Рішення

від 22.06.2018 по справі 910/4451/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.06.2018Справа №  910/4451/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва простягнення 42 425, 29 грн              Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва" про стягнення коштів за фактично надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період квітень 2015 – грудень 2017 в сумі 42 425, 29 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовившись укласти з позивачем договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який позивач і відповідач зобов'язані укласти між собою на підставі положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відмовляючись визнавати позивача надавачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, своїми діями ставить позивача в становище коли останній виконуючи послуги не має змоги отримувати за них винагороду і це тягне до погіршення фінансового та виробничого становища позивача. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.04.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 08.05.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого він вважає позовні вимоги обґрунтованими лише в частині стягнення 17 204, 65 грн. У свою чергу, 14.05.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про прийняття відповіді попри сплив терміну, наданого судом. Відповідно до ч.ч.2, 3, 6 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Приймаючи до уваги, що відзив на позовну заяву було подано до суду та направлено на адресу позивача лише 08.05.2018, про що свідчать відмітка на штемпелі відділення поштового зв'язку, враховуючи відсутність у позивача фактичної можливості підготувати та подати до суду відповідь на відзив у встановлений судом строк, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив та долучити відповідь на відзив до матеріалів справи. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" було створено 09.10.2014 на підставі рішення представника територіальної громади міста Києва, Київської міської ради, а 31.02.2015 Дніпровська районна в міста Києві державна адміністрація, на підставі закону України "Про місцеве самоврядування", розпорядженням № 61 закріпила за позивачем на праві господарського відання, управління об'єктами житлового і нежитлового фонду. До 01.04.2015 балансоутримувачем, надавачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, було Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва", а 01.04.2015 Керуюча дирекція передала на баланс позивача житлове і нежитлове майно. Відповідно до Закону України від 24.06.2004 року № 1875-ІV “Про житлово-комунальні послуги”, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної, :особи, щодо забезпечення  експлуатації та/або ремонту житлових та нежитлових приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд,  а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Позивач зазначив, що він є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і надає послуги відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із чинним законодавством України. Позивач обчислює обсяги наданих підприємством та отриманих споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до кількісних показників, одиницею виміру для обчислення яких є 1 (один) квадратний метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи. Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869. Структура, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.03.2011 № 307. Тарифи на послуги затверджені розпорядженням КМДА від 30.04.2015 № 442. (зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 22.05.2015 за N 57/1168) та по житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 122 складають 2 грн. 81 коп. за 1 (один) квадратний метр загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку. Як вбачається з доводів сторін по справі, Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва (споживач) займає нежитлове приміщення загальною площею 543, 30 кв.м., у житловому будинку № 10 на бульварі Перова, м. Київ. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Як вбачається із доводів позивача, діючи в межах існуючого законодавства, яке регулює відносини в сфері надання житлових послуг, він виконував зобов'язання по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01.04.2015 і продовжує виконувати їх на даний час. Крім того, позивачем було розроблено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 849 від 01.04.2015 на нежиле приміщення за адресою: м. Київ, бул. Перова, 10, площею 543, 30 кв.м. і направлений 18.05.2015 власнику цього приміщення для підписання. Проте, як зауважує позивач, договір підписано не було, а про мотиви не підписання не повідомлено. 03.06.2015 на підставі розпорядження № 442 від 30.04.2015 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відбулася зміна тарифів на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. А 05.12.2016 позивач оформив новий договорі про послуги на збільшення плати за тарифами та направив його відповідачу. 14.12.2017 позивач втретє направив відповідачу договори, проте, як вказує виконавець послуг, договір так і не було підписано відповідачем. Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що останній надавав та надає послуги безперебійно, натомість відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконує. У той же час, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наводить наступні доводи: - позивач дійсно виконував зобов'язання по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01.04.2015 по теперішній час, проте не в тому обсязі, в якому заявлено до стягнення; - у зв'язку із наявністю у відповідача окремих господарських договорів на послуги, які позивач запропонував надавати в відповідно до умов договору № 849, відповідач відмовився від підписання договору, направивши на адресу позивача листи із пропозиціями прибрати з договору послуги, які позивачем надаватися не будуть; - враховуючи, що відповідач направив на адресу позивача листи із розбіжностями з умовами направленого позивачем договору, тоді договір не може вважатись укладеним; - змушуючи відповідача підписати договір на невигідних для нього умовах, позивач порушує основні принципи поняття "договір". Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 17 204, 65 грн. Перш за все, сторони по справі підтверджують факт надання послуг за період з квітня 2015 по грудень 2017. Однак, листом № 603/01-20 від 11.06.2015 та № 737/01-20 від 23.07.2015 відповідач повідомляв позивача, що Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району міста Києва" самостійно проводить прибирання, дератизацію, дезінфекцію, вивіз відходів, полив дворів та газонів як власними силами так й іншими суб'єктами господарювання. Крім того, відповідачем на підтвердження своїх доводів долучено до матеріалів справи копії штатних розписів, накази про прийняття на роботу двірників, посадові інструкції двірників, табелі обліку робочого часу, копії договорі про дератизацію і дезінсекцію, акти виконаних робіт за спірний період – з 2015 по 2017 роки. Таким чином, можна дійти висновку, що відповідачем вчинялися дії з метою досягнення згоди та підписання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, однак позивачем у позові вказувалося, що відповідач жодним чином не мотивував свої відмови від підписання договору. Також, матеріали справи містять докази того, що обсяг послуг, за надання яких нараховується заборгованість не відповідає фактично наданим послугам. Адже відповідач неодноразово повідомляв про перелік послуг, виконання яких він забезпечує власними силами або із залученням інших суб'єктів господарювання. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 17 204, 65 грн. В решті позовних вимог слід відмовити. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка орієнтовно становить 3 000, 00 грн. Згідно п. 1. ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Так, в силу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Однак, на підтвердження понесення вказаних у відзиві витрат відповідачем не долучено доказів, а тому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмір 3 000, 00 грн. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 119, 129, 232, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу  України, суд, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" задовольнити частково. 2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва (02660, м. Київ, вул. Запорожця, 26, код ЄДРПОУ 26188946) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код ЄДРПОУ 39606435) кошти за фактично надані послуги в розмірі                  17 204, 65 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 714, 54 грн. Видати наказ. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. У задоволенні вимог відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.06. 2018 року. Суддя                                                                                                             Ю.О. Підченко