Ухвала

від 21.06.2018 по справі 910/23412/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.06.2018Справа № 910/23412/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі 910/23412/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг"

Про стягнення заборгованості в розмірі 390 884 грн. 97 коп.

Представники: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 390 884 грн. 97 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 по справі №910/23412/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" заборгованість у розмірі 373 192 грн. 83 коп., з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 290 884 грн. 40 коп., заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 10 423 грн. 20 коп., пеня за простроченим основним боргом у розмірі 68 473 грн. 39 коп. та пеня за простроченими процентами у розмірі 3 411 грн. 84 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 463 грн. 86 коп.

23.02.2016 на виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 по справі №910/23412/15 видано накази.

11.05.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" надійшла скарга на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі №910/23412/15, яку мотивовано тим, що 16.04.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №50858635. Однак, державним виконавцем не було вчинено дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а тому просить визнати неправомірною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.04.2018 року у ВП №50858635, зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві провести виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №910/23412/15 в порядку, встановленому законом.

Згідно протоколу від 11.05.2018 передачі справи раніше визначеному складу суду скарга Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" передана на розгляд судді Чинчин О.В.

Ухвалою від 14.05.2018 скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" призначено до розгляду на 23.05.2018.

23.05.2018 судове засідання відкладено на 29.05.2018.

29.05.2018 до суду від ВДВС надійшли заперечення.

Розпорядженням №05-23/820 від 31.05.2018 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" керівника апарату Господарського суду міста Києва відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/23412/15 у зв'язку з лікарняним судді Чинчин О.В.

Відповідно до протоколу від 31.05.2018 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями скаргу по справі №910/23412/15 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 04.06.2018 судді Господарського суду міста Києва Спичаком О.М. задоволено заяву про самовідвід та передано справу на повторний перерозподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 06.06.2018 справу передано на розгляд судді Ярмак О.М.

Ухвалою від 11.06.2018 розгляд скарги призначено на 21.06.2018.

У судовому засіданні 21.06.2018 представник скаржника підтримав подану скаргу, представники відповідача та ВДВС у засідання суду не з'явились, письмових пояснень на подану скаргу не надали, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положеннями статті 340 ГПК Україна визначено, що скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.1 ст. 342 ГПК Україна скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі 910/23412/15, суд прийшов до висновку про обгрунтованість доводів стягувача та наявність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Подана скарга мотивована тим, що 16.04.2018 державним виконавцем Печерського РВДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 50858635, неправомірно, оскільки, останнім не вжито всіх заходів щодо розшуку майна боржника чим порушує право стягувача на гарантоване державою забезпечення виконання рішення, а також, як наслідок, право на отримання коштів від боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст.327 ГПК України передбачено, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як встановлено судом з поданих матеріалів, 16.04.2018 державним виконавцем Печерського РВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50858635.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 3 указаної статті містить перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, та відповідно якими може скористатися для виконання рішення.

Відповідно до ч. 8. ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, державний виконавець зазначив, що за боржником на праві власності зареєстровано транспортні засоби, які були ним оголошені в розшук, однак протягом року транспортний засіб не було розшукано.

З витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вбачається, ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ будучи позичальником за кредитним договором та в рахунок належного виконання зобов'язань передавав в заставу ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК належне йому на праві власності майно (транспортні засоби, спецтехніку, тощо).

Розшук майна боржника (юридичної особи) організовує виконавець, зокрема, шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ст. 36 Закону).

При поверненні виконавчого документу стягувачу, ВДВС у постанові від 16.04.2018 послався на п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , де вказано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, разом з цим у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази звернення ВДВС до поліції про розшук транспортних засобів боржника.

Відтак, скаржником доведено протиправність винесення ВДВС постанови від 16.04.2018 у виконавчому провадженні №50858635 про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки ВДВС було вжито не всіх заходів згідно наданих йому законом прав для виконання рішення суду, тому повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання було передчасним.

Посилання скаржника на те, що державний виконавець не вживав заходи для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, слід зазначити наступне.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Отже, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Надані державним виконавцем заперечення на скаргу, не заслуговують на увагу суду, оскільки жодним чином не підтверджують правомірності дій (бездіяльності) державного виконавця Печерського РВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві при примусовому виконанні наказу Господарського суду у справі № 910/23512/15 та правомірності повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, рішення Печерського РВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 по справі № 910/23412/15, згідно постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.04.2018 по виконавчому провадженню № 50858635 є неправомірним.

Керуючись статтями 342-343, ч. 1 ст. 234, ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі 910/23412/15, задовольнити.

2.Визнати неправомірною та скасувати постанову Печерского районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.04.2018 у виконавчому провадженні № 50858635.

3.Зобов'язати Печерский районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві провести виконавчі дії з виконання наказу № 910/23412/15 від 23.02.2016 виданого Господарським судом міста Києва.

4.Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законодавством України порядку.

Суддя О.М. Ярмак