Рішення

від 14.06.2018 по справі 910/2107/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2018Справа № 910/2107/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс-2100" доЖитлово-будівельного кооперативу "Київ-9" простягнення 114 262,21 грн. Суддя Бойко Р.В.

при секретарі судового засідання Бариновій О.І.

Представники сторін:

від позивача:Роспотнюк В.О. від відповідача:Кобилецький В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс-2100" (надалі - "Товариство") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Київ-9" (надалі - "Кооператив") про стягнення 114 262,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним на виконання своїх зобов'язань за Договором №0709/2016 від 07.09.2016 починаючи з дати укладення вказаного договору виконувались роботи (надавались послуги) з аварійного та технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації, дощової каналізації; обслуговування електрощитових в будинках за адресами: м. Київ, просп. Правди, буд. 4-А, м. Київ, вул. Западинська, буд. 7, м. Київ, вул. Западинська, буд. 5-А, а відповідачем своїх грошових зобов'язань із оплати виконаних робіт (наданих послуг) не виконано, у зв'язку з чим Товариство просить стягнути з Кооперативу заборгованість у розмірі 88 811,20 грн., пеню у розмірі 16 026,88 грн., інфляційній витрати у розмірі 7 655,67 грн. та 3% річних у розмірі 1 768,46 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 відкрито провадження у справі №910/2107/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

19.03.2018 до суду через відділ діловодства надійшов відзив Кооперативу на позовну заяву, за змістом якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем не виконувались жодні роботи за спірним договором. Також, відповідач зазначає, що у зв'язку з невиконанням позивачем жодних робіт за Договором №0709/2016 від 07.09.2016, відповідачем було прийнято за трудовою угодою слюсаря-сантехніка, а з 01.01.2017 укладено договір №23/12 з ФОП ОСОБА_4 Крім того, відповідачем заявлено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом даного спору у сумі 8 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2018 з огляду на зміст відзиву відповідача та додані до нього докази, на підставі ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд з власної ініціативи призначив у даній справі судове засідання на 03.04.2018 з викликом сторін.

В судовому засіданні 03.04.2018 оголошено перерву до 20.04.2018.

05.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що в спірний період відповідні послуги надавались Кооперативу іншою особою (особами), а не позивачем. Крім того, відповідачем заявлено орієнтовні витрати на правову допомогу, які у разі відмови в задоволенні позову, відповідач просить суд стягнути з позивача.

В судове засідання 20.04.2018 представники сторін з'явились надали пояснення по справі.

Зокрема, представник відповідача заявив про своє бажання викликати в судове засідання осіб, які надавали послуги з аварійного та технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації, дощової каналізації; обслуговування електрощитових в будинках за адресами: м. Київ, просп. Правди, буд. 4-А, м. Київ, вул. Западинська, буд. 7, м. Київ, вул. Западинська, буд. 5-А, в якості свідків з метою підтвердження безпідставності посилань позивача на надання спірних послуг.

Так, згідно наданого відповідачем трудового договору від 03.10.2016 послуги, які за твердженнями позивача ним надавались відповідачу, виконував ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 ухвалено розгляд справи №910/2107/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.05.2018, викликано в судове засідання в якості свідка ОСОБА_5 та запропоновано йому надати нотаріально посвідчені пояснення щодо виконання у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року робіт (надання послуг) за трудовим договором від 03.10.2016.

14.05.2018 до суду через відділ діловодства від Товариства надійшла відповідь на відзив Кооперативу, відповідно до якого представник вказував на те, що за змістом спірного договору обов'язок відповідача з оплати визначених ним послуг має здійснюватися не в залежності від складення та підписання між сторонами будь-яких підтверджуючих документів щодо їх надання за весь час дії відповідного договору, строк дії якого з огляду на визначену в п. 4.3 такого договору автоматичну пролонгацію та відсутність будь-яких заперечень чи претензій відповідача продовжувався.

17.05.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи заяви ОСОБА_5 в якості свідка від 16.05.2018, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В., відповідно до якої ОСОБА_5 вказував на те, що у період з 03.10.2016 по 01.01.2017 він виконував роботу, передбачену трудовим договором, а саме: аварійне та технічне обслуговування внутрішньо-будинкових мереж - систем центрального опалення, каналізації, гарячого, холодного водопостачання, та в цей час представники ТОВ "Теплоенергосервіс-2100" в будинках ЖБК "Київ-9" не з'являлися, ніякі роботи по обслуговуванню будинків не проводили.

