Рішення

від 26.06.2018 по справі 920/385/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2018 Справа № 920/385/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/385/18

за позовом:                    Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ», м. Суми

до відповідача: Путивльського навчально-виховного об'єднання: загальноосвітня школа І ступеня – гімназія – заклад дошкільної освіти (Центр розвитку дитини) Путивльської районної ради Сумської області, м. Путивль, Сумська область

про стягнення 325 175 грн. 23 коп. на підставі договору № 41ВBSmz810-17 від 18.04.2017 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 325 175 грн. 23 коп., з яких: 287 051 грн. 21 коп. - основний борг, 8 609 грн. 85 коп. - інфляційні збитки, 2 430 грн. 66 коп. - 3% річних, 27 083 грн. 51 коп. - пеня, на підставі договору №41ВBSmz810-17 від 18.04.2017 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів. А також просить судові витрати покласти на відповідача.

31.05.2018 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

26.06.2018 відповідачем подано до суду заяву, в якій останній визнає позов в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Сторони клопотань про відкладення розгляд справи суду не надали.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

18.04.2017 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 41ВBSmz810-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого постачальник зобов'язався передати споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу за листопад 2017- лютий 2018 року природний газ на загальну суму 335 088,71 грн.

Факт отримання газу відповідачем підтверджується актами приймання - передачі природного газу: за листопад 2017 від 30.11.2017 (а.с. 29), грудень 2017 від 31.12.2017 (а.с.30), за січень 2018 від 31.01.2018 (а.с. 31) та за лютий 2018 від 28.02.2018 (а.с. 31).

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пункт 4.2.1. Договору зазначає, що 50% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується на умовах попередньої оплати до 10 числа поточного звітного місяця постачання. Оплата залишку вартості спожитого газу здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому-передачі газу, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному періоді.

Пунктом 4.2.2. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ, який постачається в грудні місяці, здійснюється Споживачем:

- до 31 числа звітного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (зазначений в рахунку - фактурі) Постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому - передачі газу, який складають уповноважені представники сторін з 23 по 25 число звітного місяця;

- до 10 числа звітного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (зазначений в рахунку - фактурі) Постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому - передачі газу, який складають уповноважені представники сторін з 01 по 03 число наступного за звітним місяцем, виходячи з кількості газу, поставленого у звітному місяці.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав. Так, за спожитий природний газ відповідач розрахувався частково у розмірі 48 037,50 грн., тому станом на 22.05.2018 його заборгованість складає 287 051,21 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ станом на 22.05.2018 у сумі 287 051,21 грн. основного боргу є правомірною.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 8 609,85 грн. інфляційних збитків, 2 430,66 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про їх правомірність.

Згідно з п. 3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодекс України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору № 41ВBSmz810-17 від 18.04.2017 у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 27 083,51 грн. пені.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені у зазначеній сумі є правомірними.

Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечує, тому суд приходить до висновку що відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 2 438,82 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а залишок судового збору у сумі 2 438,82 грн. покладається на відповідача.

Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; код 39586236) 2 438 грн. 82 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 229 (#152300764) від 24.05.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 11).

Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Путивльського навчально-виховного об'єднання: загальноосвітня школа І ступеня – гімназія – заклад дошкільної освіти (Центр розвитку дитини) Путивльської районної ради Сумської області (41500, Сумська область, Путивльський район, м. Путивль, вул. Благовіщенська, буд. 17, код ЄДРПОУ 23300302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21, код ЄДРПОУ 39586236) заборгованість за Договором №41ВBSmz810-17 від 18.04.2017 у сумі 235 175,23 грн., в тому числі: 287 051,21 грн. основного боргу, 8 609,85 грн. інфляційних збитків, 2 430,66 грн. 3% річних, 27 083,51 грн. пені; а також 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі в сумі 2 438,82 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; код 39586236) 2 438 грн. 82 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 229 (#152300764) від 24.05.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 27.06.2018.

Суддя                                                                       С.В. Заєць