроводу; згідно розділу 4 п. 40-12 Кодексу ГРМ траси газопроводів на місцевості позначаються покажчиками, які встановлюються в місцях перетину траси газопроводів з межами земельних ділянок власників, землекористувачів, орендарів, такі покажчики кріпляться на висоті 1,5-1,8 м від поверхні землі до нижнього краю газопроводу лицьовою стороною до нього, однак на місця перетину зазначені покажчики, як свідчать фото позивача, відсутні.

Що стосується договору оренди землі, то даний укладено з ФГ Корсойл-Агро , з яким відповідач заключив договір про надання послуг № 03/09/17 від 01.09.2017 року та здійснює обробіток землі; договір оренди укладено на землях невитребувані паї , а тому йому неможливо присвоїти кадастровий номер; на підтвердження протоколу допиту свідка ОСОБА_3 надав копію шляхового листа, з якого вбачається, що тракторист отримав наряд-замовлення о 15-30 год. та виїхав з с.Бобли, а тому твердження позивача про витік газу о 11-50 год. спростовує причетність працівника до прориву труби газопроводу; при повідомленні ОСОБА_3 про можливість прориву труби керуючий виїхав на місце події, проте там працювала ремонтна бригада відповідача. До пояснення додано копії: договору про надання послуг № 03/09/17 від 01.09.2017 року, шляхового листа від 27.07.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.07.2017 року працівником ТзОВ Бобли-Агро під час проведення сільськогосподарських робіт між селами Туропин та Турія Турійського району з використанням сільськогосподарської технічки - трактора марки Джондір , державний реєстраційний номер 64952АА, було пошкоджено підземний сталевий газопровід середнього тиску діаметром 76 мм, чим спричинив витік природного газу та залишив місце події, не поінформувавши про неї аварійно-диспетчерську службу ПАТ Волиньгаз .

Даний прорив було ліквідовано працівниками аварійно-диспетчерської служби Ковельського відділення ПАТ Волиньгаз шляхом встановлення блінди на запірній арматурі, витік газу тривав 2 год.55 хв, площа прориву 0,000675 м 2 .

Відповідно до проектної документації на вказаний газопровід, глибина прокладання газопроводу в ґрунті становить не менше 1,1 м. Згідно з актом О приемке в єксплуатацию законченного строительством обьекта від 01.10.1992 року, який оформлений і завірений приймальною комісією, зазначено: Строительно-монтажные работы выполены в полном обьеме в соответствии с проектом и требовании СНиП 3.05.02.88 . На момент приймання в експлуатацію об'єкта газопровід знаходився в ґрунті на глибині не менше, ніж 1,1м.

Письмові пояснення начальника технічного відділу ПАТ Волиньгаз ОСОБА_5, аналіз звіту за контрактну добу (протягом якої сталася аварія) по підприємству Володимир-Волинська птахофабрика в селі Соловичі Турійського району та даних лічильника АГРС Туропин свідчать про те, що середнє споживання населенням природного газу, підключеного до АГРС Туропин становить від 46-ти до 160-ти метрів кубічних природного газу за годину. З 11год. 50хв. 27.07.2017р. відбулося різке збільшення споживання газу та падіння тиску, що свідчить про розгерметизацію систем газопостачання, що є підставою вважати виникнення аварійної ситуації - прориву газопроводу, яка сталася поблизу села Турія Турійського району.

Внаслідок скоєння аварії на системах газопостачання позивачу завдано збитків на суму 58717,33 грн., в яку включено втрати природного газу в обсязі 6408 кв.м. на суму 45572,67 грн., витрати на ремонтно-відновлювальні роботи системи газопостачання на суму 5885,96 грн., витрати на послуги повторного пуску газу тридцяти одному споживачу с. Туропин на суму 7258,70 грн.

Позивачем 23.08.2017 року було направлено на адресу відповідача - ТзОВ Бобли-Агро лист-претензію № 641/13-01 з вимогою відшкодувати завдані збитки з наданням усіх підтверджуючих вину працівників ТОВ Бобли-Агро в скоєнні аварії та розміру завданих збитків документів, проте зазначена залишена без реагування.

Предметом спору у справі є стягнення збитків у вигляді матеріальної шкоди в розмірі 58717,33 грн., спричиненої працівником відповідача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до відносин не договірних зобов'язань відшкодування шкоди.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України, абз. 6 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 224 ГК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і інших правових актів. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків.

