Рішення

від 25.06.2018 по справі 910/3945/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2018Справа № 910/3945/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс

до Фізичної особи-підприємця Пічкар Володимира Петровича

про стягнення 75 600 грн.

Представники сторін:

від позивача: Маковський П.М., керівник;

від відповідача: Орлов О.Є., ордер серія КВ № 308056 від 25.06.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Пічкар Володимира Петровича про стягнення 75 600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як безпосередній перевізник вантажу, зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, завдані внаслідок втрати вантажу, які стягнуто з позивача рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2016 у справі № 925/588/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

27.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено до розгляду по суті на 29.05.2018.

21.05.2018 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 29.05.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

За наслідками судового засідання 29.05.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.06.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2018 у порядку статей 120-121 ГПК України, судом повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи на 25.06.2018.

01.06.2018 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 25.06.2018 представники сторін з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс та Приватним акціонерним товариством Українська гірничо-металургійна компанія (замовник) укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010/15-ПВ (далі - Договір перевезення), за умовами якого позивач як експедитор-перевізник зобов'язався доставити ввірений йому для перевезення вантаж згідно із товарно-транспортною накладною за маршрутами відповідно до підписаних сторонами заявок.

07 квітня 2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс та Приватним акціонерним товариством Українська гірничо-металургійна компанія складено заявку на транспортування вантажу, за умовами якої позивачу було замовлено здійснити перевезення вантажу (труби профільні вагою 22 т.) із м. Дніпропетровська до м. Черкаси у період 07.-08.04.2016. Вантаж слід забрати у ПАТ Комінмет м. Дніпропетровськ. Перевезення здійснюється водієм ОСОБА_4 автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2.

07 квітня 2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс (далі - позивач, експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Пічкар Володимиром Петровичем (далі - відповідач, виконавець) було укладено Договір-заявку № 105/04 на транспортно-експедиційні послуги (далі - Договір-заявка).

Відповідно до договору-заявки, відповідач зобов'язався здійснити 08.04.2016 перевезення вантажу (труба профільна вагою 22 т.) автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2 (водій ОСОБА_4, посвідчення водія НОМЕР_4) за маршрутом: м. Дніпропетровськ - м. Черкаси, вул. 14 Грудня, 6/1.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2016 у справі № 925/588/16 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс на користь Приватного акціонерного товариства Українська гірничо-металургійна компанія 245 675,01 грн. вартості втраченого вантажу, перевезення якого здійснювалось із залученням перевізника ФОП Пічкаря В.П. автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пічкаря Володимира Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс 156 250 грн. збитків та 2 343,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ Реммонтажсервіс зазначає, що на виконання рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/588/16, позивач оплатив ще частину вартості втраченого вантажу на суму 75 600 грн., однак ФОП Пічкарь В.П. зазначену суму збитків позивачу не компенсував, в зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 75 600 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

При цьому, п. 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пічкаря Володимира Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс 156 250 грн. збитків та 2 343,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Зазначеним рішенням встановлено, що в підтвердження виконання договору-заявки, зазначений в договорі автомобіль 07.04.2016 було подано на завантаження до вантажовідправника: ПАТ Коминмет (м. Дніпроперовськ, вул. Комінтерна,7).

Відповідно до нарядів на відвантаження № 4622 та № 4634 від 07.04.2016, видаткових накладних № 4622 та № 4634 від 07.04.2016 та товарно-транспортної накладної № 4634 від 07.04.2016, водій ОСОБА_4 на вищевказаному транспортному засобі отримав для перевезення наступний вантаж:

1. труби сталеві електрозварні водогазопровідні, ДСТУ 3262-75, СТ2ПС 6м 20х2,8 - 3,096 т., вартістю без ПДВ 34.185,01 грн.;

2. труби сталеві електрозварні водогазопровідні, ДСТУ 3262-75, СТ2ПС 6м 50х3 - 2,806 т., вартістю без ПДВ 30.398,32 грн.;

3. труби сталеві електрозварні прямокутні, ДСТУ 8645-68, 13663-86, СТ3ПС 6м 60х30х2,0 - 2,490 т., вартістю без ПДВ 21.165,00 грн.;

4. труби сталеві електрозварні прямошовні, ДСТУ 10704-91, 10705-80, СТ2ПС 12м 57х3 - 3,272 т., вартістю без ПДВ 35.446,66 грн.;

5. труби сталеві електрозварні прямошовні, ДСТУ 10704-91, 10705-80, СТ2ПС 12м 127х4 - 4,582 т., вартістю без ПДВ 50.592.93 грн.;

6. труби сталеві електрозварні прямошовні, ДСТУ 8645-68, 13663-86, СТ2ПС 12м 80х60х3,0 - 3,610 т., вартістю без ПДВ 32.941,25 грн.

Всього 19,856 т. на загальну суму без ПДВ 204.729,17 грн. (з ПДВ - 245.675,01 грн.).

Відповідно до умов договору-заявки вказаний вантаж мав прибути до місця розвантаження: м. Черкаси, вул. 14 Грудня, 6/1, 08.04.2016, без права переадресування вантажу, про що було зазначено в ТТН.

Матеріали справи свідчать, що вантаж не прибув до вказаного в договорі місця розвантаження, та вантажоодержувачем не отриманий, що є порушенням виконання зобов'язання відповідачем та свідчить про втрату вантажу перевізником.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2016 у справі № 925/588/16 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс на користь Приватного акціонерного товариства Українська гірничо-металургійна компанія 245.675,01 грн. вартості втраченого вантажу, перевезення якого здійснювалось із залученням перевізника ФОП Пічкаря В.П. автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2. У даній справі ФОП Пічкаря В.П. було залучено третьою особою без самостійних вимог.

Згідно з п. 4 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі № 925/145/17 від 16.03.2017, ТОВ Реммонтажсервіс погасив частину вартості втраченого вантажу в сумі 63 200,00 грн. (згідно рішення у справі № 925/588/16) шляхом заліку зустрічних вимог з ПАТ Українська гірничо-металургійна компанія .

Згідно з п. 4 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі № 925/140/17 від 21.03.2017, ТОВ Реммонтажсервіс погасив ще частину вартості втраченого вантажу на суму 93 050,00 грн. (згідно рішення у справі № 925/588/16) шляхом заліку зустрічних вимог з ПАТ Українська гірничо-металургійна компанія .

Отже, ТОВ Реммонтажсервіс погасило ПАТ Українська гірничо-металургійна компанія згідно рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2016 у справі № 925/588/16 частину вартості втраченого вантажу в розмірі 156 250,00 грн.

Таким чином, зазначені обставини, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не доказуються при розгляді даної справи.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/588/16, оплачено ще частину вартості втраченого вантажу на суму 75 600 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 16.06.2017 на суму 42 500 грн. та платіжним дорученням № 4 від 19.06.2017 на суму 33 100 грн.

Частинами першою та другою статті 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідачем в свою чергу, будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки розмір збитків встановлений рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/588/16 та відшкодований позивачем, відповідач в силу наведених положень законодавства, як безпосередній перевізник втраченого вантажу, зобов'язаний відшкодувати фактичні збитки позивачу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність підстав для відшкодування позивачу завданих збитків.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пічкаря Володимира Петровича (01004, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реммонтажсервіс (19604, Черкаська обл., Черкаський район, село Червона Слобода, вулиця Жовтнева, будинок 9-Д; ідентифікаційний код: 39073736) збитки в розмірі 75 600 (сімдесят п'ять тисяч шістсот) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.06.2018

Суддя О.А. Грєхова