Рішення

від 19.06.2018 по справі 915/226/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року Справа № 915/226/18

За позовом: Фермерського господарства «Зачепівське» (26020, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Оситняжка, вул. Шкільна, 31)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УТС ЛТД» (54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 98)

про: стягнення 308999,82 грн.,

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 1 від 11.04.2018,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

20 березня 2018 року Фермерське господарство «Зачепівське» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 16.03.2018 (вх. № 3432/18), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТС ЛТД» заборгованість в сумі 308999,82 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: усної домовленості сторін; рахунку-фактури № УЛ-0002353 від 23.10.2017; платіжного доручення № 161 від 23.10.2017 на 308999,82 грн.; претензії №2 від 15.01.2018 про повернення коштів; норм статей 530, 612, 1212 Цивільного кодексу України, статей 174 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що діючи на умовах усної домовленості 23.10.2017 ФГ Зачепівське здійснило переказ коштів на рахунок ТОВ «УТС ЛТД» у загальній сумі 308999,82 грн., згідно виставленого рахунку на оплату вартості товару. Відповідач умови щодо поставки товару не виконав, претензія залишена останнім без належного реагування, грошові кошти не повернуто, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.

Ухвалою суду від 26.03.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/226/18, за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17 квітня 2018 року об 11 год. 00 хв.; встановлено сторонам строки для надання суду документів та доказів.

16.04.2018 до суду від позивача, на виконання вимог суду, надійшло письмове звернення б/н від 12.04.2018 (вх. № 4501/18).

17 квітня 2018 року в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином.

За результатами проведення підготовчого засідання17 квітня 2018 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24 травня 2018 року о 09 год. 30 хв.

23 квітня 2018 року від позивача надійшло клопотання б/н від 18.04.2018 (вх. № 4853/18), в якому позивач просив постановити ухвалу про участь господарства у підготовчому засіданні в справі № 915/226/18 в режимі відеоконференції у приміщенні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.

23.04.2018 суд постановив ухвалу участь представника Фермерського господарства «Зачепівське» у судовому засіданні 24 травня 2018 року о 09 год. 30 хв. у режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/226/18 та визначив судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/226/18 24 травня 2018 року о 09 год. 30 хв., Новомиргородський районний суд Кіровоградської області.

24 травня 2018 року представник позивача до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області о 09 год. 30 хв. для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/226/18 не прибув.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином, оскільки копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2018 у справі № 915/226/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400132957122).

За результатами проведеного судового засідання 24 травня 2018 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 915/226/18 та призначення її до судового розгляду по суті на 19 червня 2018 року о 11 год. 30 хв.

04 червня 2018 року від Фермерського господарства «Зачепівське» до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання б/н від 31.05.2018 (вх. № 6542/18), в якій позивач просить постановити ухвалу про участь господарства у судовому засіданні 19 червня 2018 року об 11 год. 30 хв. у справі № 915/226/18 в режимі відеоконференції у приміщенні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.

04.06.2018 суд постановив ухвалу участь представника Фермерського господарства «Зачепівське» у судовому засіданні 19 червня 2018 року о 11год. 30 хв. у режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/226/18 та визначив судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/226/18 19 червня 2018 року о 11 год. 30 хв., Новомиргородський районний суд Кіровоградської області.

Станом на момент проведення судового засідання від сторін будь-яких інших, крім вказаних вище, заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив, свого повноважного представника в жодне судове засідання 17.04.2018, 24.05.2018 та 19.06.2018 не направив, хоча про час та місце розгляду справи по суті проведення вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2018 у справі № 915/226/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 540013325074).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

За приписами ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті було розпочато судом 24.05.2018, отже процесуально визначений тридцятиденний строк закінчується 25.06.2018, у зв'язку з чим розгляд справи відбувся саме в даному судовому засіданні.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

19.06.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як зазначає позивач у позовній заяві, у жовтні 2017 року між сторонами було досягнуто домовленості щодо поставки відповідачем на користь позивача товару, а саме: карбаміду 46,2 % N та суперфосфату NP 9:30-9S.

В ході електронного листування відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №УЛ-0002353 від 23.10.2017 на суму 308999,82 грн. (а.с.26).

Відповідно до зазначеної домовленості, 23.10.2017 позивачем на підставі вказаного рахунку відповідача №УЛ-0002353 від 23.10.2017 було сплачено відповідачу 308999,82 грн. з призначенням платежу «за мінеральні добрива, згідно рахунка №УЛ-0002353 від 23.10.2017» , що підтверджується платіжним дорученням №161 від 23.10.2017 на суму 308999,82 (а.с.32).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав.

15.01.2018 Фермерське господарство «Зачепівське» направило на адресу відповідача претензію за вих. №2 від 15.01.2018 про повернення безпідставно набутого майна (коштів). У вказаній претензії позивач запропонував перерахувати кошти в розмірі 310676,04 грн. (308999,82 грн.+1676,22 грн.) (а.с.33-34).

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, у визначений позивачем строк грошові кошти не повернув.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих останнім за поставку товару.

Підставою - рахунок-фактура № УЛ-0002353 від 23.10.2017, платіжне доручення № 161 від 23.10.2017 на 308999,82 грн. та застосування положень статей 530, 612, 1212 Цивільного кодексу України і статті 174 Господарського кодексу України.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури на оплату товару та, відповідно, здійснення позивачем оплати вказаних рахунків-фактури.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар за ціною, визначеною у рахунках-фактури, однак відповідач обумовлений договором товар не поставив.

Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

На підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України позивач 16.01.2018 направив на адресу відповідача претензію №2 від 15.01.2018 в якій просив повернути суму передоплати у розмірі 308999,82 грн. Факт направлення претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення та поштовою квитанцією (арк.35).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до абз. п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

За даними позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов усної домовленості, позивач скерував відповідачу претензію № 2 від 15.01.2018 про повернення безпідставно набутого майна (коштів), якою посилаючись на ст. 7 Господарського процесуального кодексу пропонував відповідачу перерахували кошти на рахунок позивача (а. с. 33-34).

Докази направлення даної претензії наявні в матеріалах справи (а. с. 35-34).

Згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором №2600001103665, поштове відправлення повернуто підприємством зв'язку 06.02.2018 на адресу позивача «за закінченням терміну зберігання» .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо повернення оплачених коштів по Договору у відповідача настав 13.02.2018 (06.02.2018 + 7 днів), однак у встановлений строк останнім грошові кошти не повернуті, отже зобов'язання дійсно є простроченим.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми відповідачем не спростовано.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладені норми та обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТС ЛТД» на користь Фермерського господарства «Зачепівське» 308999,82 грн. боргу та 4635,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

позивач: Фермерське господарство «Зачепівське» (26020, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Оситняжка, вул. Шкільна, 31; ідентифікаційний код 31591165);

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УТС ЛТД» (54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 98; ідентифікаційний код 36143082).

Повне рішення складено та підписано 27 червня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова