Рішення

від 19.06.2018 по справі 915/270/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року Справа № 915/270/18

За позовом: Приватне акціонерне товариство «Дніпрополімермаш» (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 147)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» (55610, Миколаївська область, Новобузький район, с. Новосілля)

про: стягнення 260453,57 грн.,

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 05-104 від 19.04.2018,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

02 квітня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Дніпрополімермаш» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 2702-01 від 27.02.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» заборгованості за договором купівлі-продажу № 0504СХ від 05.04.2017 в загальному розмірі 260453,57 грн., з яких: 207778,75 грн. - основний борг, 26486,23 грн. - пеня, 12539,09 грн. - штраф, 2784,51 грн. - 3% річних, 10864,99 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов пунктів 5.1, 3.4, 3.1, 6.4 договору купівлі-продажу № 0504СХ від 05.04.2017; видаткових накладних №0703 від 07.04.2017; довіреності №2 від 16.04.2017; банківських виписок з рахунку позивача (10.04.2017 на 408984,75 грн., 14.12.2017 на 200000,00 грн.); претензії вих. №05-14 від 22.01.2018; норм статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині проведення повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 06.04.2018 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/270/18, за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 24 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв.; встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву.

24 квітня 2018 року в судове засідання з'явився лише повноважний представник позивача.

У підготовчому засіданні суд заслухав представника позивача та за результатами його проведення постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22 травня 2018 року о 12 год. 30 хв. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце проведення наступного судового засідання.

17.05.2018 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення за вих. № 1405 від 14.05.2018 з доданими доказами.

22 травня 2018 року в судове засідання знову з'явився лише представник позивача.

За результатами проведеного судового засідання 22 травня 2018 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 915/270/18 та призначення її до судового розгляду по суті на 19 червня 2018 року о 12 год. 15 хв.

Станом на момент проведення судового засідання від сторін будь-яких інших, крім вказаних вище, заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив, свого повноважного представника в жодне судове засідання 24.04.2018, 22.05.2018 та 19.06.2018 не направив, хоча про час та місце розгляду справи по суті проведення вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018 у справі № 915/270/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133248931).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

За приписами ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті було розпочато судом 22.05.2018, отже процесуально визначений тридцятиденний строк закінчується 20.06.2018, у зв'язку з чим розгляд справи відбувся саме в даному судовому засіданні.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

19.06.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Дніпрополімермаш (відповідно до п.1.3 Статуту, на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Дніпрополімермаш (Протокол від 14 серпня 2017 року) найменування товариства змінено на Приватне акціонерне товариство Дніпрополімермаш ), надалі - продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок» , надалі - покупець, було укладено Договір №0504 СХ купівлі-продажу (з додатками), згідно з умовами якого: продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити культиватор К5 , яка надалі іменується товар (п. 1.1); комплектація товару та строк його поставки обговорені в додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною. Поставка товару покупцю здійснюється продавцем за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 147 (п. 2.1); право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар відповідно до умов цього договору (п. 2.3).

Згідно умов розділу 3 договору:

3.1. Ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим договором) і встановлюється в українських гривнях відповідно до базису поставки ЕХW (Франко-склад продавця), та вказується в додатку №1 до договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S=Z х А гривень, де

S - ціна товару на момент оплати, (грн.);

Z - узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у п. 3.2 цього договору;

A - міжбанківський курс продажу долару США, встановлений у міжбанківській інформаційній системі УкрДілінг (сайт www.udinform.com), сформований на 11:00 за Київським часом на дату, що передує даті фактичної сплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини) (надалі іменується Міжбанківський курс ).

3.2. загальна вартість товару (ціна договору) становить 817969,50 гривень (вісімсот сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 50 копійок), в тому числі ПДВ 20% у розмірі 136328,25 гривень (сто тридцять шість тисяч триста двадцять вісім гривень, 25 копійок), що в еквіваленті за курсом продажу долару США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі УкрДілінг (сайт www.udinform.com), на 11:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладення цього договору, становить 30150,00 (тридцять тисяч сто п'ятдесят доларів 00 ц.) доларів США.

