Рішення

від 19.06.2018 по справі 903/285/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10, E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2018 р. Справа № 903/285/18

За позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» , смт. В.Димерка, Броварський район, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-трейд» , м. Луцьк

про стягнення 238303,13 грн.

Суддя Шум М.С.

секретар с/з ОСОБА_1

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Встановив: Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-трейд» 238303,13 грн., з них 227346,84 грн. - основна заборгованість, 9934,75 грн. - пеня, 1021,54 грн. - 3% річних та судові витрати по справі. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №2210042244 від 01.01.2016р. в частині оплати за отриманий товар.

Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 05.06.2018р. розгляд справи по суті призначено на 19.06.2018р. о 11.40год.

22.05.2018р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив суму заборгованості, мотивуючи тим, що 01.12.2017р. та 20.12.2018р. між сторонами було укладено договори про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму - 19 365,20грн. До відзиву долучено договори про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2017р., від 22.12.2017р., докази надіслання відзиву позивачу.

13.06.2018р. від позивача надійшли заперечення на відзив, якому повідомив, що відповідачем не було повернуто позивачу договори про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2017р. та 22.12.2017р.

18.06.2018р. від відповідача надійшли заперечення у якому відповідач визнав заборгованість в сумі 207 981,64грн. (з врахування договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2017р. та 22.12.2017р.).

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301036159493 від 11.06.2018р., №4301036159507 від 19.06.2018р.

Відповідно до ч.1 та п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Визнавши зібрані докази достатніми для розгляду справи по суті та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.01.2016р. між Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» , в особі директора Маріупольської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд", що діє на підставі статуту (покупець) укладений договір поставки № НОМЕР_1 із протоколом розбіжностей, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах та у порядку, визначених договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3 договору поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP склад покупця (відповідно до "Інкотермс" 2010) з урахуванням положень чинного законодавства України та цього договору. Право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця моменту фактичної передачі товару.

Згідно п. п. 3.2, 3.3 договору, товар поставляється окремими партіями, партією товару вважається його кількість, вказана в одній товарно-транспортній накладній.

У відповідності до п. 5.5. договору здача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню та кількості проводиться на підставі товарно-транспортної накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата партії поставленого товару провадиться на підставі товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника чи готівкою у відповідності з лімітами та порядком, які встановлено чинним законодавством України.

Пунктом 4.4. протоколу розбіжностей до договору передбачено, що оплата за оставлений товар здійснюється покупцем у терміни, встановлені розділом 12 даного договору. Пунктом 12.2. Розділу 12 договору встановлені наступні терміни оплати за поставлену продукцію: категорія безалкогольні напої - 35 днів з дати поставки товару; категорія соки - 35 днів з дати поставки товару; категорія алкогольні напої - 60 днів з дати поставки товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 227 346,84грн, що стверджується товарно-транспортними накладними: №2204617395 від 19.09.2017р. на суму 23 770,32грн., №2204644595 від 09.10.2017р. на суму 10 025,28грн., №2204671885 від 31.10.2017р. на суму 31 458,96грн., №2204671888 від 31.10.2017р. на суму 47 138,88грн., №2204689262 від 14.11.2017р. на суму 52 533,72грн., 32204689263 від 14.11.2017р. на суму 47 996,64грн., №22046892264 від 14.11.2017р. на суму 14 423,04грн. Відпуск та отримання товару стверджується відмітками представника відповідача про отримання на накладних (а.с 76-90).

Внаслідок дій позивача по відпуску товару між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України, згідно яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Договір поставки № НОМЕР_1 від 01.01.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Протилежного суду не доведено. Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском круглої печатки господарюючих суб'єктів.

Згідно із положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, як встановлено судом, 01.12.2017р. та 22.12.2017р. між іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (сторона 1) та Маріупольською філією ТОВ "Континіум-Трейд" (сторона 2) були укладені договори про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п. 1 яких сторони дійшли взаємної згоди про часткове припинення зобов'язань "сторони 2" перед "стороною 1", що виникли на підставі з договору поставки №2210042244 від 01.01.2016р. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги "сторони 2" до "сторони 1" в сумі 2 526,24грн. та 16 838,96грн. відповідно (а.с. 111-112). Дані договори підписані сторонами та містять відтиски круглої печатки господарюючих підприємств.

Статтею 202 ГК України в якості однієї із підстав припинення господарського зобов'язання передбачено зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування здійснюється за наявності таких умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Заборгованість за отриманий товар стверджується договором поставки №2210042244 від 01.01.2016р., видатковими накладними №2204617395 від 19.09.2017р., №2204644595 від 09.10.2017р., №2204671885 від 31.10.2017р., №2204671888 від 31.10.2017р., №2204689262 від 14.11.2017р., 32204689263 від 14.11.2017р., №22046892264 від 14.11.2017р.. Дослідивши долучені докази, судом встановлено, що, позивачем, стверджуючи не оплату товару по вказаним накладним не враховано зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 19 365,20грн., відповідно до стягнення підлягає сума заборгованості в розмірі 207 98164грн. (з розрахунку 227 346,84грн. - 19 365,20грн.). В частині стягнення 19 365,20грн. слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 9 934,75грн пені, суд зауважує наступне:

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день затримки платежу.

З огляду на наведене, суд, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, здійснивши розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3., вважає вимогу про стягнення 9 934,75грн пені за період з 19.11.2017р. по 02.02.2018р., підставною та такою, що підлягає до стягнення з відповідача.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. вважає вимогу про стягнення 1 021,54грн. річних підставною та такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У зв'язку з тим, що спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати по справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-трейд» (43000, Волинська обл., місто Луцьк, пр. Соборності, буд.43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (07442, Київська обл., Броварський район, селище міського типу ОСОБА_2, 51-КМ Санкт-Петербурзьке шосе, код ЄДРПОУ 21651322) 218 937,93грн., з них 207 981,64грн. - основна заборгованість, 9 934,75грн. - пеня, 1 021,54грн. - 3% річних та 3 284,08 грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. В стягненні 19 365,20 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

27.06.2018

Суддя М. С. Шум