Рішення

від 22.05.2018 по справі 826/398/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2018 року 13:41 № 826/398/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Борсуковської А.О.,

за участю:

представник позивача: Соловей А.В.

представники відповідача: Пономарьов М.М., Подгорна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до приватного підприємства Венсон

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач) з позовною заявою до приватного підприємства Венсон (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача суму податкового боргу у розмірі 85710,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачена сума податкового боргу, що виник на підставі самостійно визначеного грошового зобов'язання у податкових деклараціях, поданих у 2014 та 2016 роках, а також на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.08.2016 №0053071201, від 06.09.2016 №0059781201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 відкрито скорочене провадження у справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 справа призначена до судового розгляду.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких вказано на те, що грошове зобов'язання, яке визначено позивачем як податковий борг, було своєчасно сплачено ПП Венсон та відповідно до відомостей з електронного кабінету платника, заборгованість з податку на додану вартість станом на 27.11.2017 відсутня.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно з визначенням, наведеним в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Позивач зазначив, що спірна сума податкового боргу виникла на підставі:

- податкової декларації з податку на прибуток, поданої 13.02.2014 за податковий період 2013 рік на суму 17597,93 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість, поданої 14.03.2016 за податковий період лютий 2016 року на суму 5108,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість, поданої 13.04.2016 за податковий період березень 2016 року на суму 11634,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість, поданої 15.05.2016 за податковий період квітень 2016 року на суму 12095,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість, поданої 13.06.2016 за податковий період травень 2016 року на суму 325,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість, поданої 13.07.2016 за податковий період червень 2016 року на суму 11238,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість, поданої 12.08.2016 за податковий період липень 2016 року на суму 5522,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість, поданої 17.09.2016 за податковий період серпень 2016 року на суму 751,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за період вересень 2016 року на суму 1760,00 грн.

- податкового повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0053071201 на суму податку на додану вартість 20792,65 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0059781201 на суму податку на додану вартість 211,20 грн.

Також, на суму грошового зобов'язання була нарахована пеня у розмірі 2938,47 грн. з податку на додану вартість.

Позивачем було вручено відповідачу податкову вимогу від 20.11.2014 №13567-25 на суму 30860,57 грн. та прийнято рішення від 24.11.2014 №26325/10/26-54-25-25 про опис майна у податкову заставу.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 36 Податкового кодексу України передбачає, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання; або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій, ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, ідо настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або нені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Представник ПП Венсон наполягав на тому, що суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість були сплачені підприємством у повному обсязі, в обґрунтування чого посилався на банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи, витяг з системи електронного адміністрування податку на додану вартість, наданому ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а також інформацію з електронного кабінету платника податків ПП Венсон , згідно якої станом на 27.11.2017 у позивача відсутня заборгованість.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що ним були сплачені суми грошового зобов'язання, визначені у вищезазначених податкових деклараціях та уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість на казначейський рахунок та були відображені у в системі електронного адміністрування податку на додану вартість ПП Венсон .

У відповідності до положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200-1.7 статті 200-1 Податкового кодексу України встановлено, що кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

З огляду на те, що надані відповідачем банківські виписки, витяг з системи електронного адміністрування податку на додану вартість та з електронного кабінету платника податків ПП Венсон свідчили про оплату останнім сум грошового зобов'язання, які є предметом даного спору, суд витребував у позивача розрахунок податкового боргу ПП Венсон станом на дату розгляду даної справи.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що станом на 22.05.2018 у позивача наявна заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 77 343,21 грн., яка виникла за період з 30.11.2017 по 30.04.2018 на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих відповідачем у 2017 році.

Таким чином, сума боргу, яка станом на 22.05.2018 обліковується за ПП Венсон виникла за інші звітні періоди та наданий позивачем розрахунок свідчить про те, що заборгованість на підставі податкових декларацій за 2013 та 2016 роки, а також податкових повідомлень-рішень від 10.08.2016 №0053071201, від 06.09.2016 №0059781201, щодо стягнення якої заявлено позовні вимоги, відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки заборгованість відповідача перед бюджетом, за стягненням якої звернувся позивач, відсутня.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697, адреса: 04213, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 58) до приватного підприємства Венсон (код ЄДРПОУ 31466839, адреса: 04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 8, кв. (офіс) 127) про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують відповідача суми податкового боргу у розмірі 85710,53 грн. відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення виготовлено 18.06.2018.

Суддя Є.В. Аблов