Рішення

від 27.06.2018 по справі 910/4675/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 27.06.2018Справа №  910/4675/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ДРУК»  (79020, м. Львів, просп. Чорновола, 67-г) до    Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»    в особі філії «Рогатинська птахофабрика» Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС"    (03115, м. Київ, просп. Перемоги, б. 121 В) про  стягнення 38 609,51 грн. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ДРУК» до Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»  в особі філії «Рогатинська птахофабрика" Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»  про  стягнення 38 609,51 грн. В обґрунтування  позовних вимог позивач зазначає, що на підставі досягнутої між сторонами домовленості ТОВ «НІКА ДРУК» було поставлено товар на загальну суму 40 188,86 грн., що згідно з видаткових накладних був прийнятий відповідачем. Проте, за  доводами позивача, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 38 609,51 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. 29.05.2018 загальним відділом діловодства суду зареєстрований відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач проти вимог заперечував з тих підстав, що в силу приписів ст. 530 та 639 ЦК України у відповідача не виникло обов'язку оплачувати поставлений позивачем товар, оскільки у видаткових накладних строк оплати не визначений, а вимоги про оплату такого товару відповідач не отримував. Оскільки, за доводами відповідача, строк оплати за поставлений  товар не настав, останній просить суд відмовити у позові в повному обсязі. 07.06.2018 загальним відділом діловодства суду зареєстрована відповідь на відзив відповідача, в якій позивачем спростовано доводи щодо не настання строків оплати за поставлений товар. Зокрема, позивач зазначає, що до позовної заяви додано докази направленні на адресу відповідач вимоги про сплату заборгованості від 15.11.2017 за № 15/11/1, яка отримана відповідачем 28.11.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 792406696226. Відтак, позивач вказує, що з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України та беручи до уваги ту обставину, що матеріали справи містять належні докази звернення з вимогою про сплату за поставлений товар, у відповідача виник обов'язок оплатити товар. А тому позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач  у встановлений строк не подав до суду заперечення на відповідь на відзив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд      встановив. У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ДРУК» (позивач)  як постачальник поставив   Приватній науково-виробничій компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»  в особі філії «Рогатинська птахофабрика»  Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (відповідач) як покупцю товар, а саме клейка стрічка 45мк*72мм*100, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх  печатками, а саме:   № 32918 від 29.03.2016 на суму 6   948,86 грн; № 2153 від 15.02.2016 на суму 6   912,00 грн; № 40815 від 08.04.2016 на суму 6   718,46 грн; № 5188 від 18.05.2016 на суму 2   664,58 грн; № 6093 від 08.06.2016 на суму 5   184,00 грн; № 7207 від 20.07.2016 на суму 3   456,00 грн; № 8299 від 29.08.2016 на суму 4   224,00 грн; № 10244 від 24.10.2016 на суму 4   080,96 грн. За доводами позивача, відповідачем було частково оплачено товар, у зв'язку з чим утворився борг у сумі 38   609,51 грн. З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялася на адресу відповідача вимога № 15/11/1 від 15.11.2017  щодо негайного погашення заборгованості. Вказана вимога залишена без відповіді, а тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, з обґрунтування  правової позиції нормами матеріального права, а саме ст.ст. 526,549, 550   629, 638 ЦК України та ст.ст. 173-175, 193 ГК України. Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за поставку позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг на суму  38   609,51 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Дослідивши надані  позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, який за своєю правовою природою є договором поставки. У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.   Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з  ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання -      є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар  відповідачу, згідно з видатковими накладними на загальну 40   188,86 грн, зокрема: № 32918 від 29.03.2016 на суму 6   948,86 грн; № 2153 від 15.02.2016 на суму 6   912,00 грн; № 40815 від 08.04.2016 на суму 6   718,46 грн; № 5188 від 18.05.2016 на суму 2   664,58 грн; № 6093 від 08.06.2016 на суму 5   184,00 грн; № 7207 від 20.07.2016 на суму 3   456,00 грн; № 8299 від 29.08.2016 на суму 4   224,00 грн; № 10244 від 24.10.2016 на суму 4   080,96 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печаткою. Будь-яких зауважень з боку відповідача щодо неповноти та якості поставленого товару у матеріалах відсутні, а як відсутні будь-які зауваження з боку відповідача щодо неотримання такого товару у відзиві на позовну заяву. Матеріалами справи також підтверджується факт звернення позивача на адресу  відповідача з вимогою від 15.11.2017 за № 15/11/1, щодо погашення існуючої заборгованості у розмірі 38   609,51 грн, яка отримана відповідачем 28.11.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 792406696226.  Проте вказана вимога залишена без реагування з боку відповідача. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар на момент розгляду справи по суті настав. Доводи відповідача наведені у відзиві щодо ненастання строку оплати через відсутність вимоги, не відповідають дійсності, та спростовуються доказами наявними матеріалах справи,про що наведено вище. Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги  про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 38   609,51  грн. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести         ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до      ст. 86 Господарського процесуального кодексу України    суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання грошового зобов'язань за отриманий товар, згідно  видаткових накладних, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України      витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 236 – 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд  ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»  (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 121 В; ідентифікаційний код 01200244)  в особі філії «Рогатинська птахофабрика» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Залужжя; код 39723452)   на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ДРУК»  (79020, м. Львів, просп. Чорновола, 67-г; ідентифікаційний код: 39168974) заборгованість  у сумі  38 609 (тридцять вісім  тисяч шістсот дев'ять) грн 51 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві)  грн 00 коп. 3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст  рішення складено 27.06.2018.               Суддя                                                                                                Пукшин Л.Г.