В судовому засіданні представником позивача було подано для долучення до матеріалів справи заяву ОСОБА_8 в якості свідка, справжність підпису на якій засвідчено 17.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фещенко О.П., відповідно до якої ОСОБА_8 вказував на те, що перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ "Теплоенергосервіс-2100" у період вересня 2016 року по 17.05.2018 обслуговували Кооператив, що знаходиться по вулиці Западинській на підставі договору №0709/2016 від 07.09.2016 та відповідно надавали послуги з аварійного та технічного обслуговування.

Суд, в судовому засіданні 17.05.2018, на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 31.05.2018, викликати в судове засідання ОСОБА_8 та ОСОБА_5 для дослідження їх заяв в якості свідків.

В судове засідання з'явилися представники сторін, голова Кооперативу та залучені сторонами в якості свідків особи (ОСОБА_8 та ОСОБА_5).

В порядку, визначеному ст. 211 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні було здійснено допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5 шляхом поставлення їм сторонами та судом відповідних питань.

Судом в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати ухвалено оголосити перерву для надання часу учасникам справи підготувати свої письмову пояснення з урахуванням виступів свідків до 14.06.2018.

12.06.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано письмові пояснення, відповідно до яких вказував на те, що за наслідками допиту в попередньому судовому засіданні свідків було підтверджено, що ОСОБА_8, як працівник Товариства виконував роботи у Кооперативі, зокрема, вводив будинки у опалювальний сезон 2016 року, виводив повітря із системи опалення, мінімум двічі на місяць приїздив для виконання покладених на нього трудових обов'язків, у зв'язку із укладенням договору №0709/2016 від 07.09.2016 між сторонами, в той час як ОСОБА_5 працював на Кооператив згідно трудового договору як різноробочий і відповідні будинки не вводив в опалювальний сезон жодного разу, будь-яких аварій не усував, а ФОП ОСОБА_4 не знає та жодного разу його не бачив на території Кооперативу.

12.06.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача подані пояснення, відповідно до яких вказував на те, що за наслідками допиту в судовому засіданні свідків було підтверджено, що ОСОБА_8, як працівник Товариства був останній раз в будинках Кооперативу зимою 2016 року та здійснював вивід повітря із системи опалення, що здійснюється лише раз на рік, а про будь-які інші роботи, які він виконував в будинках Кооперативу, повідомити не зміг, що підтверджує твердження відповідача щодо надання Товариством послуг за спірним договором виключно в вересні 2016 року з підготовки будинків до опалювального сезону, в той час, як ОСОБА_5 підтвердив, що у період з жовтня по грудень 2016 року саме ним виконувалися роботи по технічному обслуговуванню систем центрального опалення, каналізації, гарячого, холодного водопостачання та представників Товариства в цей час жодного разу не бачив.

В судове засідання 14.06.2018 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а відповідач - заперечує проти них та просить відмовити у задоволенні позову.

Судом в судовому засіданні 14.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2016 між Товариством (виконавець) та Кооперативом (замовник) укладено договір №0709/2016 на аварійне та технічне обслуговування систем центрального опалення, каналізації, гарячого, холодного водопостачання та послуги диспетчера (надалі - Договір), у відповідності до п. 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки виконання робіт по технічному та аварійному обслуговуванню внутрішньо-будинкових систем центрального опалення (ЦО), гарячого і холодного водопостачання, каналізації, дощової каналізації, обслуговування електрощитових в будинку в обсягах відповідно до наказу Держкомунгоспу України від 10.08.2004 №150, в будинках за адресами: м. Київ, просп. Правди, 4А, вул. Западинська, 5а, Западинська, 7, загальною площею 22 866 кв.м., кількість квартир 324.