3.3. Розрахунки за дійсним договором здійснюються в національній, валюті України, згідно додатком № 1 до даного договору.

3.4. Сторони домовились, що при зміні на момент оплати Міжбанківському курсу по відношенню до курсу, встановленого п. 3.2 договору, пропорційно автоматично змінюється і загальна вартість товару (ціна договору), і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну загальної вартості товару (ціни договору).

За умовами п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 р., а в частині виконання покупцем зобов'язань по оплаті за товар, - до повного їх виконання.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача як основного боргу внаслідок проведення неповної оплати за отриманий товар, так і відповідних господарських санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Підставою - умови договору купівлі-продажу № 0504СХ від 05.04.2017, застосування норм статей 524, 533, 536, 625 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про купівлю-продаж.

Так, згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов встановлених вищенаведеним договором, позивач 07 квітня 2017 року передав у власність, а відповідач отримав культиватор К-5 згідно оформленої видаткової накладної №0703 від 07.04.2017 на загальну суму 817969,50 грн. (а.с.17) за довіреністю № 2 від 07.04.2017 (а.с.18).

Як зазначено у додатку № 1 до договору, перший платіж за отриманий товар здійснюється в розмірі 50 % вартості товару - 408984,85 грн. до 11.04.2017 , оплата ціни, що залишилась - 408984,75 грн. - до 30.10.2017.

З наданих суду доказів вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань відповідач здійснив оплату за отриманий товар лише на загальну суму 608984,75 грн. про що свідчать банківські виписки: від 10.04.2017 на суму 408984,75 грн. та від 14.12.2017 на суму 200000,00 грн. (а.с.19-20).

23.01.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 05-14 від 22.01.2018, в якій просив останнього перерахувати суду в розмірі 803546,86 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 (семи) банківських днів після отримання даної претензії (а.с.21-22).

Відповідь відповідача на вимогу позивача в матеріалах справи відсутня.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів оплати позивачу заявленої до стягнення перевіреної судом суми заборгованості за договором, станом на час прийняття судового рішення, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позов у цій частині.

За приписами частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пункту 6.1. Договору № НОМЕР_1 купівлі-продажу у разі порушення продавцем термінів поставки товару, передбачених цим договором, він виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу, вказаного у додатку №1 за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до п. 6.4 Договору № НОМЕР_1 купівлі-продажу у разі порушення умов передбачених п.5.1. даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі 2% (два відсотки) від суми товару, вказаного у додатку №1 за кожен день прострочення оплати, а також додатково сплачує штраф у розмірі 6 % від вартості неоплаченого товару

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 26486,23 грн. за період з 31.10.2017 по 27.02.2018, а також штраф у розмірі 12539,09 грн. (208984,85 х 6 %)

Судом перевірено надані позивачем розрахунки, внаслідок чого суд погоджується із нарахованими позивачем сумами пені в розмірі 26486,23 грн. та штрафу в розмірі 12539,09 грн., тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

На підставі статті 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних станом на 27.02.2018.

Судом за допомогою програми «Законодавство» перевірено надані позивачем розрахунки, внаслідок чого суд погоджується із нарахованими позивачем сумами інфляційних витрат в розмірі 10864,99 грн. та 3% річних в розмірі 2784,51 грн., тому в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги викладені норми та обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпрополімермаш» 207778,75 грн. - боргу, 26486,23 грн. - пені, 12539,09 грн. - штрафу, 2784,51 грн. - 3% річних, 10864,99 грн. - інфляційних втрат та 3906,80 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

позивач: Приватне акціонерне товариство «Дніпрополімермаш» (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 147; ідентифікаційний код 00218615);

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» (55610, Миколаївська область, Новобузький район, с. Новосілля; ідентифікаційний код 01196494).

Повне рішення складено та підписано 27 червня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова