Рішення

від 25.06.2018 по справі 922/1449/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р.м. Харків Справа № 922/1449/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКАВТО", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ", м. Харків про стягнення 6547,33 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 1 від 30.05.2018;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКАВТО" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ" заборгованості за договором на виконання технічного обслуговування та ремонтних робіт автотранспортних засобів №35 від 05.12.2017 в розмірі 6547,33 грн., яка складається з суми основного боргу - 5917,69 грн. та пені в сумі 629,64 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання технічного обслуговування та ремонтних робіт автотранспортних засобів №35 від 05.12.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем роботи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1449/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25 червня 2018 р. о 11:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки станом на час розгляду справи суд не повідомив.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61029, м. Харків, Салтівське шосе, 129, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року містяться роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Також, відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Згідно з частиною дев'ять статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАКАВТО" (надалі - Виконавець) та Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ" (надалі - Замовник) було укладено договір на виконання технічного обслуговування та ремонтних робіт автотранспортних засобів №35 (надалі - Договір) відповідно до умов якого Виконавець виконує технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів Замовника, а Замовник бере на себе зобов'язання перед Виконавцем сплатити виконані роботи, використані для ремонту матеріали, та встановлені на транспортний засіб або надані Замовнику запасні частини повністю та в строк згідно з п.4.2 даного Договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.7. Договору передача виконаних робіт проводиться на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт, що підписано та надіслано по факсу, має юридичну силу оригіналу, але не звільняє Сторони від зобов'язання повернути протилежній стороні оригінал належно оформленого Акту прийому-передачі. Якщо на протязі 5 календарних днів Замовник не підписує акт або не висуває письмових заперечень до його змісту, вважається, що він підтверджує фактичне виконання договірних умов, вказівка на які містить наданий йому акт.

Згідно з п.4.2. Договору оплата виконаних робіт, запасних частин та матеріалів проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або внесення готівки до каси банка, для подальшого зарахування на поточний рахунок Виконавця на протязі двох банківських днів з моменту отримання Рахунку-фактури в разі попередньої оплати, або на протязі трьох банківських днів в разі оплати підписаного Акту. Оплата здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України, інші форми оплати цим договором не передбачаються.

Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до "31" грудня 2017 року (п.9.1. Договору).

За результатами виконаних позивачем робіт відповідач підписав Акти здачі-приймання результатів робіт: №СФ-353 від 18.12.2017 на суму 4866,01 грн.; №СФ-352 від 18.12.2017 на суму 132,00 грн.; №СФ-351 від 18.12.2018 на суму 156,00 грн. та № 350 від 18.12.2017 на суму 763,68 грн. (арк. 13-16). Вказані акти підписані відповідачем без будь - яких зауважень, а отже, останнім прийнято виконання робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів та вартості.

Втім, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги згідно вищевказаних актів здачі-приймання результатів робіт на час розгляду справи становить 5917,69 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з умовами п. 4.2. Договору сторони встановили, що оплата виконаних робіт, запасних частин та матеріалів проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або внесення готівки до каси банка, для подальшого зарахування на поточний рахунок Виконавця на протязі двох банківських днів з моменту отримання Рахунку-фактури в разі попередньої оплати, або на протязі трьох банківських днів в разі оплати підписаного Акту. Оплата здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України, інші форми оплати цим договором не передбачаються.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за Договором та надано послуги відповідачу на загальну суму 5917,69 грн., що підтверджується актами здачі-приймання результатів робіт, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, без зауважень та заперечень щодо об'ємів, строків та вартості виконаних робіт.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевказані обставини та приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 5917,69 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 629,64 грн. - пені, суд виходить з наступного.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.1. Договору у випадку затримання повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин в терміни згідно з п.4.2. даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, до моменту повного розрахунку.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, суд встановив, що розмір пені, розрахований на суму боргу в розмірі 5917,69 грн. за 131 день прострочення платежу за період з 22.12.2017 по 01.05.2018 складає 682,40 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення пені в сумі 629,64 грн. підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається - на відповідача. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ" (61029, Харківська область, місто Харків, ШОСЕ САЛТІВСЬКЕ, будинок 129, ідентифікаційний код 00381870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКАВТО" (61124, Харківська область, місто Харків, ВУЛИЦЯ МАТРОСОВА, будинок 22, ідентифікаційний код 35973016) основну суму боргу в розмірі 5917,69 грн., пеню в сумі 629,64 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 27.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_2