Згідно із п. 2.1 Договору виконавець зобов'язаний: виконувати роботи по технічному та аварійному обслуговуванню електромереж, систем ЦО, ГВП, ХВП, каналізації (в т.ч. дощової), згідно з розділом 3 договору; приймати заявки від замовника цілодобово в робочі, святкові та вихідні дні; інформувати замовника про виконання заявок; надавати інформацію через диспетчера про причини та термін відсутності ХВП, ГВП при аварійних зупинках - негайно.

За змістом п. 2.2. Договору замовник зобов'язаний, зокрема: забезпечити виконавця приміщенням для розміщення матеріалів та спецодягу слюсарів, електромонтерів; при виявленні протікання внутрішньо-будинкових мереж тепло- та водопостачання, аварій в мережах електропостачання негайно ставити до відома виконавця, вживати заходів безпеки при виникненні аварійних ситуацій, що загрожують життю та здоров'ю громадян до прибуття персоналу виконавця; проводити розрахунки за виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця.

В положеннях розділу 3 Договору сторонами було погоджено перелік робіт по технічному та аварійному обслуговуванню, обов'язок з виконання яких бере на себе виконавець, а саме: щодо технічного обслуговування: регулювання систем опалення; укріплення трубопроводів систем ЦО і опалювальних приладів; огляд трубопроводів у технічних підвалах і горищах; усунення протікання приладів опалення в місцях загального користування; усунення протікань в трубопроводах, вентилях, засувах і пробко-сальникових кранах; поновлення сальникових ущільнень запірної та регулюючої арматури систем ЦО та елеваторного вузла; дрібний ремонт кранів і засувок у підвалах, технічних поверхах і горищах, систем ГВП, ХВП, ЦО; промивка і прочищення грязьових відстійників; зміна сопла або обмежувальної шайби на елеваторному вузлі; пофарбування арматури і рамки управління; гідравлічне випробування систем ЦО; ущільнення муфтова них з'єднань та заміна прокладок фланцевих з'єднань; прочищення каналізації; заміна манометрів та термометрів на провірені; перевірка правильності монтажу і очищення ванночок під термометри, заповнення їх мастилом; очищення обладнання від ржі, пилу і залишків мастила; ліквідація незначних несправностей в системах ХВП, ГВП, каналізації; виконання заявок мешканців та орендарів вбудованих приміщень (роботи в квартирах ведуться за рахунок власників квартир, згідно заявок власників, зареєстрованих через диспетчерську службу виконавця); налагодження роботи автономних повітрозбірників, видалення повітря з систем ЦО; дрібний ремонт кранів Маєвського; заповнення систем ЦО в неопалювальний сезон (за необхідністю); технічне обслуговування електрощитових, ВРУ, ЯРП, електромонтаж та електрообладнання місць загального користування; обслуговування загально будинкових електромереж до лічильників власників житлових та нежитлових мереж; щодо аварійного обслуговування: локалізація та усунення протікань та свищів на трубопроводах внутрішніх систем ЦО, ГВП, ХВП, водовідведення; заміна опалювальних приладів або окремих секцій в квартирах за рахунок мешканця, а в місцях загального користування - за рахунок замовника; усунення нещільностей, протікань ьа засмічень в трубопроводах системи водовідведення; виявлення причин залиття водою квартир, при можливості, їх негайне усунення; усунення аварійних випадків в електромережах, електрощитових та поверхових електрощитах.

У відповідності до п. 3.3 Договору межі обслуговування: ЦО, ГВП, ХВП - відповідно до меж розподілу обумовлених договорами між постачальниками комунальних послуг та замовником; каналізація - перший колодязь від житлового будинку; електромережі - від ввідного рубильника ГРЩ до квартирних лічильників споживачів, або до першої розподільчої коробки в квартирі при розміщенні лічильників в по поверховому електрощиті.

Пунктом 4.3 Договору погоджено, що договір укладається на термін до 31.12.2016 та вступає в дію з 09.09.2016. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік до тих пір, доки одна із сторін не повідомить письмово, за 15 днів, про його розірвання.

Згідно із п.п. 5.1, 5.2 Договору вартість робіт, передбачених Договором, складає 5 550,70 грн. на місяць. Замовник забезпечує своєчасну, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату виконаних робіт.

В положеннях додатку №1 до Договору сторонами було погоджено в т.ч. розрахунок витрат по наданню послуг (без нарахування витрат матеріалів та ПДВ), відповідно до якого визначено вартість: послуг диспетчера у розмірі 365,90 грн.; сантехніка по ХВП та водовідведенню - 806,80 грн.; сантехніка по ГВП та ЦО - 1 715,00 грн.; електромонтера - 696,60 грн.; аварійно-відновлювальних робіт - 1 966,50 грн., що разом становить 5 550,70 грн., а згідно додатку №2 до Договору сторонами узгоджено графік профілактичного огляду будинку, відповідно до якого погоджено, що: виконавець зобов'язується проводити технічний огляд будинку кожен тиждень у робочі дні, а саме у вівторок; кожен огляд будинку фіксується у журналі технічного огляду, працівником обслуговуючої компанії.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, в порушення умов Договору не було сплачено вартість наданих у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року згідно Договору послуг, в зв'язку з чим у Кооперативу виникла заборгованість в загальному розмірі 88 811,20 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором надання послуг з обслуговування систем центрального опалення, каналізації, гарячого, холодного водопостачання, електромереж, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції чинній на момент вчинення такого правочину.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 901 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою надання послуг, на відміну від правовідносин купівлі-продажу чи виконання робіт, не має фактичного матеріального характеру, адже результат виконання зобов'язання з надання послуг немає речового змісту, тобто, при послугах продається не сам результат, а саме дії, які до нього призвели.

Так, із преамбули та змісту Договору вбачається, що його фактичним предметом є взяття виконавцем на себе зобов'язання з технічного та аварійного обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації, дощової каналізації, обслуговування електрощитових в будинках Кооперативу, тобто, вчинення дій, спрямованих на забезпечення належного та безперебійного постачання споживачам (власникам квартир) комунальних послуг, в обсягах та межах, визначених положеннями п.п. 3.1-3.3 Договору.

Саме на таку мету вчинення Договору і вказують його положення, зокрема, п. 2.3, які передбачають відповідальність виконавця у випадку відключення опалення під час опалювального сезону чи припинення подачі ГВП, притягнення до якої відбувається шляхом звільнення замовника від обов'язку оплати вартості обслуговування в частині, пропорційній частині неопалювальних площ чи площ, незабезпечених ГВП.

Тобто, з укладенням Договору виконавцем було взято на себе зобов'язання не з виконання безпосередніх робіт, а саме з забезпечення технічного та аварійного обслуговування відповідних систем шляхом надання замовнику можливості цілодобового виклику за його заявкою, поданою через диспетчера (п. 3.1 додатку №2 до Договору), необхідних фахівців з метою усунення будь-яких несправностей чи аварій в обсягах та межах, визначених положеннями п.п. 3.1-3.3 Договору, а замовник, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання із щомісячної оплати відповідних послуг.

В даному випадку, позивачем вказується на надання визначених Договором послуг (тобто, забезпечення належного та безперебійного постачання споживачам (власникам квартир) комунальних послуг та забезпечення замовнику можливості цілодобового виклику за його заявкою, поданою через диспетчера, необхідних фахівців з метою усунення будь-яких несправностей чи аварій) у період дії такого договору з вересня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Однак, заперечуючи проти позову відповідачем вказувалося на те, що у вказаний позивачем період (окрім вересня 2016 року) будь-яких робіт з технічного та аварійного обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації, дощової каналізації, обслуговування електрощитових в будинках Кооперативу працівниками Товариства не здійснювалося, а відповідні роботи проводилися: у період жовтень-грудень 2016 року найманим працівником Кооперативу - ОСОБА_5, а з 01.01.2017 - ФОП ОСОБА_4, на підставі укладеного з ним договору №23/12 про технічне та аварійне обслуговування електромереж, систем центрального опалення, каналізації, гарячого та холодного водопостачання від 01.01.2017.

Більш того, присутній в судовому засіданні 31.05.2018 Голова Кооперативу Прокопенко В.М. повідомив, що фактичною метою укладення Договору з їх боку було отримання від Товариства виключно послуг щодо підготовки, налагодження та запуску систем опалення будинку до опалювального сезону 2016 року, що і було здійснено останнім та оплачено з боку Кооперативу в повному обсязі, а подальше обслуговування відповідних систем будинку здійснювалося найманим працівником Кооперативу - ОСОБА_5, а з 01.01.2017 - ФОП ОСОБА_4

Однак, суд звертає увагу на те, що не зважаючи на повідомлену інформацію Договір було підписано з визначеним його умовами строком дії до 31.12.2016 та встановленим абонентським щомісячним обслуговуванням.

Допитаний в судовому засіданні 31.05.2018 ОСОБА_5 як свідок показав, що він є мешканцем одного з будинків Кооперативу та постійно здійснює самостійний огляд відповідних систем центрального опалення, гарячого і холодного водопостачання, в цей же час, є найманим працівником Кооперативу та виконує вказівки Голови щодо обслуговування будинку та прибудинкової території як різноробочий, а безпосереднє обслуговування відповідних систем у період з 01.10.2016 по 01.01.2017 здійснював шляхом заміни хомутів на трубах в підвалі.

В той же час, суд відзначає, що залучення Кооперативом до обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації, дощової каналізації, обслуговування електрощитових в будинках Кооперативу будь-яких інших осіб не нівелює взятих ним на себе обов'язків з оплати послуг Товариства за Договором, адже є виключно правом Кооперативу на залучення відповідних осіб до виконання послуг, обумовлених Договором, а не замовлення їх у виконавцям у визначеному таким правочином порядку.

Тобто, за встановленої тим же найманим працівником Кооперативу необхідності у заміні хомутів на трубах в підвалах будинків останній не був позбавлений на подачу заявки до Товариства з метою виконання таких робіт, адже відповідні послуги були обумовлені Договором з включенням їх вартості до суми щомісячної оплати (саме можливість замовити в будь-який час шляхом подачі відповідної заявки диспетчеру послуги, необхідної для технічного чи аварійного обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації, дощової каналізації, електрощитових в будинках Кооперативу, з відсутністю необхідності нести додаткові витрати на їх виконання в межах, обумовлених Договором, і була його предметом).

Однак, представниками відповідача було підтверджено, що жодного разу у спірний період Кооператив не звертався до Товариства шляхом подачі заявки диспетчеру на отримання обумовлених Договором послуг.

Таким чином, посилання відповідача на ненадання позивачем визначених Договором послуг, що фактично зводяться до небажання реалізації отриманих Кооперативом за Договором прав (в т.ч. щодо виклику фахівців Товариства), в силу приписів ст. 12 Цивільного кодексу України не спростовують забезпечення позивачем технічного та аварійного обслуговування відповідних систем шляхом надання замовнику можливості цілодобового виклику за його заявкою, поданою через диспетчера (п. 3.1 додатку №2 до Договору), необхідних фахівців з метою усунення будь-яких несправностей чи аварій в обсягах та межах, визначених положеннями п.п. 3.1-3.3 Договору.

Що ж до посилань відповідача на відсутність фіксації проведення працівниками Товариства профілактичних оглядів будинків у порядку, визначеному п. 1.2 додатку №2 до Договору (фіксація прибуття працівника в журналі технічного огляду), як підтвердження своїх заперечень щодо надання позивачем спірних послуг, то суд відзначає, що ведення такого журналу за звичаями ділового обороту покладається саме на Кооператив, адже в іншому випадку (самостійне ведення працівниками Товариства журналу обліку їх відвідувань об'єктів обслуговування) необхідність в його існуванні викликала б сумніви (ніщо не перешкоджало б працівникам Товариства проставляти відмітки про огляд об'єкту обслуговування не виходячи з власного офісу), однак, відповідачем не було надано відповідного журналу та взагалі будь-яких підтверджень його існування.

Крім того, допитаний в судовому засіданні 31.05.2018 ОСОБА_8 як свідок показав, що він є працівником Товариства та здійснював обслуговування будинків Кооперативу, для чого десь двічі на місяць здійснював виїзд до відповідних об'єктів для огляду, що фіксувалося диспетчером. Також, на запитання відповідача стосовно того де знаходяться ключі від підвалу, повідомив, що ключ від підвалу знаходився завжди у вахтера в першому під'їзді, що підтверджено свідком відповідача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належне забезпечення позивачем у період з 01.10.2016 по 31.12.2016 технічного та аварійного обслуговування відповідних систем шляхом надання замовнику можливості цілодобового виклику за його заявкою, поданою через диспетчера (п. 3.1 додатку №2 до Договору), необхідних фахівців з метою усунення будь-яких несправностей чи аварій в обсягах та межах, визначених положеннями п.п. 3.1-3.3 Договору, тобто, надання обумовлених у вказаний період Договором послуг.

