Рішення

від 18.06.2018 по справі 908/733/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/45/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2018 Справа № 908/733/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100 Запорізька область м. Бердянськ, пл. Єдності, 2, код ЄДРПОУ 25473739)

до відповідача: Бердянської міської організації комуністичної партії України (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свердлова, 28, код ЄДРПОУ 33835951)

про стягнення 3 098 грн. 43 коп.

за участю

представника позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Управління комунальної власності Бердянської міської ради до Бердянської міської організації комуністичної партії України про стягнення 3 098 грн. 43 коп. неустойки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 р., справу № 908/733/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.04.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/733/18, присвоєно справі номер провадження 27/45/18, розгляд справи призначено на 15.05.2018 р.

Справа № 908/733/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.05.2018 р., розгляд справи відкладено на 18.06.2018 р.

У судовому засіданні 18.06.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення підготовчого засідання були попереджені належним чином.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження Бердянської міської організації комуністичної партії України є: 71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свердлова, 28, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи містяться оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення, які не отримано відповідачем у зв'язку із закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/733/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно зі ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 29 закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачені повноваження міських рад та їх виконавчих органів щодо управління комунальною власністю в межах, визначених радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.5 Положення про Управління комунальної власності Бердянської міської ради, затвердженого рішенням чотирнадцятої сесії VII скликання від 23 лютого 2017 № 10, Управління комунальної власності є юридичною особою, виконавчим органом Бердянської міської ради.

Відповідно до розділу 2 та 3 Положення Управлінню комунальної власності Бердянської міської ради делеговані повноваження управляти і розпоряджатися майном територіальної громади міста Бердянська, реалізовувати повноваження

виконавчого органа в сфері управління комунальною власністю територіальної громади міста і реалізовувати державну політику в сфері управління комунальною власністю територіальної громади міста, а також здійснювати повноваження Орендодавця комунального майна.

Згідно п. 3.1, п. 3.2.1 Положення Управління комунальної власності Бердянської міської ради: на підставі рішення сесії Бердянської міської ради, укладає договори щодо оренди окремого нерухомого майна; здійснює контроль за надходженням орендної плати і контролює її подальше надходження на рахунок управління, вживає заходів щодо Орендодавців по ліквідації заборгованості з орендної плати; здійснює контроль за надходженням орендної плати від оренди приміщень. переданих в оренду.

Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Управління комунальної власності Бердянської міської ради, яке визначено як позивача.

29.11.2005 р. між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець) та Бердянською міською організацією Комуністичної партії України (орендар) був укладений договір оренди комунального майна №1006.

Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угод від 14.03.2012 р. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі підприємства Комунального підприємства Бердянської міської ради Житлосервіс-2а (надалі майно), площею 88,60 кв.м згідно зі звітом про оцінку майна, розміщене адресою: м. Бердянськ, вул. Свердлова, 28 частина нежитлових приміщень одноповерхової окремо розташованої будівлі (приміщення № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 18, № 19 згідно з технічним паспортом)(будинку, приміщення, будівлі), вартість приміщення визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить за оцінкою - 136590,00 грн. - за 1 кв.м. 1541,65 грн. без ПДВ, виконаний станом - на 05 січня 2012 р. оцінювачем - ПП ОСОБА_2

Відповідно до п. 2.1 договору вступ відповідача у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акта здачі-приймання вказаного майна.

29.11.2005 р. сторонами підписано та скріплено печатками позивача і відповідача ОСОБА_3 здачі-приймання нежитлового приміщення. Майно передавалося в задоволеному стані, без зауважень і претензій.

У відповідності до пунктів 3.1 - 3.4 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Бердянськ.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, в редакції додаткової угоди від 11.12.2013 р. орендар сплачує на рахунок орендодавця, щомісячно орендну плату у грошовій формі яка дорівнює 367 грн. 21 коп., яка сплачується з урахуванням індексів інфляції не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п. 3.1.1 договору)

Статтею 759 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За приписами ст. 204 ГК України господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін.

Статтею 204 ЦК України також передбачено припинення зобов'язання за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.9 договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору, в п'ятиденний термін повернути орендодавцеві, або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно за Актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної, або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 8.5 договору, в редакції додаткової угоди від 29.01.2008 р. у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідно до п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.12.2014р. строк дії договору встановлено до 30.10.2017р.

Об'єкт оренди повернуто відповідачем лише 30.01.2018 р., про що свідчить Акт здачі-приймання.

Отже, відповідач повернув об'єкт оренди з порушенням строків, в результаті чого сума неустойки в розмірі 3 098 грн. 43 коп. нарахована за період з 05.11.2017 р. до 30.01.2018 р.

03.03.2018 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 02.03.2018 р. за № 413 про сплату суми неустойки в розмірі 3 098 грн. 43 коп.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Несплата відповідачем неустойки призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету, перешкоджає реалізації державної соціальної політики та спричиняє істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми неустойки в розмірі 3 098 грн. 43 коп. у повному обсязі.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Бердянської міської організації комуністичної партії України 3 098 грн. 43 коп. неустойки.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 762 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління комунальної власності Бердянської міської ради, Запорізька область м. Бердянськ до Бердянської міської організації комуністичної партії України, Запорізька область, м. Бердянськ задовольнити.

Стягнути з Бердянської міської організації комуністичної партії України (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свердлова, 28, код ЄДРПОУ 33835951) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100 Запорізька область м. Бердянськ, пл. Єдності, 2, код ЄДРПОУ 25473739 ) 3 098 (три тисячі дев'яносто вісім) грн. 43 коп. неустойки, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 27.06.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова