Ухвала

від 27.06.2018 по справі 822/2160/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2160/18

УХВАЛА

іменем України

27 червня 2018 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Гнап Д.Д., розглянувши позовну заяву управління соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути на користь держави в особі управління соціального захисту населення Старокостянтинівської райдержадміністрації Хмельницької області незаконно отримані державні кошти в розмірі 7418,41 грн допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування на розрахунковий рахунок: 35419069009096 ГУДКУ, МФО 815013, код 03198497.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що з 10.09.2009 по 31.01.2018 включно ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області та безпосередньо отримувала державну соціальну допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, зокрема, щодо її неповнолітнього внука ОСОБА_2, над яким згідно рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26.02.2009 у справі №2-59/2009 було встановлено опіку. Позивачем встановлено, що ОСОБА_2 з вересня 2015 року навчається у Новоселицькому професійному аграрному ліцеї Старокостянтинівського району Хмельницької області та отримує стипендію. Вказаний факт призвів до виникнення переплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, яку відповідач самостійно не повертає.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, законодавцем чітко визначено, що суттю адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

З аналізу пунктів 1 - 4 частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

У свою чергу, правовий аналіз частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що і пункт 5 частини 4 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків "превентивного" судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Водночас, за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Отримавши кошти, ОСОБА_1 набула право власності на них і їй, як власнику цих коштів, належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Оскільки спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на кошти у сумі 7418,41 грн та стягнення з неї цієї суми як з недобросовісного набувача, то спір має приватно-правовий, а не публічний характер.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі №6-495цс16 та підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі № П/811/1917/14 (провадження № 11-102апп18).

Вказаний позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_1, і не підпадає під дію пункту 5 частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Даний спір має приватно-правовий, а не публічний характер, тому враховуючи положення ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому, на виконання положень частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом управління соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяОСОБА_3