Більш того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений можливості за наявності факту невиконання позивачем взятих на себе за Договором обов'язків з надання обумовлених ним послуг оформити відповідний акт-претензію в порядку, визначеному ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", або ж відмовитися від Договору (розірвати його в односторонньому порядку) взагалі, доказів чого матеріали справи не містять, що тільки підтверджує посилання Голови Кооперативу щодо дійсної мети укладення Договору - запуск системи опалення до опалювального сезону в 2016 році, однак, не нівелює обов'язку Кооперативу з оплати обмовлених послуг за час дії такого Договору.

При цьому, визначаючи строк дії Договору суд виходиться з наступного.

Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

В положеннях п. 4.3 Договору сторонами було погоджено, що Договір діє з 09.09.2016 до 31.12.2016, однак вважається пролонгованим на кожний наступний рік за відсутності письмово попередження однієї із сторін щодо його розірвання.

Так, позивачем вказується на те, що в силу приписів п. 4.3 Договору та за відсутності будь-яких звернень від відповідача щодо його розірвання дія Договору автоматично пролонгувалася, а тому останній діє фактично по сьогоднішній день.

Однак, суд відзначає, що за встановлених обставин спірних правовідносин, а саме: фактичну мету укладення Договору з боку відповідача (виключно налаштування систем опалення до опалювального сезону в 2016 році); його реалізацію з боку відповідача (відсутність жодного звернення до Товариства з метою отримання обумовлених та включених у вартість послуг Товариства); відсутність волі відповідача на його пролонгацію (укладення з 01.01.2017 Кооперативом договору на отримання тотожних послуг з іншою особою (ФОП ОСОБА_4) та здійснення їх замовлення від останнього, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг)); повідомлення свідком ОСОБА_8 при його допиті про те, що останній раз він на об'єктах Кооперативу він був зимою 2016 року, за відсутності надання позивачем доказів виїзду на відповідні об'єкти після 01.01.2017 інших працівників, підстави вважати наявною в силу приписів ст.ст. 6, 11-13 Цивільного кодексу України спільну волю сторін на подальше (після 31.12.2016) існування спірних правовідносин відсутні, що унеможливлює фактичну пролонгацію дії такого Договору.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами, що надання обумовлених Договором послуг мали місце виключно у визначений таким договором період, тобто, з 09.09.2016 по 31.12.2016.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 2.2, 5.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг мало виконуватися щомісячно до 10 числа наступного місяця, який слідує за розрахунковим, тобто, за жовтень 2016 року до 10.11.2016, за листопад 2016 року - 12.12.2016 (оскільки останній день виконання грошового зобов'язання припадає на вихідний (субота), то в силу приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України підлягає перенесенню на перший за ним робочий день), за грудень 2016 року - 11.01.2017.

Проте, замовник в порушення взятих на себе грошових зобов'язань за Договором вартість наданих послуг за жовтень-грудень 2016 року у визначений строк не сплатив, в зв'язку з чим у Кооперативу виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 16 652,10 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач у визначений законодавством спосіб не спростував підтверджених матеріалами справи тверджень позивача про існування заборгованості відповідача за надані у період жовтень-грудень на підставі Договору послуги на суму 16 652,10 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства в частині стягнення з Кооперативу заборгованості у розмірі 16 652,10 грн. за надані у період жовтень - грудень 2016 року послуги згідно Договору є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості з оплати послуг за Договором у період січень 2017 року - лютий 2018 року відсутні правові підстави для стягнення її з відповідача з огляду на встановлені судом обставини припинення дії Договору, а відтак, і споживання відповідачем відповідних послуг, з 01.01.2017.

