Рішення

від 27.06.2018 по справі 910/4720/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 27.06.2018Справа №  910/4720/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд»  (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А) до    Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Ген- Буд Підряд»  (03138, м. Київ, пров.Охтирський,7, оф.16) про  стягнення 113 570,33 грн. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Ген- Буд Підряд» про  стягнення 113 570,33 грн. В обґрунтування  позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки стелі "Грильятто" від 26.01.2016 позивачем, згідно виставлених відповідачем рахунків №00012 та №00013 від 26.01.2016, було здійснено оплату товару на загальну суму 80 763,04 грн. Однак, всупереч взятих на себе зобов'язань відповідач поставки товару не здійснив, податкові накладні, відповідно до зазначеного перерахування коштів, не зареєстрував, чим завищив податкові зобов'язання позивача на суму 13 460,51 грн. Таким чином, на підставі вищенаведеного, позивачу було завдані збитки на загальну суму 107 674,06 грн., які останній просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 1203,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4692,68 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 відкрито провадження у справі №910/4720/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2018 була направлена  рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03138, м. Київ, пров. Охтирський,7, оф.16. Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 року, яка надсилалась на адресу відповідача, 03138, м. Київ, пров. Охтирський, будинок 7, офіс 16, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення», що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення Форми 20 та поштовим конвертом, в якому ухвала суду від 20.04.2018 у справі № 910/4720/18 була надіслана на адресу відповідача. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомив суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Ген-Буд Підряд”, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 910/4720/18. Суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “БК Ген-Буд Підряд” не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України. При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд      встановив. У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Як вбачається з матеріалів справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд»  (позивач)  на підставі виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Ген- Буд Підряд»  (відповідач) рахунків № 00012 та № 00013 від 26.01.2017 здійснив передплату  за профіль «Грильятто» на загальну суму 80  763,04 грн,  що підтверджується платіжними дорученнями № 93  від 02.03.2017 на суму  на суму 39  046,20 грн та № 93  від 02.03.2017 на суму  на суму 41  716,84  грн. За доводами позивача, відповідач в порушення домовленостей так і не приступив до виконання обов'язку щодо поставки товару на вказану суму. З метою досудового врегулювання спору позивачем 26.04.2017 направлялася на адресу відповідача лист претензії № 25/04-01  від 25.04.2017 з вимогою повернути кошти за не поставлений товар. Проте вказана претензія залишена без реагування, кошти не повернуті, а тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення грошових коштів з відповідача в судовому порядку. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Дослідивши надані позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, який за своєю правовою природою є договором поставки. У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.   Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 662  ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив оплату товару на загальну суму 80  763,04 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями  № 93  від 02.03.2017 на суму  на суму 39  046,20 грн (із призначенням платежу: «передплата за профіль «Грильятто» згідно рах № 00012 від 26.01.2017») та № 93  від 02.03.2017 на суму  на суму 41  716,84  грн. (із призначенням платежу: «передплата за профіль «Грильятто» згідно рах № 00013 від 26.01.2017»). За доводами позивача, товар на вказану вище суму відповідачем так і не був поставлений. Позивач звернувся до відповідача з листом  від  25.04.2017 № 25/04-01 з вимогою повернути грошові кошти. Вказана претензія залишена  без реагування з боку відповідача. Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України. На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив поставку товару і отриману від позивача оплату в сумі 80  763,04 грн не повернув, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 80  763,04 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню. Позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій у вигляді понесених збитків у зв'язку із завищенням податкових зобов'язань на суму 13  460,00 грн. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести   ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України   суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд зазначає, що позивачем в порушення статей 73-74 ГПК України не надано жодного доказу на підтвердження наведених обставин щодо понесення збитків у вигляді   завищенням податкових зобов'язань на суму 13  460,00 грн, а тому вказана вимога є необґрунтованою, не доведеною а тому не підлягає задоволенню. Стосовно позовних вимог  про стягнення 3% річних у розмірі 1203,59 грн та інфляційні втрати  у розмірі 4  692,698 грн. суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У  п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. В даному спорі є  вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат  нарахованих на  передплату, а обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. Відтак, з урахуванням позиції  Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у постанові № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вимоги про стягнення 3% річних у сумі у розмірі 1203,59 грн та інфляційні втрати  у розмірі 4  692,698 грн є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача  суму сплаченої передплати за товар  у розмірі 80  763,04 грн Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Ген-Буд Підряд» (03138, м. Київ, провулок Охтирський, буд. 7, офіс 16; ідентифікаційний  код  40538243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петротрейд-Буд»  (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А; ідентифікаційний  код 34241263) грошові кошти у сумі  80  763 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят три)  грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  253 (одна тисяча двісті п'ятдесят три) грн 00 коп.   3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.    Повне рішення складено 27.06.2018.          Суддя                                                                                                                 Пукшин Л.Г.