Рішення

від 22.06.2018 по справі 922/845/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2018 р.Справа № 922/845/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Полтава-Паритет", м.Полтава, до 1) Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради, м.Харків , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софілайт", м.Харків, про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 509 від 04.06.2018);

2-го відповідача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.05.2018);

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Полтава-Паритет", м.Полтава, звернулось до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним Договору № 199/18 від 02.03.2018, укладеного між Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради, м.Харків, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софілайт", м.Харків, з підстав порушення підприємством встановлених законодавством умов проведення публічних закупівель.

У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 27.04.2018, 2-й відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" не передбачено обов'язок замовника використовувати електронну систему закупівель, у разі якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах 2 та 3 ч. 1 ст. 2 Закону, проте передбачає обов'язок замовника оприлюднити звіт про укладені договори. Згідно п. 6.1. Договору, загальна сума договору становить 52000,00 грн., тому 2-й відповідач вважає, що 1-м відповідачем, як замовником, було дотримано всі умови та процедури, що передбачені Законом України "Про публічні закупівлі". Оскільки ОСОБА_3 № 199/18 від 02.03.2018 укладався не через електронну систему закупівель, а шляхом укладення прямого договору між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем, у позивача відсутні правові підстави вважати зазначений ОСОБА_3 недійсним.

04.06.2018 1-й відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погодився з доводами позивача з огляду на те, що у 1-го відповідача відсутні зауваження щодо якості поставлених товарів, тобто поставка відбулася у строки, визначені сторонами договору, усі супровідні документи було оформлено належним чином, та у 1-го відповідача відсутні жодні підстави щодо невиконання договору, або передчасного його розірвання. А саме 1-й відповідач вважає, що позивачем не доведено факту порушення з боку 1-го відповідача норм чинного законодавства.

У судове засідання, яке відбулося 22.06.2018, позивач не з'явився; 21.06.2018 подав до суду клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представника ПП "Полтава-Паритет" з огляду на службову завантаженість. У клопотанні позивач зазначив, що додаткових доказів та додаткових пояснень позивач по справі не має.

У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники 1-го та 2-го відповідачів проти позову заперечували на підставах, викладених у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв'язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідачів, суд встановив наступне.

21.02.2018 між Приватним підприємством "Полтава-Паритет" (позивач) та Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради (1-й відповідач) було укладено ОСОБА_3 поставки № 20-02/18 за результатами проведення процедури відкритих торгів, ідентифікатор закупівлі UА-2017-11-13-000237-с, на закупівлю товару - код ДК 021:2015 - 31520000-7 - світильники та освітлювальна арматура (світильники світлодіодні) на загальну суму 144000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність 1-го відповідача, як покупця, а 1-й відповідач прийняти та оплатити товари, зазначені у Специфікації.

Згідно Специфікації, що є невід'ємним додатком № 1 до Договору № 20-02/18 від 21.02.2018, предметом вказаного правочину є поставка позивачем 1-му відповідачеві світильників SL 08 S ССВ - 004 - 100) у кількості 120 штук.

Відповідно до п. 10.1. Договору, ОСОБА_3 набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Пунктом 5.1. Договору визначено строк (термін) поставки (передачі) товару: до 31.12.2018.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вищезазначеного Договору, 01.03.2018 позивачем була здійснена поставка світильників SL 08 S ССВ - 004 - 100 у кількості 12 штук на суму 14400,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.3. Договору, приймання товару проводиться згідно інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6, по якості № П-7.

Як вбачається з видаткової накладної, вона підписана уповноваженою особою 1-го відповідача, зауваження до поставленого товару у покупця відсутні.

Як зазначає позивач, 05.03.2018 йому стало відомо, що між 1-м відповідачем та ТОВ "Компанія Софілайт" було укладено ОСОБА_3 № 199/18 від 02.03.2018 поставки товару код ДК 021:2015 - 31520000-7 - світильники та освітлювальна арматура (світильники світлодіодні) на суму 52000,00 (п'ятдесят дві тисячі) гривень з ПДВ., тобто на той самий товар, на який існує укладений між позивачем та 1-м відповідачем ОСОБА_3 поставки товару.

На думку позивача, вищевказаний ОСОБА_3 № 199/18 від 02.03.2018 суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки незастосування 1-м відповідачем процедури закупівлі товарів порушує права та інтереси позивача як потенційного учасника та переможця тендерних торгів.

Пунктом 1 розділу IX прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію:

- з 01.04.2016 - для центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання;

- з 01.08.2016 - для всіх замовників.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Разом з тим, сфера застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" та коло осіб, на який він поширюється, визначені в ст.ст. 1, 2 цього Закону.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", даний Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Таким чином, визначений порядок публічних закупівель є обов'язковим для юридичних осіб, що є замовниками, в розумінні цього Закону, якщо вартість закупівель дорівнює або перевищує суму, визначену у ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з тим, визначення терміну "Замовник" (щодо якого поширюються положення цього Закону) для цілей публічних закупівель встановлено п. 9 ст. 1 Закону, відповідно до якого замовниками можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

У листі-роз'ясненні від 23.05.2014 за № 3302-05/16629-03 "Щодо Закону України "Про здійснення державних закупівель" ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України зазначило, що важливим елементом для розуміння поняття "замовник" у контексті цього Закону є спосіб, у який органи місцевого самоврядування забезпечують свої потреби. Діяльність не є комерційною чи промисловою у разі якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпеченні певної державної потреби керуються іншими мотивами, ніж прибутковість, водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків і витрат на неї (оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо). Натомість діяльність здійснюється на комерційній основі у випадках, коли потреби держави та територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку.

Різниця в забезпеченні потреб у вищеперелічених випадках полягає в тому, що в першому випадку контрольовані державою інституції (організації) виконують публічні функції та зобов'язання перед державою чи громадою, установлені нормативно-правовими актами, розпорядчими рішеннями, статутами юридичних осіб, а не здійснюють таку діяльність на комерційній основі, де прибутковість є основною мотивацією.

Те саме положення продубльовано в ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України вих. № 3302-06/12875-06 від 29.04.2016.

Відповідно до п. 5.3. Статуту 1-го відповідача, майно підприємства передано йому на праві господарського відання.

З огляду на Статутні документи 1-го відповідача, а саме п. 6.1. Статуту, основним узагальнюючим показником фінансових результатів Підприємства є прибуток (доход).

Пунктом 5.3. Статуту КП "Міськсвітло" визначено, що джерелом формування майна підприємства є:

- основні фонди та обігові кошти, передані Підприємству;

- доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, а також від інших видів фінансово-господарчої діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- безоплатні та благодійні внески організацій, підприємств та громадян;

- майно, яке придбало Підприємство на підставах, не заборонених чинним законодавством та цим Статутом;

- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Судом встановлено, що підприємство 1-го відповідача за власні кошти здійснювало оплату товару, отриманого за договором.

Відповідно до розпорядження ХМР № 537 від 03.08.2016 р. до переліку підприємств які визначені як головні розпорядники коштів бюджету міста , а саме установи та організаціі повинні у своїй діяльності керуватись та виконувати вимогу зазначеного розпорядження КП " Міськсвітло" ХМР не підпадає.

Таким чином, враховуючи положення Статуту КП "Міськсвітло", суд приходить до висновку, що 1-й відповідач не належить до органу державної влади, місцевого самоврядування чи соціального страхування, здійснює свою діяльність на комерційній основі та не підпадає під визначення замовника.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що 1-й відповідач не відноситься до суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та у статутному капіталі яких органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у розмірі більш ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу чи наглядової ради суб'єкта господарювання.

При визначенні поняття замовника, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", спеціальні або ексклюзивні права - це права, надані в межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, надані за результатами конкурсів (тендерів), інформація про проведення яких попередньо оприлюднювалася, якщо надання цих прав здійснювалося на основі об'єктивних критеріїв.

Як встановлено судом, 1-му відповідачу будь-яких прав будь-яким органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, які б обмежували проведення діяльності у сферах, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", не надавалось, у зв'язку з чим суд вважає, що у 1-го відповідача відсутні спеціальні або ексклюзивні права, визначені цим Законом. 1-й відповідач не входить до переліку природних монополій, не займає монопольного становища на ринку.

З урахуванням викладеного, вбачається, що 1-й відповідач не відповідає критеріям замовника, визначеним у п. 9 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, необхідно зазначити, що поняття замовника в розумінні Закону України "Про здійснення державних закупівель" є тотожним поняттю замовника, визначеному в Законі "Про публічні закупівлі", а тому суд вважає, що КП "Міськсвітло" Харківської міської ради не відноситься до замовників ні в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", ні в розумінні Закону України "Про здійснення державних закупівель".

З указаних вище підстав суд також відхиляє доводи позивача про порушення 1-м відповідачем порядку проведення закупівель.

За таких умов укладання спірного договору без застосування процедур, передбачених Закону України "Про публічні закупівлі", не суперечило вимогам чинного законодавства.

Інших обставин, за яких спірний договір може бути визнаний недійсним, позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на той факт, що порушення законодавства у сфері здійснення державних та публічних закупівель судом не виявлено, позовні вимоги в частині визнання Договору № 199/18 від 02.03.2018 недійсним з підстав, зазначених позивачем в позовній заяві, задоволенню судом не підлягають.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не доведено, що укладений між Відповідачами договір № 199/18 від 02.03.2018 суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, зважаючи на встановлені обставини у справі та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Приватного підприємства "Полтава-Паритет" (36002, м.Полтава, вул.Шевченка, буд. 121А; код ЄДРПОУ: 30732375) до Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради (61024, м.Харків, вул.Пушкінська, буд. 96; код ЄДРПОУ: 03360874) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софілайт" (61140, м.Харків, вул.Чугуївська, буд. 30; код ЄДРПОУ: 40417326) про визнання недійсним договору - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_5