Відшкодування позадоговірної шкоди за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено втілено у ст. 1166 ЦК України. Відповідно до цієї норми закону майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2,5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України, на яку посилається, зокрема, відповідач у запереченні на позов, встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

В обґрунтування позову і заперечень на нього позивач і відповідач послались на норми Кодексу газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494, ОСОБА_4 безпеки систем газопостачання України (далі - ОСОБА_4), затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 року № 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 р. за N 318/2758 (пункти 1.1.2., 4.1.7., 4.3.7., 4.3.19., 4.3.20., 4.3.40., 4.3.41., 4.6.3., 8.11.), ДБН Д.2.2.-1-99 пункт 1.1.7., ДБН В.2.5.-20-2001 пункти 4.18., 4.23., 4.90., 4.92; Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 року № 254 "Про затвердження ОСОБА_4 безпеки систем газопостачання України" втратив чинність 07.07.2015 року на підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості N 285 від 15.05.2015 року "Про затвердження ОСОБА_4 безпеки систем газопостачання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 р. за № 674/27119, отже до спірних правовідносин, подія яких відбулась 27.07.2017 року, в частині забезпечення безпеки систем газопостачання застосовується саме ОСОБА_4 в редакції наказу від 15.05.2015 року № 285.

Згідно витягу з журналу технічного огляду, який надав позивач, при проведенні технічного огляду траси газопроводу працівниками позивача 23.06.2017 року порушень не виявлено (а.с.21).

Згідно п. 5,6 гл. 4 р.ІІІ Кодексу ГРМ земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об'єктів ГРМ не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями встановленими Кодексом ГРМ та іншими нормативно-правовими актами; згідно п.9 гл. 4 р.ІІІ Кодексу ГРМ, власники, землекористувачі земельних ділянок, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об'єктів ГРМ; оператори ГРМ передають до відповідних місцевих органів схеми розташування газопроводів і споруд для забезпечення нанесення їх на плани населених пунктів та плани землекористувань, а також за відповідними запитами - іншим заінтересованим державним органам, а також надають відомості про місцезнаходження газопроводів заінтересованим юридичним та фізичним особам, що здійснюють діяльність в охоронній зоні за їх письмовими запитами. Як вбачається з матеріалів справи жодних письмових запитів від відповідача, який мав намір здійснювати діяльність в охоронній зоні, не поступало; також не поступало до оператора ГРМ і повідомлень від позивача про початок сільськогосподарських робіт, як це передбачено п. 19 Кодексу ГРМ.

Згідно п.п.20,21 гл. 4 р.ІІІ Кодексу ГРМ до погодження виконання земельних робіт, яке здійснюється на безоплатній основі додається схема газопроводу, інженерних комунікацій, споруд, тощо, а оскільки представники відповідача за таким погодженням не звертались, з вини керівництва відповідача, працівник (тракторист) допустив пошкодження газопроводу.

Як слідує з матеріалів справи відповідачем не було повідомлено про пошкодження газопроводу, як це передбачено п.40 гл. 4 р.ІІІ Кодексу ГРМ, що призвело до витоку газу; зазначене підтверджено протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 20.09.2017 року, який виконував роботи в межах охоронної зони.

Суд вважає не підтвердженим твердження ТзОВ Бобли-Агро щодо непричетності його працівника до аварії з пошкодження газопровідної труби, оскільки даний факт підтверджено належними доказами позивача, а тому вимога про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 58717,33 грн. підставна і підлягає задоволенню.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Враховуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами завдані відповідачем збитки, вимога позивача про стягнення 58717,33 грн. майнової шкоди підставна і підлягає задоволенню.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762,00 грн. в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 22, 82, 611, 623, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Бобли-Агро» (вул.Центральна,148, с.Бобли, Турійський район, Волинська область, 44842, код ЄДРПОУ 40978938) в користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Волтньгаз (вул.І.Франка,12, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 03339459, ІПН 033394503179, р/р НОМЕР_1 ПАТ ОСОБА_6 дім м.Київ, МФО 300647) 58717,33 грн. майнової шкоди, а також 1762 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

27.06.2018 року

Головуючий суддя С. В. Костюк

Судді А. М. Кравчук

ОСОБА_7