Також, крім основної суми заборгованості, позивачем за прострочення виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання з оплати спожитих послуг за Договором заявлено до стягнення з останнього пеню у розмірі 16 026,88 грн., 3% річних у розмірі 1 768,46 грн. та інфляційні втрат у розмірі 7 655,67 грн., нараховані за загальний період прострочення з листопада 2016 року по лютий 2018 року (включно) з урахуванням дат виникнення обов'язку з оплати чергового платежу (щомісячно).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню на користь позивача коштів в якості оплати спірних послуг (за період жовтень-грудень 2016 року) не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В положеннях п. 5.3 Договору сторонами було визначено, що у випадку несвоєчасної оплати замовник зобов'язаний сплатити пеню за кожний день порушення терміну платежу в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені положення, за перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених сум невиконаного відповідачем грошового зобов'язання (за жовтень - грудень 2016 року), дат закінчення визначених Договором строків виконання відповідного грошового зобов'язання, визначеного позивачем загального періоду прострочення та наданого ним розрахунку, за відсутності контррозрахунку відповідача, заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції та визначені ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування підлягаю задоволенню у наступному розмірі: пеня у розмірі 2 252,01 грн. (розрахована за шість місяців прострочення), 3% річних у розмірі 600,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 966,63 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення позивачем пеня у розмірі 13 774,87 грн., 3% річних у розмірі 1 167,62 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 689,04 грн. обраховані виходячи із більших сум заборгованості відповідача ніж встановлено судом, з невірним визначенням дат, з яких відповідач є таким, що прострочив своє грошове зобов'язання (неврахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України в частині оплати послуг за листопад 2016 року), а тому стягненню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Кооперативу на користь Товариства заборгованості у розмірі 16 652,10 грн., пені у розмірі 2 252,01 грн., 3% річних у розмірі 600,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 966,63 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що ж стосується заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав відповідача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 15.03.2018 між Кооперативом (клієнт) та Адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 29.08.2012) був укладений договір про надання правової допомоги.

На виконання умов вищезазначеного договору між сторонами (клієнтом та адвокатом) було складено розрахунок витрат на правничу допомогу на загальну суму 8 000,00 грн.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріалами справи підтверджується виконання адвокатом своїх зобов'язань за договором про надання правової допомоги від 15.03.2018, зазначених у розрахунку витрат на правничу допомогу на загальну суму 8 000,00 грн., зокрема, фактом надання відповідачем відзиву на позов, клопотання про долучення доказів, пояснень, а також участю Кобилецького В.В. в підготовчих та судових засіданнях.

Крім того, відповідачем в клопотанні про долучення заяви свідка було заявлено до покладення на позивача обов'язку з відшкодування витрат, понесених у зв'язку із залученням свідка, які складаються із оплати вартості вчинення приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Горбуновою Л.В. нотаріальної дії із засвідчення справжності підпису на заяві свідка ОСОБА_5 у розмірі 500,00 грн., що підтверджується наявність в матеріалах справи відповідної заяви та виданим нотаріусом рахунком.

При цьому, в судовому засіданні, представником відповідача - адвокатом Кобилецьким В.В., було повідомлено, що відповідні витрати (оплата послуг нотаріуса) були понесені ним особисто в рамках надання послуг Кооперативу за договором про надання правової допомоги від 15.03.2018, а тому останні було включено до вартості послуг за відповідним договором.

Відтак, враховуючи, що позивач не скористався своїм правом на надання доводів та доказів неспівмірності витрат відповідача на правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленої відповідачем вимоги про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 826,33 грн., визначеному пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-80, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс-2100" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-9" (04123, м. Київ, просп. Правди, буд. 4-А; ідентифікаційний код 22894305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс-2100" (03179, м. Київ, вул. Палладіна, буд. 13, кв. 71; ідентифікаційний код 39536489) заборгованість у розмірі 16 652 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 10 коп., пеню у розмірі 2 252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 600 (шістсот) грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 966 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 346 (триста сорок шість) грн. 53 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс-2100" (03179, м. Київ, вул. Палладіна, буд. 13, кв. 71; ідентифікаційний код 39536489) на Житлово-будівельного кооперативу "Київ-9" (04123, м. Київ, просп. Правди, буд. 4-А; ідентифікаційний код 22894305) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 826 (шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 33 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 25.06.2018.

Суддя Р.В. Бойко